Рішення № 29937903, 12.03.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 213/2444/12 Провадження № 22-ц/772/687/2013Головуючий в суді першої інстанції:Пороховий Г.І.Категорія: 23 Доповідач: Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Колоса С.С., Войтка Ю.Б.,при секретаріПишному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Фермерського господарства (далі - ФГ) «Україна», третя особа - реєстратор Липовецького районного виробничого відділу структурного підрозділу Вінницької регіональної філії Центру ДЗК Кобзар Микола Іванович, про визнання договору оренди землі недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

Із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернулась в суд 19 грудня 2012 року.

Зазначала, що 17 березня 2009 року вона уклала з ФГ «Україна» договір оренди земельної ділянки за №66, розміром 3.1253 га, яка розташованої на території Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Цей договір був зареєстрованим 21 грудня 2009 року у Липовецькому відділі Вінницької філії ДЗК за №040904400124.

У вказаному договорі не зазначено кадастрового номеру, місця розташування земельної ділянки, умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а у розмірі орендної плати внесено виправлення з 1,5 % до 3% без відповідного застереження. Посилалась також на відсутність додатків з планом або схемою земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастрового плану з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акту визначення меж в натурі (на місцевості), акту приймання - передачі.

Просила визнати недійсним укладений договір виходячи із положень статей 13, 15, 16 Закону України «Про оренду землі» та положень статей 203, 215 ЦК України через відсутність у договорі істотних умов.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2013 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на неповне з??ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити повністю та стягнути судові витрати по справі з відповідача.

Представник відповідача заперечував доводи апеляційної скарги посилаючись на їх безпідставність. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

У відповідності до правил частин 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду таким визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що між ОСОБА_6 та ФГ «Україна» укладено договір оренди землі №66 від 17 березня 2009 року, згідно якого ФГ «Україна» отримало у строкове на 5 років платне користування земельну ділянку площею 3.1253 га, яка знаходиться на території Лукашівської сільської ради Вінницької області (а.с.6-7).

Земельна ділянка належить ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №217598 (а.с.9).

Договір оренди вищезазначеної земельної ділянки між ОСОБА_6 та ФГ «Україна» зареєстровано 21 грудня 2009 року в Липовецькому відділі Вінницької філії ДЗК за №040904400124.

Ставлячи питання про визнання недійсним договору оренди позивач, як це вбачається із позовної заяви, посилається на відсутність встановлених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» істотних умов у договорі, а саме : відсутність кадастрового номеру; місце розташування земельної ділянки; умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того позивач посилається на виправлення у договорі розміру орендної плати з 1,5% на 3% та посилається на відсутність невід'ємних частин договору, а саме: плану або схеми земельної ділянки; кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів; акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди, що у відповідності до частини 2 вказаної статті цього Закону є підставою для визнання недійсним договору оренди землі.

Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позову по суті вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний договір оренди відповідає вимогам закону, оскільки його зміст та форма відповідають типовій формі договору оренди землі затвердженому Кабінетом Міністрів України, а позивач та його представник не довели порушення прав позивача укладеним договором та його умовами, а також не довели наявність підстав для розірвання чи зміни договору оренди землі, відповідно до положень частини 1 статті 32 та статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі». Крім того суд встановив відсутність поважних причин пропущення позовної давності про застосування якої звернувся представник відповідача.

Проте з таким висновком погодитись не можна оскільки до такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Так, у відповідності до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За правилами частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 цієї статті цього Закону установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У відповідності до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається із змісту спірного договору оренди у цьому договорі відсутня істотна умова договору обов'язкова наявність якої передбачена вимогами закону - частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі», а саме умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Цей факт не заперечується представником відповідача.

Отже, відсутність у спірному договорі оренди однієї істотної умови встановленої частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі», а саме умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, є достатньою підставою для визнання вказаного спірного договору недійсним відповідно до частини 2 статті 15 цього Закону.

Суд першої інстанції вказаних вище обставин не врахував при вирішенні справи та неправильно застосував норми матеріального права внаслідок чого безпідставно відмовив у задоволенні позову по суті заявлених вимог.

Не можна також погодитись з висновками суду щодо пропущення позивачем позовної давності, про застосування якої просив відповідач.

Так, у відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до правил частини 2 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Визначення перебігу позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договорів оренду землі мають свої особливості, оскільки відповідно до положень статті 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до правил статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У відповідності до правил статті 640 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладення та реєстрації спірного договору) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Виходячи із цього спірний договір оренди земельної ділянки від 17 березня 2009 року є укладеним з моменту державної реєстрації, тобто з 21 грудня 2009 року, відтак з цього ж часу у сторін виникли права та обов'язки за цим договором.

Ураховуючи зазначене позивач не пропустив позовну давність, оскільки початок перебігу позовної давності слід обраховувати з 21 грудня 2009 року, а до суду з позовом позивач звернувся 19 грудня 2012 року.

За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності до заявлених вимог не може бути задоволеною через те, що позивач звернувся з позовом в суд в межах позовної давності.

Суд помилився у застосуванні вказаних норм матеріального права, а тому дійшов до помилкових висновків.

Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

В силу правил частин 1 та 5 статті 88 ЦПК України слід перерозподілити судові витрати у справі та стягнути з ФГ «Україна» на користь ОСОБА_6 витрати по оплаті судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп. понесені у суді першої інстанції, а також витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 53 грн. 65 коп., а всього 160 грн. 95 коп. (а.с.1, 61).

На підставі викладеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2013 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі №66, розташованої на території Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, розміром 3.1253 га, укладеного 17 березня 2009 року між ОСОБА_6 та Фермерським господарством «Україна» (Ідентифікаційний код 20092010, вул. Островського, 29, с. Стара Прилука Липовецького району Вінницької області), зареєстрованого 21 грудня 2009 року в Липовецькому відділі Вінницької філії ДЗК за №040904400124.

Стягнути з Фермерського господарства «Україна» (вул. Островського, 29, с. Стара Прилука Липовецького району Вінницької області, ідентифікаційний код 20092010) на користь ОСОБА_6 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп. у суді першої інстанції та витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 53 грн. 65 коп., а всього 160 грн. 95 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ С.С. Колос

/підпис/ Ю.Б. Войтко

З оригіналом вірно: