Рішення № 29943874, 14.03.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Справа № 925/285/13-г

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Лисенко Н.В. - за довіреністю;

від відповідача: Єрьоменко В.П. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на професійних захворювань у Черкаській області до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Територіально відокремленого безбалансового відділення № 10023/0391 філії Черкаського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення 110,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Територіально відокремленого безбалансового відділення № 10023/0391 філії Черкаського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення 110,85 грн.

Суд задовольнив заяву позивача від 14.03.2013 року (як подану в порядку ст. 22 ГПК України) -- замінив відповідача на ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Черкаського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову на вимогу про зобов'язання відповідача повернути страхові кошти, які перераховані на особовий рахунок № 67014917 в ТВБВ філії Черкаського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" в сумі 109,75 грн. та перерахувати ці кошти на рахунок № 3717708000142 в УДК в Черкаській області МФО 854018 код ЄДРПОУ 25874421 та прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині розміру боргу до 109,75 грн.

Уточнені позовні вимоги представник позивача підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки виплачені застрахованій особі кошти є місячним платежем і позивач не має права ставити питання про повернення з них частини суми; спірні кошти перебувають на рахунку померлої особи, банк не має права проводити з ними операції і ці кошти належать в даний час спадкоємцям померлої особи, а тому спірні питання позивач повинен вирішити із спадкоємцями померлого клієнта банку.

Суду не було подано доказів про те, що спадкоємцями померлого Терещенка Ф.М. вже прийнято спадщину, а тому питання залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб судом не вирішувалося.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, судом було встановлено наступне:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст. 16 ЦК України, для захисту своїх прав особа може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту права, який передбачено законом, що регулює відносини сторін або договором між сторонами.

Позивач замість вимоги про стягнення коштів просить зобов'язати відповідача повернути страхові кошти з особового рахунку померлого Терещенка Ф.М. в сумі 109,75 грн.

Для зобов'язання відповідача вчинити певну дію позивач повинен вказати суду норму чинного законодавства, якою передбачено цей обов'язок банку. Такої прямої норми чи пункту договору між сторонами від 13.12.2000 року позивач не вказав, пославшись в обґрунтування позовних вимог на норми ЦК України про повернення безпідставно набутого особою майна і доводить, що в даний час банк є володільцем чужого майна.

Дані доводи позивача суперечать обставинами справи (які визнає сам позивач) про те, що спірні кошти в даний час знаходяться на рахунку померлого Терещенка Ф.М., а тому банк не може бути володільцем цих коштів, оскільки не має права розпорядження ними та навіть не включає ці кошти до свого кредитного портфелю, як пояснила представник відповідача. Спірні кошти в даний час юридично перебувають у володінні клієнта банку, померлого Терещенка Ф.М.

З цих підстав норми про повернення безпідставно набутого майна (ст. 1212 ЦК України) до банку не можуть бути застосовані -- спірні кошти відповідачем по справі у власне володіння не набувалися, а відразу після отримання їх від позивача були розподілені на рахунки застрахованих осіб-клієнтів банку, що не заперечується позивачем.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом зобов'язання відповідача вчинити певну дію не призведе до захисту права позивача, оскільки таке судове рішення не може бути примусово виконано навіть через органи ДВС.

Суд вважає, до виниклий між сторонами спір відноситься до компетенції господарського суду, оскільки відносини сторін базуються на господарському договорі і жодна із сторін відносно іншої не виступає як суб'єкт владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

На виконання Угоди № 44, укладеної між ВАТ «Державний ощадний банк України» та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 13.12.2000, за умовами якої позивач (Клієнт) доручає, а відповідач (Банк) бере на себе зобов'язання здійснювати зарахування на поточні (вкладні) рахунки застрахованих осіб (громадян), відкриті в його установах, та виплату цих страхових виплат застрахованим особам на платній основі через установи Банку.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " громадянину Терещенку Федору Макаровичу було призначено страхову виплату в розмірі 823,09 грн. на місяць довічно.

02 липня 2001 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі керуючого Смілянським відділенням № 3276 Цибка Олександра Володимировича та Терещенком Федором Макаровичем було укладено договір про відкриття поточного рахунку № 67014917 для зарахування коштів на який Фондом перераховувались страхові виплати.

У відповідності до ст. 1066 за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

За ст. 28 цього Закону страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку; за статтею 40 вказаного Закону страхові виплати провадяться щомісячно, а за бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Пунктами 1.2, 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року N 24 передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право, зокрема, виплачується щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Суми страхових виплат отримуються застрахованими особами шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку.

