Постанова № 29943953, 11.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа № 5015/4508/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Марка Р.І.

суддів: Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання: Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Марочканич М.О. - п/к за довіреністю Вих. № 27-02/12 від 27.02.12р. (том І, а. с. 30).

від апелянта/відповідача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю від 14.12.2012р., яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 2412 (том І, а. с. 55),

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, б/н від 24.01.2013р. (вх. № 212 від 31.01.2013р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2013 року (повне рішення складено 18.01.2013р.)

у справі №5015/4508/12, суддя Коссак С.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібровастрий", м. Стрий

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Стрий

про зобов'язання повернути орендоване приміщення,

Права та обов'язки сторін, визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 31.01.2013р. дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2013р. у склад колегії для розгляду справи №5015/4508/12 Господарського суду Львівської області введено суддів - Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.02.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази знаходяться в матеріалах справи).

Через канцелярію суду від позивача подано заперечення на апеляційну скаргу б/н від 15.02.2013р. (вх. № 1053 від 18.02.2013 р.) з додатками.

В судовому засіданні 18.02.2013р. було оголошено перерву до 04.03.2013 р., про що сторін було повідомлено під розписку (докази в матеріалах справи).

04 березня 2013 р. позивачем, через канцелярію суду було подано клопотання б/н від 04.03.2013р. (вх. № 05-04/184/13 від 04.03.2013 р.), в якому просить суд, долучити до матеріалів справи ухвалу Стрийського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. по справі № 1323/2921/2012 на 1 арк., ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р. по справі № 9104/108472/12 на 2 арк., та копії банківських виписок про сплату орендної плати ФО-П ОСОБА_5 на 17 арк.

04 березня 2013р. в судовому засіданні повторно було оголошено перерву по справі №5015/4508/12 до 11.03.2013р., про що сторін було повідомлено під розписку (докази в матеріалах справи).

Представник апелянта прибув, надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого суду скасувати.

Представник позивача прибув, подав через канцелярію суду клопотання б/н від 04.03.2013 р. (вх. № 05-04/283/13 від 05.03.2013 р.), в якому просить долучити до матеріалів справи № 5015/4508/12 докази, які засвідчують факт виконання обов'язків директора ТзОВ «Дібровастрий» ОСОБА_6, також до клопотання долучено: копію розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік на 1 арк., копія податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за лютий 2011 року на 1 арк., копія Додатку 4 звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за лютий місяць 2011 року на 1 арк. та розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ІV квартал 2010 року на 1 арк., проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вирішила рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 15.01.2013 року у справі № 5015/4508/12 (суддя С.М.Коссак) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задоволено повністю (том І, а. с. 132-138).

Вирішено: Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 (82400, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити приміщення що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 112кв. м. (в т.ч. частину приміщення складу площею 42,4 кв.м., та частину приміщення торгового залу площею 69,6 кв.м.) та повернути їх Товариству з обмеженою відповідальністю "Дібровастрий"(82400, АДРЕСА_2;ідентифікаційний код 20771142) (пункт другий резолютивної частини рішення); Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (82400, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дібровастрий"(82400, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код 20771142) 1 073, грн. судового збору (пункт третій резолютивної частини рішення).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Скаржник: Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2013р. у справі № 5015/4508/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник апеляційну скаргу мотивує тим, що зазначене рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, так як господарський суд всупереч ст. 43 ГПК України не забезпечив повний, всебічний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки, 26.08.2010р. загальними зборами ТзОВ "Дібровастрий" було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_6 з посади директора ТзОВ "Дібровастрий" та обрано директором цього товариства ОСОБА_9, 27.08.2010р. було створено комісію з передачі установчих документів від ОСОБА_6 до ОСОБА_9, про що складено відповідний передавальний акт.

