Ухвала суду № 29944057, 06.03.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/1895/13-ц

Провадження № 2/520/2597/13

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

06.03.2013 року суддя Київського районного суду м. Одеси Літвінова І.А., ознайомившись з заявами представника ОСОБА_1 позивача по цивільній справі за позовом до ОСОБА_2 «про поділ спільного майна подружжя»,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1, якою він просив визнати нерухоме майно обєктом спільної власності його та ОСОБА_2 та визнати за собою право власності на частину цього обєкту.

У звязку з виявленими недоліками при оформлені позову, ухвалою судді від 20.02 2013 р. заява ОСОБА_1 була залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків протягом пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Копія ухвали отримана позивачем 28 лютого 2013 року, що підтверджено повідомленням про вручення відправлення з особистим підписом ОСОБА_1

04 березня 2013 року, через канцелярію Київського районного суду м. Одеси представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3, на виконання ухвали, надав дві заяви з додатками, які одержанні суддею 05 березня 2013 року.

Ознайомившись з наданими документами, встановлено, що вимоги п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України виконані - в уточненій позовній заяві містяться актуальна ціна позову з вимог щодо нерухомого майна; ім'я, адреса та засоби звязку представника позивача.

Однак, позивач так і не зазначив докази обставин, на які особисто посилається у позові, та до яких відносяться: придбання за час шлюбу обєктів рухомого майна: меблів, побутової техніки, інших предметів побуту, перелік яких складається з 27 пунктів та відмова відповідача добровільно поділити майно. Позивач не зазначив, якими доказами має намір при розгляді справи підтвердити ці обставини, а також не наводить наявність підстав для звільнення від доказування.

Як розяснено в п. 7 Постанови № 2 від 12 червня 2009 року Пленуму Верховного суду України, позовна заява за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У звязку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Позивач доповнив позов, збільшивши розмір позовних вимог вимогами про розділ вищезазначеного рухомого майна.

За правилами ч. 3 ст. 80 ЦПК України, у разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Крім того, вартість обєктів рухомого майна у ціну позову не включена. Ціна позову не відповідає вимогам пунктів 2, 9 та 10 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, згідно з якими у позовах про визнання права власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається - дійсною вартістю нерухомого майна, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, ціна позову визначається у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

В первісному варіанті позову перелік документів не відповідав фактично доданим до заяви у звязку з не зазначенням в ньому клопотання про забезпечення позову, копії довідки ДПІ на імя ОСОБА_4 та довіреності представника. В уточненій позовній заяві перелік документів взагалі відсутній.

Також позивач не виконав вимоги ч. 1 ст. 120 ЦПК України та не надав копії всіх документів, що додані до позовної заяви, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, з урахуванням, що ця норма права не містить виключень та застережень.

Крім того до позовної заяви згідно ч. 5 ст. 119 ЦПК України не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у належному розмірі. Позивач подав заяву, якою просить надати йому розстрочку по сплаті судового збору на час розгляду справи, посилаючись на скрутне матеріальне становище. В обґрунтування зазначених обставин залучив копії свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження дитини. Додані документи підтверджують сімейний стан позивача, однак жодним чином не підтверджують його матеріальне становище. Обставини, на які посилається позивач не доведені, у звязку з чим не можуть бути враховані судом, як підстави для розстрочення сплати судового збору у державний бюджет України.

Вищим Спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист № 10-1386/0/4-12 від 27.09.2012р.) розяснено, що відповідно до статті 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі статтями 10, 60 ЦПК покладається на заінтересовану сторону. Відповідні питання можуть бути вирішені судом як в ухвалі про відкриття провадження у справі чи прийняття іншої заяви або скарги, передбаченої ЦПК, так і окремою ухвалою. Ухвала в частині, що стосується судового збору, може бути оскаржена в апеляційному (пункт 9 частини першої статті 293 ЦПК) чи касаційному порядках.

Отже докази виконання вимог, встановлених п.п. 6, 7 ч. 2 та ч. 5 ст. 119, як і ч. 1 ст. 120 ЦПК України позивач у встановлений строк не надав, недоліки не усунув, ухвала суду не виконана.

Згідно ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

У встановлений судом строк позивач ухвалу суду не виконав, позовна заява не відповідає вимогам, встановленим Цивільним процесуальним кодексом України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 119, 120, 121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити позивачу у розстрочці сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про поділ спільного майна подружжя» вважати неподаною та повернути позивачеві.

Направити позивачеві копію ухвали, копію позовної заяви з уточненнями та зі всіма додатками до неї.

Розяснити позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом пяти днів з дня одержання копії ухвали.

Суддя Літвінова І. А.