Рішення № 2993787, 11.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.09 р. Справа № 38/239

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Єжель С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Державного науково-виробничого підприємства “Об”єднання Комунар” м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-ЛІС” м. Донецьк

про стягнення 226 262,85 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Ісіченко А.В. юрисконсульт за дов. №120/026-юр від 02.01.2009р.

від відповідача: не з”явився

Суть спору:

Позивач, Державне науково-виробниче підприємство “Об”єднання Комунар” м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-ЛІС” м. Донецьк про стягнення боргу за непоставлений товар у сумі 141757,63 грн. та штрафних санкцій у розмірі 84505,22 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 01/1504 від 15.04.2008р.

06.01.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 25.12.2008р. № 14/4-20/2919, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “АРТ-ЛІС” м. Донецьк значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 31330989) як юридична особа та знаходиться за адресою: 83012, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Куйбишева, 201А, кв. 33, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з”явився, про причину неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не представив, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджено повернутими на адресу суду поштовими повідомленнями № 106812924 з позначкою “вибув”, № 10681371 з позначкою “за закінченням терміну зберігання”, № 10533402 з позначкою “адресат вибув”, тому справу розглянуто за наявними в ній документами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 11.02.2009р.позивач надав суду пояснення, які розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи та підтримав позовні вимоги.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АРТ-ЛІС” м. Донецьк (за договором -постачальник, далі – відповідач) та Державним науково-виробничим підприємством “Об”єднання Комунар” м. Харків ( за договором - покупець, далі – позивач) було укладено договір поставки № 01/1504, згідно п.1.1 якого постачальник зобов”язувався поставляти та передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов”язувався своєчасно здійснити її оплату та прийняти продукцію на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що предметом поставки є пластик тудногорючий ТГ.

Продукція повинна бути готова до відвантаження на адресу покупця не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів із дня отримання грошових коштів на поточний рахунок постачальника у порядку, встановленому п.7.1 даного договору ( п.4.1 договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що розрахунок за кожну поставлену партію продукції здійснюється наступним чином: 50% (п”ятдесять відсотків) попередньої оплати за кожну партію на протязі 5 (п”яти) банківських днів із дня виставлення рахунку; залишок 50% (п”ятдесят відсотків) суми згідно виставленого рахунку, оплачується на протязі 10(десяти) банківський днів із дня отримання продукції на адресу покупця.

При дотримання покупцем порядку розрахунків згідно п.7.1 договору – постачальник зобов”язаний повідомити покупця про готовність продукції до відвантаження факсимільним або іншим за домовленістю сторін повідомленням. У повідомленні вказується дата відгрузки, в указаний строк покупець зобов”язаний вивезти продукцію із складу постачальника ( п.8.3 договору).

Пунктом 10.4 договору встановлено, що за прострочку підготовки продукції до відгрузки згідно п.4.1 договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,3% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки. Даний пункт не діє у разі затримки партії товару заводом-виготовлювачем.

На виконання умов договору позивачем була здійснена попередня оплата вартості товару, що підтверджено платіжними дорученнями № 1005 від 16.05.2008р. на суму 14840,41грн., № 2595 від 05.06.2008р. на суму 145745,60 грн., № 1013 від 02.07.2008р. на суму 264015,32 грн., № 1355 від 06.08.2008р. на суму 43663,75 грн., а всього на суму 568265,08 грн.

Відповідачем була здійснена часткова поставка товару на суму 426507,45 грн., що підтверджено видатковими накладними № РН-0000270 від 04.07.2008р. № РН-0000312 від 08.09.2008р., № РН-0000244 від 04.07.2008р. № РН-0000296 від 18.08.2008р.

Таким чином, сума вартості оплаченого, але не поставленого товару складає 141 757,63 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позивачем була заявлена відповідачу претензія від 15.10.2008р. № 593, в якій він пропонував повернути заборгованість, на яку відповідач відповів погодженням та обіцяв повернути кошти на протязі 30 днів (відповідь від 22.10.2008р. № 149), але до теперішнього часу товар не поставлений, гроші не повернуті.

Крім того, позивач наполягає на стягненні пені у розмірі 0,3% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки ( п.10.4 договору) у сумі 84505,22 грн. на підставі представленого розрахунку.

Так, оплата на підставі рахунку-фактури № 0507/3 від 07.05.2008р. здійснена платіжним дорученням № 1005 від 16.05.2008р. на суму 14840,41 грн., продукція відвантажена 04.07.2008р. згідно видаткової накладної № РН-0000244. Прострочка складає 16 календарних днів.

Оплата на підставі рахунку-фактури № 0603/3 від 03.06.2008р. здійснена платіжним дорученням № 2595 від 05.06.2008р. на суму 145745,60 грн., продукція відвантажена 08.09.2008р. згідно видаткової накладної № РН-0000312. Прострочка складає 62 календарних дні.

Оплата на підставі рахунку-фактури № 0623/2 від 23.06.2008р. здійснена платіжним дорученням № 1013 від 02.07.2008р. на суму 364015,32 грн., здійснена часткова поставка продукції згідно накладної № РН-0000270 від 04.07.2008р. на суму 237098,10 грн., не поставлено продукцію на суму 126917,22 грн. Прострочення поставки складає 138 календарних днів.

Оплата на підставі рахунку-фактури № 0804/6 від 04.08.2008р. здійснено платіжним дорученням № 1355 від 07.08.2008р. на суму 43663,75 грн., здійснена часткова поставка продукції згідно накладної № РН-0000296 від 18.08.2008р. на суму 28823,34грн., не поставлено продукції на суму 14840,41 грн. Прострочення поставки складає 93 календарних дня.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки 01/1504 від 15.04.2008р., рахунки, платіжні доручення, видаткові накладні, розрахунок ціни позову, претензію від 15.10.2008р., відповідь на претензію від 22.10.2008р. № 149, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК передбачений строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не поставив товар та не повернув кошти, які отримав в якості попередньої оплати, то вимоги позивача щодо стягнення боргу у сумі 141757,63 грн. є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором згідно п.2 ст. 193 ГК України.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання згідно вимог п. 1 ст. 230 ГК України.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою та іншими видами забезпечення згідно ч. 1 ст.546 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.4 договору встановлено, що за прострочку підготовки продукції до відгрузки згідно п.4.1 договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,3% від вартості непоставленої продукції за кожень день прострочки. Даний пункт не діє у разі затримки партії товару заводом-виготовлювачем.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочку поставки підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються відповідачем, а відтак вимоги щодо стягнення пені за прострочку поставки підлягають задоволенню у сумі 84505,22 грн.

Відповідач у судові засідання не з”явився, не надав суду докази у підтвердження затримки партії товару заводом-виготовлювачем, у зв”язку з чим п.10.4 договору щодо застосування пені може не діяти, не скористувався наданими йому правами, передбаченими ст. 22 ГПК України.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.174, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 549, 693 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства “Об”єднання Комунар” м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-ЛІС” м. Донецьк про стягнення боргу за непоставлений товар у сумі 141757,63 грн. та пені у розмірі 84505,22 грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АРТ-ЛІС” м. Донецьк (юридична адреса: 83012, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 201А/33, поштова адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, 14К, п\р 260080103161 у ЗАТ “Про кредит Банк” м. Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 31330989) на користь Державного науково-виробничого підприємства “Об”єднання Комунар” м.Харків (61070, м. Харків, вул. Григорія Рудика, 8, п\р 26008007595002 у філії АКБ “Імексбанк” м. Харків, МФО 350794, код ЄДРПОУ 14308730) борг у сумі 141757,63 грн. та пеню 84505,22 грн ., держмито у сумі 2262,62 грн. грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 11.02.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Надруковано 4 примірників:

1 – до справи

3—сторонам у справі