Як стверджує апелянт в апеляційній скарзі, станом на 27.08.2010р. ОСОБА_6 не мав належних повноважень діяти від імені ТзОВ "Дібровастрий", в т.ч. 30.08.2010р. направляти від імені цього Товариства будь-які документи. Як зазначає апелянт, свідченням вказаних обставин є те, що на заяві про припинення договору від 27.08.2010р. відсутня печатка Товариства, а також повідомлення направлене орендарям приміщень належних Товариству новопризначеним директором.

Скаржник зазначає, що 01.04.2011р. Стрийським міськрайонним судом Львівської області ОСОБА_6 поновлений на посаді директора ТзОВ "Дібровастрий", що зазначене судове рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16.01.2012р. та на його виконання ВДВС Стрийського МРУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 25792316.

Однак, як вважає апелянт, загальними зборами учасників товариства, які є вищим органом управління, жодних рішень щодо фактичного допущення ОСОБА_6 до виконання обов'язків не прийнято, установчих документів та печатки йому не передано. Скаржник вважає, що "повноваження ОСОБА_6, як директора ТзОВ "Дібровастрий" не ґрунтуються на законі, станом на сьогоднішній день у нього відсутні правомочності діяти від імені товариства".

16.03.2012р. ВДВС Стрийською МРУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавчі дії державного виконавця оскаржено і станом на даний час відсутні відомості щодо прийняття рішення за вказаною скаргою.

Скаржник стверджує, що вказаним обставинам місцевий суд не надав належної уваги і відповідно до ст. 79 ГПК України не зупинив провадження у справі до розгляду справи № 108472/12 на дії ВДВС Стрийського МРУЮ, що розглядається Львівським апеляційним адміністративним судом та, необґрунтовано, відхилив клопотання відповідача від 11.01.2013 року.

Апелянт вказує, що місцевий суд дослідивши акт приймання-здачі приміщення від 21.03.2011р. в сукупності з іншими доказами, зокрема, фактом сплати відповідачем по 500,00 грн. щомісячно протягом березня 2011 року по грудень 2012 року прийшов до помилкового висновку, що такі платежі здійснювались на підставі договору № 4 від 12.08.2010 року, оскільки зазначений договір припинений за згодою сторін 21.03.2011 року.

Крім того, на момент постановлення судового рішення був відсутнім предмет спору та матеріально-правові підстави для задоволення позову, тому просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.01.2013 року у справі № 5015/4507/12 та ухвалити нове рішення, котрим у задоволенні позову відмовити повністю.

Як встановлено, колегією суду, позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дібровастрий» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20771142, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: серії АЄ № 664149 виданий 14.12.2012р. (том І, а.с. 46-49, 63-64).

Відповідач: ОСОБА_5 є фізичною особою - підприємцем (Приватний підприємець), ідентифікаційний номер фізичної особи-підприємця: НОМЕР_1, місце проживання підприємця: 82400, АДРЕСА_1 дата державної реєстрації ОСОБА_5 як ФО-П: 25.12.2007р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (том І, а.с. 54) та витягом з ЄДРЮО та ФО-П, виданого 14.12.2012 р. (том І, а.с. 50-51).

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт вважає, що місцевим судом "було необґрунтовано відмовлено" у задоволенні його клопотання від 11.01.2013р. про зупинення провадження у даній справі до розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом справи № 108472/12, однак, колегія суду вважає такі твердження безпідставними, з огляду на таке.

Місцевим судом, при винесенні оскаржуваного рішення було відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, про що чітко зазначено у судовому рішенні, а не відмовлено у задоволенні клопотання, як стверджує апелянт.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача, зазначене клопотання вмотивоване тим, що 16.03.2012 р. у виконавчому провадженні ВП № 25792316 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_6 на посаді директора ТзОВ "Дібровастрий", 23.04.2012 р. вказану постанову було оскаржено в адміністративному судочинстві одним із учасників ТзОВ "Дібровастрий", а саме: ОСОБА_9 звернулась до Стрийського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Стрийського ВДВС про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 16.03.2012 р. Заявник у клопотанні посилається на те, що "На сьогоднішній день", тобто станом на час розгляду клопотання відповідача (11.01.2013р.) розгляд питання щодо прийняття такої заяви до розгляду перебуває у Львівському апеляційному адміністративному суді, розгляд справи призначено на 23 січня 2013 р.

