Постанова № 29943817, 12.03.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 5004/1040/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Петухов М.Г. ,

суддя Сініцина Л.М.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мамченка І.О. - представника за довіреністю від 28.12.2012р. №222

Тарашевського С.В. - представника за довіреністю від 28.12.2012р. №222

від відповідача: ОСОБА_3 - підприємця

ОСОБА_4 - представника з довіреністю від 20.04.2012р.

ОСОБА_5 - представника з довіреністю від 20.04.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_3, м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області

від 10.01.13 р. у справі № 5004/1040/11 (суддя Шум М.С.)

за позовом приватної фірми "Скорпіон-Сервіс", м.Луцьк

до підприємця ОСОБА_3, м.Луцьк

про стягнення 52360,00 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 19.02.2013р. оголошувалася перерва до 12.03.2013р., 15 год. 30 хв.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.01.2013р. у справі №5004/1040/11 задоволено позов приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" до підприємця ОСОБА_3 про стягнення 52360,00 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 52360,00 грн. неустойки, 2568,20 грн. в повернення витрат по сплаті судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- кіоск (магазин) НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, розташований на зовсім іншій комунальній земельній ділянці площею 1422 кв.м. зовсім іншого торгового рядку торгових кіосків НОМЕР_2-НОМЕР_3. Ця земельна ділянка лише 29.03.2002р. протизаконно надана в оренду ПФ "Скорпіон-Сервіс" без надання статусу ринку цим торговим рядам;

- немає такого суб"єкта господарювання під назвою ринок ПФ "Скорпіон-Сервіс", оскільки немає таких документів, про що вказує офіційний документ за підписом Луцького міського голови №1.1-16/1593 від 25.03.2009р.

Підприємець ОСОБА_3 та його представники в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

ПФ "Скорпіон - Сервіс" у письмовому відзиві №22 від 12.02.2013р. на апеляційну скаргу та її представники в судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Волинської області від 10.01.2013р. законним та обґрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, в судовому засіданні 19.02.2013р. було подано заяви відповідача та його представників №№2-5 (т.2, а.с.120,121,135,136).

В заяві №2 відповідач просить в порядку ст.39 ГПК України дослідити у місці знаходження торгові площі, повернення яких вимагає позивач та за неповернення яких нарахував неустойку.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаної зави, оскільки, враховуючи приписи ст.ст.32, 34 ГПК України, наявні у матеріалах справи докази, відповідач не обґрунтував необхідність дослідження торгових площ.

Заявою №3 відповідач просить витребувати у позивача документи бухгалтерського обліку та фінансової/податкової звітності за період з 2001 року по 2013 рік щодо амортизації торгових площ (враховуючи збільшення позивачем розміру неустойки), проте вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки документи бухгалтерського обліку та фінансової/податкової звітності позивача за 2001-2013 роки не мають відношення до предмету спору, відповідно, не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32, 34 ГПК України.

В заяві №4 відповідач просить зупинити провадження у даній справі на підставі ч.1 ст.79 ГПК України до вирішення справ господарської юрисдикції №5004/1171/11 та адміністративної юрисдикції №н-36414/11/9104, №К-9991/13860/12.

Судова колегія, керуючись ст.ст.79, 101 ГПК України відмовляє у задоволенні вказаної заяви з огляду на те, що на час винесення оскарженого рішення у справі №5004/1040/11 постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. у справі №5004/1171/11 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012р. у справі №36414/11/9104 набрали законної сили, відповідно, передбачені ч.1 ст.79 ГПК України підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.

Заявою №5 відповідач просить в порядку ч.4 ст.90 ГПК України надіслати повідомлення до компетентних органів за підслідністю, оскільки на даний час тривають кримінальні провадження №42013190010000006 від 04.01.2013р. щодо суддів Рівненського апеляційного господарського суду та №42013020010000005 від 04.01.2013р. щодо дирекції ТК "Ювант". Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаної заяви як безпідставної та такої, що не має відношення до вирішення спору.

12.03.2013р. на адресу суду від відповідача надійшла заява №7 про відвід всьому складу Рівненського апеляційного господарського суду.

Однак, зі змісту вказаної заяви вбачається, що відповідач зазначає ті ж самі підстави для відводу всього складу Рівненського апеляційного господарського суду, що вказані ним у заяві №6 про відвід колегії суддів, в задоволенні якої відмовлено ухвалою суду від 19.02.2013р.

Згідно п.3.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу: клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій; подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом; апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній. З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

За вказаних обставин, колегія суддів залишає вказану заяву про відвід без задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та його представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2005 року між Приватною фірмою "Скорпіон- Сервіс" (адміністрація) та підприємцем ОСОБА_3 (підприємець) укладено угоду надання в користування торгових площ (далі - угода), згідно п.1.1 якої адміністрація надає, а підприємець приймає в платне користування торгову площу 17,5 кв.м. на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-Сервіс" між вул.Кравчука та вул.Карпенка-Карого, місце НОМЕР_1, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару (т.1, а.с.12).

Сплата ринкового збору проводиться щомісячно в готівковій формі в касу ринку, за 5 днів до початку місяця торгівлі у сумі 6,50 грн. (за кожен день торгівлі), визначеному Луцькою міською радою. Встановлено, що підприємець сплачує адміністрації плату за користування торговою площею, яка встановлюється в сумі 34 грн. за 1 кв.м. в місяць. Плата за користування торговою площею проводиться авансовим платежем, щомісячно в готівковій формі в касу ринку до початку місяця торгівлі (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 угоди).

Відповідно до п.3.16 угоди підприємець зобов'язаний передати площі, вказані в п.1.1 цієї угоди, в належному стані адміністрації на протязі 2 днів після припинення дії угоди.

Як передбачено п.5.2 угоди, за несвоєчасну оплату (після дати, вказаної у п.2.3 угоди) підприємець сплачує щоденно штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно із Законом України від 22.11.1996р. №543/96-ВР, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктами 6.1, 6.2 угоди сторони погодили, що угода вступає в дію з 01.01.2006р. і укладається на невизначений строк. Кожна із сторін може відмовитися від угоди про надання в користування торгових площ в будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць.

Наказом №14 від 29.09.2008 "Про відмову від угод надання користування торгових площ" позивач повідомив відповідача про розірвання з 05.11.2008 угоди щодо надання в користування торгових площ на підставі пункту 6.2 шляхом відмови від неї, у зв'язку з виробничою необхідністю, та просив в строк до 05.11.2008р. вивезти товарно-матеріальні цінності та звільнити торгову площу (т.1, а.с.13).

03.10.2008р. позивач направив відповідачу лист-вимогу №102, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією від 03.01.2008 року, в якому вказав, що у разі неукладення до 05.11.2008 року нової угоди, укладена сторонами угода від 14.12.2005р. з вказаної дати буде розірвана, і тому до цього часу необхідно звільнити надану у користування торгову площу (т.1, а.с.14, 15).

19.11.2008р. позивач повторно направив відповідачу повідомленням №187, вручення якого підтверджується актом про вручення повідомлення від 20.11.2008р., в якому повідомив про розірвання угоди з 05.11.2008р. та надав відповідачу один календарний місяць з дати вручення цього повідомлення для вивезення товарно-матеріальних цінностей та звільнення торгової площі (т.1, а.с.16,17).

Відповідач вимог позивача не виконав та торгової площі не повернув.

За вказаних обставин, ПФ "Скорпіон-сервіс" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про звільнення підприємцем ОСОБА_3 торгівельної площі.

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.12.2009р. у справі №07/25-71, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2010р., задоволено позов ПФ "Скорпіон-сервіс" до підприємця ОСОБА_3 про повернення торгівельної площі: зобов"язано відповідача повернути позивачу торгівельну площу НОМЕР_1, розміром 17,5 кв.м. на пішохідно-торговій зоні між вулицями Карпенка-Карого та Кравчука в м.Луцьку, яку підприємець отримав згідно угоди про надання в користування торгових площ від 14.12.2005р., шляхом звільнення даної площі від торгівельного павільйону та передачі цієї площі ПФ "Скорпіон-сервіс" (т.1, а.с.44-46, 87-90).

31.03.2010р. ПФ "Скорпіон-сервіс", посилаючись на ч.2 ст.785 ЦК України, звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_3 14280 грн. неустойки, нарахованої за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р., у зв'язку з неповерненням відповідачем торгової площі НОМЕР_1 (т.1, а.с.2-7).

Після порушення провадження у справі позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 14280,00 грн. неустойки, державне мито в сумі 142,80 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. , а також витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1428,00 грн. (т.1, а.с.35).

