Постанова № 29943206, 18.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2013 року 810/405/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естет ЛТД»

про стягнення коштів з рахунків платника, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (надалі – позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естет ЛТД» (надалі – відповідач) про стягнення коштів з рахунків платника.

В позовних вимогах Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби просить суд стягнути кошти з рахунків відповідача, у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 1 479, 39 грн.

29 січня 2013 року ухвалами Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.02.2013.

У судове засідання 18 лютого 2013 року сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з’явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачу ухвала суду направлялась за адресою вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 08851, Київська область, Миронівський район, село Козин, вулиця Партизанська, будинок 2. Однак, до суду повернувся конверт, яким направлялась відповідачу ухвалу суду з довідкою пошти ф. 20 – «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищезазначене, а також на ту обставину, що відповідач був належним чином повідомлений у розумінні частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розгляд справи провести в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Естет ЛТД» зареєстровано 24.09.1991 Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області, за адресою 63531, Харківська область, Чугуївський район, с. Базаліївка, вул. Леніна, 83.

У листопаді 2011 року учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Естет ЛТД» прийнято рішення від 14.11.2011, згідно з яким вирішено встановити нове місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Естет ЛТД», за адресою: 08851, Київська область, Миронівський район, село Козин, вулиця Партизанська, 2.

У зв’язку з цим та поданими документами про зміну місцезнаходження державним реєстратором внесено зміни до відомостей про юридичну особу.

Враховуючи те, що відповідач змінив місцезнаходження та на момент розгляду справи перебуває на обліку в Миронівській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби та є платником податків та зборів, передбачених податковим законодавством України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач перебуває на обліку, як платник податків, в Миронівській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби з 17.01.2007 за № 1, що підтверджується довідкою позивача від 03.01.2013 № 140.

У відповідача виникла заборгованість зі сплати податку на додану вартість, з наступних підстав.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0000761522/0 від 27.04.2010, прийнятого на підставі акта Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за лютий місяць 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю Естет ЛТД», за порушення вимог абз. 15, 17 п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», за заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість та не повернення свідоцтва платника ПДВ, відповідно до п.п. «б» п. 4.2, ст. 4, п. 17.1.3, п. 17., ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1 480, 40 грн., в тому числі за основним платежем – 1 092, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 388, 40 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 1 479, 39 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову суд виходить з наступного.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України вiд 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон України № 2181, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-ІІІ) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

З метою погашення податкового боргу, відповідно до статті 6 Закону №2181-ІІІ та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.07.2001 № 266, позивачем відповідачу було направлено податкові вимоги від 18.05.2010 № 1/107 на суму 1 479, 39 грн. та від 25.06.2010 № 2/147 на суму 1 479, 39 грн. Вказані податкові вимоги направлені позивачем відповідачу засобами поштового зв’язку, про що свідчать копії фіскальних чеків та поштових повідомлень про вручення рекомендованого листа, наявні в матеріалах справи.

Право органів податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а вразі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Як слідує із приписів норм чинного законодавства України позивач у справі є органом державної влади.

Відповідно до норм пунктів 4, 5, 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Позивач по справі надав суду перелік відкритих банківських рахунків відповідача, а саме рахунки:

- МФО банку 351607, ПАТ «Банк Грант», № 26008006222 – долар США;

- МФО банку 351533, Харків, ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Харків, № 26002199334002 – долар США;

- МФО банку 351533, Харків, ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Харків, № 26003199334004 – українська гривня;

- МФО банку 351533, Харків, ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Харків, № 26004199334022 – російський рубль;

- МФО банку 351533, Харків, ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Харків, № 26004199334003 – долар США;

- МФО банку 351533, Харків, ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Харків, № 26053199334051 – українська гривня;

- МФО банку 351533, Харків, ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Харків, № 26069199334001 – українська гривня.

Однак, позивач не надав суду підтвердження того, що стягнення податкового боргу з усіх рахунків відповідача не перешкодить нормальним розрахункам відповідача при здійсненні господарської діяльності, як і не навів доказів співрозмірності боргу та коштів на рахунках, з яких позивач просить здійснити стягнення.

Так, позивач ніяким чином не обґрунтував звернення стягнення боргу з рахунків відповідача типу – долар США та російський рубль, оскільки як слідує з матеріалів справи сума боргу відповідача складається із суми визначеній в українській гривні. Таким чином, суд не може встановити доцільність звернення стягнення заборгованості з усіх рахунків відповідача, оскільки вважає, що за відсутності належних доказів позивача щодо такої доцільності, - це стягнення може порушити законний інтерес відповідача щодо невтручання державних органів в господарські розрахунки відповідача за банківськими рахунками.

Отже, зважаючи на те, що позивач не довів в суді недостатність коштів на сплату заявленого позивачем боргу на одному рахунку відповідача, а також на те, що статтею 19 Господарського кодексу України закріплений принцип «поваги органів державної влади» до законних інтересів господарюючих суб’єктів, з якого слідує неможливість немотивованого втручання органів державної влади в господарську діяльність, зокрема у порядок здійснення розрахунків господарюючого суб’єкта, однак встановивши заборгованість відповідача, яка підлягає сплаті до державного бюджету, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення податкового боргу з рахунку відповідача № 26069199334001 в українській гривні, дата відкриття – 26.03.2004, МФО банку – 351533, Харків. ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Харків.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 35, 69, 70, 71, 128, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «Естет ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи - 14062526, місцезнаходження: 08851, Київська область, Миронівський район, село Козин, вулиця Партизанська, будинок 2) з банківського рахунку № 26069199334001 в українській гривні, дата відкриття – 26.03.2004, МФО банку – 351533, Харків. ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Харків. в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 1 479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев’ять) гривень 39 копійок.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Терлецька О.О.