Отже, як вказує відповідач, в провадженні компетентного суду перебуває на розгляді справа щодо законності фактичного допущення ОСОБА_6 до виконання обов'язків директора ТзОВ "Дібровастрий", наділення його правомочностями діяти від імені юридичної особи, в т.ч. звертатись до судових органів з позовними заявами, а тому вказані обставини, на думку відповідача, роблять неможливим належний розгляд справи № 5015/4508/12 до моменту набрання чинності рішення у справі №108472/12.

Крім того, місцевим судом під час винесення оскаржуваного рішення встановлено, що ухвалою від 08.05.2012 р. у справі № 2а-13423/150/2012 Стрийського міськрайонного суду Львівської області відмовлено у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_9 до ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції, старшого державного виконавця ВДВС Стрийського МРУЮ Удалєєвої О.Б. про визнання неправомірними та повернуто позивачу матеріали адміністративного позову, а ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 11.06.2012 р. у справі № 108472/12 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.05.2012 р. про відмову у відкритті провадження по справі № 2а-13423/150/2012, 1323/2921/12 (докази - в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зазначеної правової позиції дотримується і Пленум Вищого господарського суду України (п. 3.16 постанови № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Крім того, під час розгляду справи в апеляційній інстанції, позивачем до клопотання б/н від 04.03.2013 р. (вх. № 05-04/184/13 від 04.03.2013 р.) було подано, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р. по справі № 9104/108472/12 на 2 арк., в якій ухвалено, апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.05.2012 р. у справі № 2а-1323/2921/2012 - без змін.

Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що матеріали справи №108472/12 за адміністративним позовом ОСОБА_9 до ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції, старшого державного виконавця служби ВДВС Стрийського МРУЮ Удалєєвої О.Б. про визнання дій неправомірними не містять належних доказів про те, що в провадженні даної справи № 5015/4508/12 неможливо дослідити докази (виникнення, припинення та наслідки припинення орендованих відносин), які становлять зазначений у даній справі предмет доказування є обґрунтованими, а висновки апелянта/відповідача в цій частині, що зазначені в апеляційній скарзі - безпідставними.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим судом, 01 березня 2010 року між позивачем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Дібровастрий" (Орендодавцем - за договором) та відповідачем: Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 (Орендарем - за договором) було укладено Договір оренди № 3 (далі за текстом - Договір) (том І, а.с. 14-15).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

За своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором оренди, в нашому випадку, нежитлового приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (об'єкт оренди), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п. 1.2. Договору). Загальна площа об'єкта оренди відповідно до п. 1.3. Договору становить 112 кв.м.

Об'єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності (п. 1.4. Договору).

Розділом 2 Договору сторони передбачили порядок передачі та повернення об'єкта оренди. Пунктом 2.1. Договору визначено порядок передачі об'єкта оренди від Орендодавця Орендарю, тобто на підставі акту прийому передачі, який є невід'ємною частиною Договору.

Повернення об'єкта оренди визначено у п. 2.2. Договору.

Згідно п.6.1. цього Договору, спірний договір укладений строком на шість місяці, з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року.

Відповідно до п. 6.2 вище вказаного Договору, у разі відсутності протягом одного місяця до закінчення строку дії цього Договору заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору, строк його дії вважається пролонгованим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 6.2 спірного Договору визначено, у разі відсутності протягом одного місяця до закінчення строку дії цього Договору заяви однієї зі Сторін про припинення цього договору, строк його дії вважається пролонгованим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 30.08.2010 р. позивач направив на адресу відповідача заяву Вих. № 2708-10/3 від 27.08.2010 р. про припинення дії Договору оренди № 3 від 01.03.2010 р., факт надсилання вищевказаної заяви підтверджується копією поштової квитанції від 30.08.2010 р. (том І, а. с. 18) та вимагав до 31.08.2010р. включно звільнити займане приміщення та передати його позивачу в порядку визначеному Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав, під розписку, 30.08.2010р. вищевказану заяву (том І, а. с. 19). Цією ж датою позивач направив телеграму про припинення дії Договору оренди № 3 (том І. а.с. 20), яка була вручена відповідачу 30.08.2010р. (том І, а.с. 20).

Як зазначено у п. 2.2. Договору, повернення об'єкта оренди орендодавцю здійснюється протягом двох днів з моменту припинення дії цього Договору та оформлюється актом здачі-приймання, який є невід'ємною частиною цього Договору. В акті здачі-приймання зазначається технічний стан приміщення, характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендодавцю.

Однак, як встановлено місцевим судом, відповідач відповідно до умов Договору (п. 2.2.) не передав (не повернув) позивачу орендоване ним майно, тому 22.03.2012 року позивачем відповідачу було направлено Вимогу за Вих. № 19-03/12/1 від 19.03.2012 року про звільнення об'єкта оренди до 25.04.2012 року та передачу його орендодавцю, шляхом оформлення акту здачі-приймання майна (том І, а.с. 22).

18.08.2012 року, позивачем повторно було направлено відповідачу вимогу-досудове попередження Вих. №17-08/12/3 від 17.08.2012 року про звільнення об'єкта оренди в строк до 20.09.2012 року (том І, а.с. 24).

З огляду на вищенаведене, Договір оренди № 3 від 01.03.2010р. припинив свою дію 31.08.2010р.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Як вбачається з матеріалів даної справи, орендні правовідносини виникли між сторонами на підставі Договору оренди № 3 від 01.03.2010 року та тривали по 31.08.2010 р. (п. 6.1 Договору).

Умовами цього Договору (п. 6.2) сторони визначили умову за якої наступає пролонгація (продовження) дії цього Договору. Диспозиція п. 6.2 Договору за своїм змістом подібна до приписів, визначених у ч. 4 ст. 284 ГК України. Тобто, сутнісною характеристикою цієї норми, яка впливає на продовження орендних правовідносин є неповідомлення жодною стороною іншої сторони про бажання припинення чи зміни договірних правовідносин.

За обставинами, що розглядаються, вбачається, що орендодавець виявив намір припинити орендні правовідносини, про що повідомив орендаря заявою про припинення договору (том І, а.с. 17) та, неодноразово, звертався з вимогами про припинення договірних відносин (лист-вимога від 19.03.2012 р. та від 17.08.2012 р.).

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач заперечуючи проти позову, посилається на неповноважність особи, яка підписувала заяву про припинення договору, лист-повідомлення про припинення договірних відносин (ОСОБА_6.). Вказане мотивує прийнятим рішенням загальних зборів ТзОВ «Дібровастрий», затверджене протоколом № 7 від 26.08.2010 р., яким звільнено ОСОБА_6 з посади директора ТзОВ «Дібровастрий», і «станом на сьогоднішній день» ОСОБА_6 не поновлений на посаді, загальними зборами учасників товариства він не допущений до виконання службових обов'язків директора ТзОВ «Дібровастрий».

Місцевий суд в цій частині посилань відповідача встановив, що зазначена обставина спростовується рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.04.2011 р., яке набрало законної сили, яким вказаний протокол визнано недійсним. Крім того, як вбачається із Витягів з ЄДРЮОФОП, що містяться в матеріалах справи, директором Товариства є ОСОБА_6

Аналогічні твердження, серед інших, скаржником/відповідачем покладено в основу апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи посилання апелянта на протокол № 7 загальних зборів засновників ТзОВ "Дібровастрий" від 26.08.2010р. (том І, а. с. 103) є безпідставним, оскільки, вказаний протокол визнано недійсним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.04.2011 р. та поновлено ОСОБА_6 на посаді директора ТзОВ "Дібровастрий", яке набрало законної сили на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області від 16.01.2012р. (том І, а. с. 72-73).

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (частина п'ята ст. 124 Конституції України).

Отже, рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.04.2011 р., яке набрало законної сили, в силу Конституції України, є обов'язкове до виконання на всій території України, а відповідно до ст. 35 ГПК України, рішення з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Матеріалами справи не встановлено, апелянтом не надано доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, наказу та/або розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з посади директора Товариства. Твердження скаржника/відповідача в цій частині спростовуються Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: серії АЄ № 664149 виданий 14.12.2012р. (том І, а.с. 63-64).

З огляду на наведене, посилання апелянта на те, що загальними зборами засновників ТзОВ "Дібровастрий" на сьогоднішній день жодних рішень щодо фактичного поновлення ОСОБА_6 на посаді директора цього Товариства, а також рішення загальних зборів про фактичне допущення до виконання ним службових обов'язків, в т.ч. посилання апелянта в апеляційній скарзі на протокол загальних зборів засновників товариства від 26.11.2012р. до уваги не приймаються, оскільки загальним зборам учасників ТзОВ "Дібровастрий" не делеговано повноважень функцій судів, не зважаючи на те, що вони є вищим органом управління товариством, а невиконання ТзОВ "Дібровастрий" рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.04.2011 р., яке набрало законної сили, у встановленому законом порядку, так як апелянтом не доведено протилежного, суперечить приписам Конституції України.

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб'єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Статтею 56 Господарського кодексу України визначено порядок утворення суб'єкта господарювання, аналогічна ст. 87 ЦК України, вимоги до установчих документів, визначено у статті 57 ГК України (ст. 88 ЦК України), а набрання чинності установчих документів, визначено у статті 58 ГК України, лише з моменту державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації юридичних осіб визначено у ст. 89 ЦК України. Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.

Відповідно до ст. 89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Статтею 91 ЦК України передбачено виникнення цивільної правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає її дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до ч. 2 ст. 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в редакції чинній на час виникнення спору, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вносяться відомості про осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичною особою, уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особах, які мають право здійснювати дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори.

Отже, зміна керівника (директора) товариства підлягає обов'язковій державній реєстрації у встановленому законом порядку та спосіб. Відтак, станом на час розгляду справи згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором цього Товариства є ОСОБА_6.

Частиною 4 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції чинній на час вирішення спору), передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи, а ст. 29 вищевказаного Закону, передбачено державну реєстрацію змін до установчих документів, яка здійснюється за процедурами передбаченими частинами першою-п'ятою статті 25 та частинами другою - третьою статті 27 цього Закону. Отже внесення до Єдиного державного реєстру запису про зміну керівника підприємства, і є фактичною датою проведення таких змін.

Разом з тим, про зміну керівника товариства, на підставі виписки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій про такі зміни, повідомляються: територіальне управління статистики, про що зазначений орган видає довідку з ЄДРПОУ та податковий орган, про що ДПІ видає довідку за формою 4-ОПП. Таких доказів скаржник ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції не подав (не представив), в матеріалах справи докази про зміну директора Товариства - відсутні.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, поданими відповідно до статті 34 ГПК України.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції чинній на час вирішення спору) та ч. 5 статті 89 ЦК України, якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру (відомості про органи управління та обмеження їхньої компетенції підлягають державній реєстрації згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") не були до нього внесені, не можуть бути використані в спорі із третьою особою, а достовірними вважаються відомості, що внесені до державного реєстру.

З огляду на вищенаведене, твердження апелянта/відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, підтвердженням продовжених орендних правовідносин є копії квитанції про оплату орендних платежів впродовж 2011-2012 років.

Оцінюючи такі документи, суд дійшов правильного висновку, що такі докази свідчать про факт оплати користування приміщенням. Водночас, дані обставини не спростовують рішення (намір) орендодавця щодо припинення орендних правовідносин.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2013р. у справі № 5015/4508/12 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2013 року у справі №5015/4508/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 14 березня 2013 року.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.