Рішення № 2993790, 05.02.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.09 Справа№ 2/145

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства “Аквітон”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міськбудмоноліт”, м. Львів про стягнення 40303 грн. 82 коп.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Аквітон”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міськбудмоноліт”, м. Львів про стягнення 40303 грн. 82 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 22.12.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 20.01.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 05.02.2009р.

В судовому засіданні 20.01.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду. Позивач свої зобов’язання по цьому договору виконав в повному об’ємі, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості робіт не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 31180 грн. 00 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості робіт відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 5398 грн. 49 коп., інфляційні втрати в сумі 1003 грн. 99 коп., 3% річних в сумі 221 грн. 34 коп. Просить також стягнути витрати на юридичний супровід в сумі 2500 грн. 00 коп. та судові витрати.

Представнику сторони роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Відповідач в судові засідання 20.01.2009р. та 05.02.2009р. явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 22.12.2008р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

17 квітня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №17 з додатками №1, №2, №3.

За цим договором підрядник (позивач) брав на себе зобов’язання виконати самостійно або залученими силами з використанням своїх матеріалів та устаткування за завданням замовника (відповідача) монтажні роботи з облицювання натуральним каменем об’єкту лицювання: вхідної групи –відповідно до проекту та робочо-монтажної документації, здати їх в обумовлені терміни замовнику. Замовник зобов’язувався надати підрядникові будівельний майданчик, затверджену робочо-монтажну документацію, проект та оплатити роботи.

Згідно п. 2.1. договору підряду №17 від 17.04.2008р. та додаткової угоди №1, сторони погодили вартість робіт в сумі 153838 грн. 77 коп.

Відповідно до умов вищевказаного договору та додаткової угоди, позивач виконав роботи, що підтверджується актом №1700000001 здачі-прийняття робіт від 27.06.2008р. на суму 37842 грн. 75 коп. та актом №1700000002 здачі-прийняття робіт від 23.09.2008р. на суму 115995 грн. 87 коп. Роботи були виконані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було.

Пунктом 3.4. договору підряду №17 від 17.04.2008р. передбачено, що замовник (відповідач) виконує остаточний розрахунок за виконані роботи протягом 3-х банківських днів з дня підписання акта прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 31180 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору підряду №17 від 17.04.2008р., у випадку прострочки оплати за виконані роботи замовник (відповідач) сплачує підряднику (позивачу) штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем, згідно п. 7.2. договору, нараховано за період з 29.09.2008р. по 15.12.2008р. та заявлено до стягнення пеню в сумі 5398 грн. 49 коп. Оскільки позивачем при такому розрахунку не дотримано вимог ч. 1 ст. 231 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом перераховано суму пені. Відповідно до проведеного перерахунку розмір пені повинен становити 1754 грн. 50 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вимог цієї статті, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1003 грн. 99 коп. та 3% річних в розмірі 221 грн. 34 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 31180 грн. 00 коп. боргу, 1754 грн. 50 коп. пені, 1003 грн. 99 коп. втрат від інфляції та 221 грн. 34 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) по розгляду справи необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на юридичний супровід в розмірі 2500 грн. 00 коп., то така вимога до задоволення не підлягає, оскільки, відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат можна віднести витрати на юридичну допомогу, надану лише адвокатом. Позивачем не подано письмових доказів, що юридична допомога надавалася особою, яка має статус адвоката.

Не можна віднести такі витрати і до збитків, так як обґрунтування таких витрат збитками суперечитиме ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 22 ЦК України. З аналізу вказаних норм випливає, що притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, визначених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворють: наявність збитків; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками. Витрати на юридичний супровід не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за іншим договором.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міськбудмоноліт”, м. Львів, вул. Городоцька, 367/2 (ідентифікаційний код 32970122) на користь Приватного підприємства “Аквітон”, м. Львів, вул. Некрасова, 57/32 (ідентифікаційний код 35327220) 31180 грн. 00 коп. боргу, 1754 грн. 50 коп. пені, 1003 грн. 99 коп. втрат від інфляції, 221 грн. 34 коп. 3% річних, 341 грн. 57 коп. державного мита та 100 грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.