Рішення № 29938860, 13.03.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

13.03.2013 Єдиний унікальний номер 422/3492/12

справа № 2/205/316/13

422/3492/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Кравцову С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення 1/2 суми грошових заощаджень, які належать до спільної сумісної власності подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13 квітня 2012 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 1/2 суми грошових заощаджень, які належать до спільної сумісної власності подружжя. Позивач у своєму позові посилалася на те, що вона перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 1998 року. В період сумісного шлюбу вони відкрили рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім'я відповідача, куди щомісяця під відсотки відкладали більшу частину своїх доходів. В грудні 2011 року відповідач пішов від позивача. Позивачу відомо, що 24 січня 2011 року відповідач зняв 12405,13 доларів США з рахунку № НОМЕР_1, відкритого в ПАТ КБ «Приватбанк», і того ж дня відкрив новий валютний рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк», на який поклав 16594,64 доларів США. Про поточний рахунок позивачу нічого не відомо, однак вона знає, що його загальна сума приблизно складає 52000 грн. Станом на 01 квітня 2012 року загальна сума заощаджень складає 184597,50 грн. = (16594,64 доларів США х 7,98 = 132579,50 грн.) + 52000 грн. Позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 92289,75 грн.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши добуті та представлені докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_3 (а.с. 15).

Шлюбні стосунки між ними припинено з грудня 2011 року.

В період сумісного шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відкрили рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» на ім'я відповідача.

24 січня 2011 року відповідач зняв 12405,13 доларів США з рахунку № НОМЕР_1, відкритого в ПАТ КБ «Приватбанк», і того ж дня відкрив новий валютний рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк», на який поклав 16594,65 доларів США (а.с 23).

29 березня 2012 року відповідач подав до ПАТ КБ «Приватбанк» заяву про розірвання вкладу та проханням виплатити належні йому кошти. ОСОБА_2 згідно заяви на видачу готівки № 11 від 29 березня 2012 року з вкладу за договором № SAMDN25000723133413 зняв 16399,05 доларів США (а.с. 67).

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

На підставі п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

У відповідності з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

На підставі ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, суд вважає, що грошові кошти в розмірі 16399,05 доларів США є спільною сумісною власністю подружжя та ОСОБА_1 належить ? частина зазначених коштів, а, отже, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 65514 грн.:

16399,05 доларів США х 7,99 (офіційний курс гривні до долара США станом на 30.03.2012 року) : 2 = 65514 грн. (а.с. 79).

У відповідності зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у праві.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивач в порушення ст. ст. 10, 59-60 ЦПК України не надала суду доказів на підтвердження наявності на поточному рахунку відповідача грошових коштів у розмірі 52000 грн.

Зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 15-16, 372 Цивільного кодексу України, ст. ст. 60-61, 63, 69-70, 72 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 65514 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Н.В. Залімська