З наявного у справі повного витягу з ДР актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 8) вбачається, що Терещенко Федір Макарович помер 27 листопада 2012 року.

Постанову про припинення щомісячної страхової виплати Терещенко Ф.М. в зв'язку з його смертю (а.с. 10) позивачем було прийнято 08 лютого 2013 року з умовою припинення страхової виплати з дня смерті 27.11.2012 року.

28 січня 2013 року позивач звернувся до відповідача з листом № 125/01-08 (а.с. 11) з вимогою повернути на рахунок управління ВД ФССНВ в Черкаській області надлишково перераховані кошти Терещенко Федора Макаровича в сумі 109,75 грн. та витрати за послуги банку 1% - 1,10 грн. в зв'язку зі смертю 27.11.2012 року.

В уточнених позовних вимогах позивач просить відповідача повернути лише кошти в розмірі 109,75 грн.

11 лютого 2013 року відповідач надав позивачу відповідь № 16-08/42/112 в якій вказав, що вимога, щодо повернення надлишково перерахованих коштів з рахунку клієнта у сумі 109,75 грн. не підлягає до задоволення, а також є безпідставною вимога щодо повернення витрат за послуги Банку, оскільки Банком повністю виконано доручення по перерахуванню коштів на рахунок Терещенко Ф.М., з чого і виник між сторонами спір.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зокрема, вказав, що згідно п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів, а тому банк не має ніякого відношення до коштів, які зарахувалися на рахунок фізичної особи і спір слід вирішувати між позивачем та спадкоємцями померлої особи.

Суд вважає, що позивач не довів правомірності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого:

Відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України здійснює державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, в тому числі відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим та членам їх сімей.

При цьому вказаним Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року N 24 передбачено, що страхові виплати є щомісячними.

Норми про те, що розмір щомісячної виплати Фонд має право ділити на кількість днів, які фактично прожила за конкретний місяць застрахована особа, Порядок та ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачають.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи влади повинні діяти лише способами та в порядку, передбаченими чинним законодавством.

В даному випадку суд відхиляє доводи позивача про те, що якщо щомісячна сума страхової виплати фактично компенсує втрачений особою заробіток, а зарплату працівник отримує за фактично відпрацьовані календарні дні у місяці, то такий же підхід повинен бути застосований і до страхових виплат за вказаним Законом, яким керується позивач. Померлий Терещенко Ф.М. з фонду отримував щомісячну страхову виплату в зв'язку із частковою чи повною втратою працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого ( щомісячна страхова виплата), а тому при цьому не може мати значення, скільки днів він прожив у місяці, за який отримує страхову виплату. На розмір страхової виплати може впливати лише зміна розміру заробітку по його робочому місцю, що врегульовано розділами 4,5 Порядку від 27.04.2007 року.

Таким чином, право фонду на повернення частини місячного платежу саме внаслідок смерті застрахованої особи у тому місяці, за який слід виплачувати страховий платіж, Порядком прямо не передбачено і це суперечить природі страхової виплати як місячного (а не щоденного) платежу.

Доводи позивача про те, що сума страхових виплат не включається до складу спадщини, а тому відповідач мав списати кошти з особового рахунку Терещенко Ф.М. не ґрунтуються на законі, оскільки до компетенції та повноважень відповідача, як банківської установи законом та договором із клієнтом не віднесено повноваження щодо поділу на частини грошових коштів, що обліковуються на рахунку клієнта, оцінки сум коштів як таких, що відносяться чи не відносяться до складу спадщини.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивач вважає 109,75 грн. переплатою щомісячної страхової виплати померлому Терещенку Ф.М.

За загальним правилом, з моменту зарахування коштів страхової виплати на рахунки клієнтів банку вони стають їх власністю та наступне ними розпорядження здійснюються банком виключно у межах угод, укладених ними з клієнтами або у бездоговірний спосіб - на підставі рішення суду, що приймається по відношенню до власників рахунків щодо примусового стягнення з них грошових коштів.

Суд приходить до висновку, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування цивільного обов'язку відповідача виконати вимогу позивача. Доказів порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача станом на час розгляду справи, позивачем суду також не надано.

На підставі викладеного, оскільки позивач не довів своє право на повернення частини місячного платежу, що перерахований застрахованій особі Терещенку Ф.М. за період після його смерті; не довів правової підстави для покладення обов'язку на банк повернути ці кошти, то у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача, який від їх сплати до бюджету звільнений.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 15 березня 2013 року

Суддя Спаських Н.М.