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.05.2010р. у справі №5/56-38, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2011р., задоволено позов ПФ "Скорпіон-сервіс" до підприємця ОСОБА_3 про стягнення 14280 грн. неустойки (т.1, а.с.51-52, 154-156).

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2011р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2011р. та рішення господарського суду Волинської області від 25.05.2010р. скасовано, а справу №5/56-38 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с.173-177).

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували та не дослідили чи є правовідносини, які склалися між сторонами, правовідносинами з найму, оренди речі. Дав вказівку врахувати вищенаведене при новому розгляді справи.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 01.06.2011р. справу прийнято на новий розгляд та присвоєно їй номер 5004/1040/11 (т.2, а.с.1).

Ухвалою суду від 19.07.2011р. провадження у справі було зупинено до розгляду господарським судом Волинської області справи №5004/1171/11 (т.2, а.с.12).

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.08.2011 року у справі №5004/1171/11 позов фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 до приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" про визнання недійсними угод про оренду торгових площ за 2002, 2003, 2004 роки та угод про надання в користування торгових площ за 2005, 2006, 2007, 2008 роки - задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. вказане рішення скасовано. Зокрема, в позові підприємця ОСОБА_3 в частині визнання недійсними угод за 2003, 2004, 2006, 2007, 2008 роки - залишено без розгляду, а у решті в позові відмовлено (т.2, а.с.22-26, 149-153).

Вказаною постановою, зокрема, встановлено: "17.08.2000 року Луцькою міською радою було прийнято рішення №394 "Про дозвіл на благоустрій частини вул. Кравчука та на встановлення торгових кіосків", яким дозволено приватній фірмі "Скорпіон-сервіс" виконати благоустрій частини вул. Кравчука та встановити торгові кіоски.

Виконавчим комітетом Луцької міської ради 28.09.2000 р. прийнято рішення №487, яким дозволено ПФ "Скорпіон-сервіс" розробити проект на влаштування торгових кіосків на вул.Кравчука у м. Луцьку.

Розпорядженням Луцького міського голови від 16.11.2000р. №383 "Про надання статусу ринку", затвердженим рішенням Луцької міської ради від 18.01.2001р. №16/9, торговим рядам на території, прилеглій до ринку "Завокзальний" і відведеній ПФ "Скорпіон-сервіс" з 01.12.2000 року надано статус ринку.

У подальшому рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.03.2001 року №185 ПФ "Скорпіон-сервіс" в тимчасове користування на умовах до 3 років надано земельну ділянку на вул. Кравчука у м. Луцьку загальною площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків. На підставі вказаного рішення, 19.04.2001 року між Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-сервіс" було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого ПФ "Скорпіон-сервіс" надано в користування земельну ділянку площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків.

Рішенням Луцької міської ради від 29.03.2002 року №20/8 ПФ "Скорпіон-сервіс" надано на умовах оренди на 25 років земельну ділянку по вул. Кравчука загальною площею 0,1422 га для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони. Договір оренди такої земельної ділянки було укладено Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-сервіс" 22.04.2002 року.

Рішенням Луцької міської ради від 10.06.2004р. №17/17 ПФ "Скорпіон-сервіс" договір оренди земельної ділянки по вул. Кравчука загальною площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків продовжено на 5 років. Відповідний договір оренди земельної ділянки було укладено Луцькою міською радою та ПФ "Скорпіон-сервіс" 12.08.2004 року.

Зазначені обставини, а також те, що вказані вище земельні ділянки надавались ПФ "Скорпіон-сервіс" для розміщення ринку встановлені постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2009 року (справа №04/20-92)."

Крім того, цією ж постановою також встановлено, що ПФ "Скорпіон-Сервіс" та ФОП ОСОБА_3 укладено угоду надання в користування торгової площі від14.12.2005р. та що ПФ "Скорпіон-Сервіс" вправі була укладати угоди (договори), оскільки у встановленому законом порядку має статус ринку.

Ухвалою суду від 19.07.2011р. провадження у справі поновлено (т.2, а.с.32).

