Рішення № 29943625, 11.03.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2013 р.Справа № 912/185/13-г Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув в засіданні матеріали справи № 912/185/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм";

до відповідача: Приватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус";

про стягнення 67 023 грн. 67 коп.

Представники:

позивача - Горностай А.В., довіреність б/н від 12.11.12;

відповідача - начальник юридичного відділу Сілкін М.М., довіреність № 71 від 13.02.13.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з приватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус" 59 398 грн. 46 коп. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за товар, поставлений по договору № 308-10/2010 від 10.02.10, видатковій накладній № ИнРН-03605 від 07.12.10, 3 491 грн. 17 коп. річних у розмірі 3 процентів, 4 134 грн. 04 коп. пені, всього - 67 023 грн. 67 коп., 1 720 грн. 50 коп. судового збору. У позовній заяві міститься й вимога про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, належні відповідачеві.

Позивач не надав витребувані в ухвалі від 29.01.12 про порушення провадження у справі, отриманої ним 01.02.13, та ухвали від 18.02.13, отриманої ним 21.02.13, докази сплати судового збору за розгляд господарським судом заяви про вжиття заходів до забезпечення позову..

Відповідно до п. 2 частини другої ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Господарський суд, враховуючи відсутність доказів сплати товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" судового збору у встановленому порядку і розмірі, не розглядав по суті вимог останнього про вжиття заходів до забезпечення позову.

У відзиві на позов, наданого господарському суду 13.02.13, відповідач підтвердив наявність боргу в сумі 56 786 грн. 30 коп., несплату якого пояснив безпідставною вимогою позивача сплатити таку суму на рахунок Криворізької філії ТОВ "Інтерфарм" у 2012 році.

У заяві, поданій до господарського суду 07.03.13, приватне підприємство приватна виробнича фірма "Ацинус", посилаючись на ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, просить застосувати позовну давність щодо стягнення неустойки (пені) та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встанови наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (далі по тексту - ТОВ "Інтерфарм")- продавець та приватне підприємство приватна виробнича фірма "Ацинус" (далі по тексту - ПП ПВФ "Ацинус") - покупець уклали договір № 308-10/2010 від 10.02.10 (далі по тексту - Договір), за умовами якого продавець продав, а покупець купив товар виробництва компанії "ЮС Фармація" (лікарські препарати та засоби косметичної промисловості), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних. За п. п. 3.1, 3.2 оплата за товар, що поставляється в рахунок цього договору здійснюється на умовах відтермінування платежу 30 календарних днів від дати видаткової накладної. Такий Договір є договором поставки.

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язана (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Такі норми містить ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Продавцем на виконання умов Договору поставлено покупцю товар, згідно накладної № ИнРН-03605 від 07.12.10 на суму 56 786 грн. 30 коп.

ПП ПВФ "Ацинус" зобов'язання за Договором належним чином не виконало та не провело в установлений строк оплату за поставлений товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 56 786 грн. 30 коп. У відзиві на позов відповідач підтвердив наявність боргу за Договором. Докази на підтвердження того, що покупцем вживалися заходи щодо перерахування коштів продавцеві відсутні; прохання ТОВ "Інтерфарм" сплатити заборгованість за банківськими реквізитами Криворізької філії ніяким чином не спростовують доводів заявника позову про невиконання ПП ПВФ "Ацинус" грошових зобов'язань, в тому числі шляхом перерахування коштів по реквізитах одержувача, зазначених у Договорі.

Господарський суд визнав обґрунтованим подання позову про стягнення боргу примусовому порядку, оскільки станом на 28.01.13 відповідач був боржником, який не виконав зобов'язання на суму 56 786 грн. 30 коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Згідно наданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 2 612 грн. 16 коп. - суму на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за 2011 рік та 3491 грн. 17 коп. річних у розмірі трьох відсотків за період з 08.01.11 по 07.01.12.

Вказані вимоги, не оспорені по суті і сумах відповідачем, визнані судом поданими обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 546, п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пенею, штрафом) - грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом п. 3.3 Договору сторони узгодили умову про те, що у випадку недотримання терміну оплати покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу.

Позивач, згідно наданого розрахунку просить стягнути з ПП ПВФ "Ацинус" пеню за період з 08.01.11 по 08.07.11 у сумі 4 134 грн. 04 коп.

Відповідачем, 07.03.13 подано заяву про застосування позовної давності згідно частини 3 ст. 267 Цивільного кодексу України щодо стягнення неустойки (пені) за Договором та відмову позивачу задоволенні позову щодо стягнення неустойки (пені).

У відповідності до положень статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За нормами статті 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги.

Згідно приписів частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Представником позивача у засіданні не викладено поважних причин пропуску строку позовної давності, як фактично не викладено й заперечень на заяву відповідача.

З огляду на вказане, та враховуючи строк нарахування пені, встановлений ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, господарський суд за заявою сторони застосовується позовна давність (спеціальна), наслідком чого є відмова ТОВ "Інтерфарм" у задоволенні позову про стягнення пені.

Господарський суд задовольняє позов частково у сумі 59 398 грн. 46 коп. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 491 грн. 17 коп. річних.

Судові витрати позивача у сумі 1 720 грн. 50 коп. покладаються на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У засіданні 11.03.13 господарським судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Керуючись ч. 3, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус" (адреса: 25006, Кіровоградська обл., вул. Велика Перспективна, 65; і. к. 20635255) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (адреса: 04201, м. Київ, проспект М. Рокосовського, 8 Б; і. к. 22911541) 59 398 грн. 46 коп. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 491 грн. 17 коп. річних, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. За заявою відповідача застосувати позовну давність та відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" у позові про стягнення з приватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус" 4 134 грн. 04 коп. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.03.13.

Суддя Н. В. Болгар