07.12.2012р. до початку розгляду спору по суті позивач подав до суду заяву №210 від 07.12.2012р. про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 52360,00 грн. неустойки, нарахованої згідно ч.2 ст.785 ЦК України за період з 29.03.2009р. по 07.12.2012р., у зв'язку з неповерненням відповідачем торгової площі НОМЕР_1 (т.2, а.с.36).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 10.01.2013р. позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 52360,00 грн. неустойки, 2568,20 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору (т.2, а.с.89-94).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Стаття 193 ГК України встановлює загальні умови виконання господарських зобов'язань: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року №57/188/84/105 (чинних на момент укладення угоди від 14.12.2005р.) визначено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням органу територіальної громади і зареєстрований у встановленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі торгівлі продажу товарів.

Згідно п.20 вказаних Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Таким чином, безпосередньо Правила торгівлі на ринках передбачають укладення між адміністрацією ринку і підприємцями, що займаються торговельною діяльністю, саме договорів, що за своєю правовою природою є договорами оренди (найму) торгових площ.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу норм ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1.1. угоди сторони погодили, що предметом даних угод є торгова площа у визначеному розмірі, яка знаходиться у м. Луцьк, між вул. Кравчука та вул. Карпенка-Карого, для використання під торгівлю промисловими товарами, а індивідуальною ознакою вказаної торгової площі є, зокрема, її номер.

Отже, в силу норм ст. 760 ЦК України, торгівельна площа є предметом договору оренди як істотна його умова.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що укладена сторонами угода про надання в користування торгових площ від 14.12.2005р. за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Також, слід вказати, згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначалося вище, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. у справі №5004/1171/11 за позовом фізичних осіб - підприємців, зокрема, ОСОБА_3 до ПФ "Скорпіон-Сервіс" про визнання недійсними угод про оренду торгових площ, в т.ч. укладеної сторонами угоди від 14.12.2005р., на підставі якої заявлено позов у даній справі, встановлено, що ПФ "Скорпіон-Сервіс", уклавши 14.12.2005р. з ФОП ОСОБА_3 угоду надання в користування торгової площі, вправі був укладати такі угоди (договори), оскільки у встановленому законом порядку має статус ринку. У позові про визнання цієї угоди недійсною відмовлено.

Згідно з п.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно зі статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 ЦК України.

Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач в своїй заяві №6 від 18.12.2012 року просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (т.2, а.с.50).

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно постанови Верховного Суду України від 20.03.2012 року №3-13гс12 "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2012р." неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Відповідно до п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 29.05.2012 року №01-06/735/2012 "Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України" відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (див. постанову Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі №40/117). Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Як вбачається з матеріалів справи, ПФ "Скорпіон-сервіс" звернулося до господарського суду Волинської області 31.03.2010 року, з огляду на викладене загальний строк позовної давності позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення неустойки, нарахованої з 29.03.2009 року, не порушено, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідач не надав суду доказів повернення займаної торгової площі та сплати неустойки за час прострочення повернення об"єкта оренди.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 52360,00 грн. неустойки, нарахованої згідно приписів ч.2 ст.785 ЦК України, за період з 29.03.2009р. по 07.12.2012р.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 1428,00грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема оплата послуг адвоката.

Згідно ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

Про сплату позивачем адвокату ОСОБА_22 1428,00 грн. в рахунок оплати наданих юридичних послуг свідчить банківська виписка по особовому рахунку, з якої вбачається, що 12.04.2010р. позивачем сплачено за юридичний супровід справи за позовом до підприємця ОСОБА_3 1428,00 грн. (а.с.т.1, а.с.36).

Судом також встановлено, що судові витрати позивача по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судового збору складають 1140,20 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 2568,20 грн. витрат на послуги адвоката.

Щодо доводів апеляційної скарги, то, в силу ст.33 ГПК України, відповідачем не доведено, що позивач у справі не вправі був передавати йому в користування торгову площу у розмірі 17,5 кв.м. на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку між вул.Кравчука та вул.Карпенка-Карого, місце НОМЕР_1, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності, так само, не доведено факту повернення позивачеві цієї торгівельної площі.

При цьому слід зазначити, матеріали справи не містять доказів виконання рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2009р. у справі №07/25-71 про повернення підприємцем ОСОБА_3 ПФ "Скорпіон-Сервіс" вказаної торгової площі НОМЕР_1 - розміром 17,5кв.м., шляхом звільнення від торгівельного павільйону.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 10.01.2013р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 10.01.2013р. у справі №5004/1040/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

2. Справу №5004/1040/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Сініцина Л.М.

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд.