Постанова № 29937628, 12.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року 810/871/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Олексійчук Т.В., Заграюк Л.В. (за довіреністю)

від відповідача: Гайдай В.Ф. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська Вермікулітна Група» Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Вермікулітна Група» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 9 листопада 2012 року № 0000031600 та № 0000041600.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийнятні на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Українська Вермікулітна Група» вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Укртехномас-сервіс».

Позивач стверджує, що придбав товари у ТОВ «Укртехномас-сервіс» правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів нікчемними відсутні.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «Українська Вермікулітна Група» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Вермікулітна Група» зареєстроване виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 24 листопада 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 245162 (т. 1 а.с. 13).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18 квітня 2008 року № 100112437, на податковому обліку ТОВ «Українська Вермікулітна Група» перебуває у Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області (т. 1 а.с. 15).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 17 по 23 жовтня 2012 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 11 жовтня 2012 року № 341 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Українська Вермікулітна Група» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-сервіс» за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Результати перевірки оформлено актом від 29 жовтня 2012 року № 13/16-018/33909284 (далі - Акт перевірки) (т. 1 а.с. 82-96).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Українська Вермікулітна Група» вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 78638,00 грн. та вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 98297,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Українська Вермікулітна Група» показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями із ТОВ «Укртехномас-сервіс».

На підставі висновків акту перевірки 9 листопада 2012 року Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення рішення № 0000031600, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 78638,00 грн. і застосовано фінансову санкцію у розмірі 19660,00 грн. (т. 1 а.с. 98), та податкове повідомлення-рішення № 0000041600, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 98297,00 грн. і застосовано фінансову санкцію у розмірі 24574,00 грн. (т. 1 а.с. 99).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи будь-яким формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків-фактур (т. 1 а.с. 53-63), між ТОВ «Українська Вермікулітна Група» та ТОВ «Укртехномас-сервіс» укладено договір поставки, згідно умов якого Продавець (ТОВ «Укртехномас-сервіс») зобов'язується поставити Покупцеві (ТОВ «Українська Вермікулітна Група») товар (натрій каменефтористий, калій йодноватнокислий «Мета», вермікул. конц-т, скло рідке натрієве, етилселікат-40, фольга алюм., бентоніт порошок).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки виписано:

- видаткові накладні: від 6 жовтня 2010 року № 061005 на загальну суму 58158,48 грн., в т.ч. ПДВ 9693,08 грн. (т. 1 а.с. 42), від 15 жовтня 2010 року № 151007 на загальну суму 81197,88 грн., в т.ч. ПДВ 13532,98 грн. (т. 1 а.с. 43), від 22 жовтня 2010 року № 221005 на загальну суму 63467,57 грн. в т.ч. ПДВ 10577,93 грн. (т. 1 а.с. 44), від 26 жовтня 2010 року № 261004 на загальну суму 28800,00 грн. в т.ч. ПДВ 4800,00 грн. (т. 1 а.с. 45), від 2 листопада 2010 року № 021104 на загальну суму 51600,24 грн. в т.ч. ПДВ 8600,04 грн. (т. 1 а.с. 46), від 10 листопада 2010 року № 101106 на загальну суму 36667,49 грн. в т.ч. ПДВ 6111,25 грн. (т. 1 а.с. 47), від 2 грудня 2010 року № 21212 на загальну суму 27661,92 грн. в т.ч. ПДВ 4610,32 грн. (т. 1 а.с. 48), від 8 грудня 2010 року № 81212 на загальну суму 31041,00 грн. в т.ч. ПДВ 5173,50 грн. (т. 1 а.с. 49), від 14 грудня 2010 року № 141213 на загальну суму 39005,64 грн. в т.ч. ПДВ 6500,94 грн. (т. 1 а.с. 50), від 20 грудня 2010 року № 201218 на загальну суму 35929,92 грн. в т.ч. ПДВ 5988,32 грн. (т. 1 а.с. 51), від 23 грудня 2010 року № 231216 на загальну суму 18300,12 грн. в т.ч. ПДВ 3050,02 грн. (т. 1 а.с. 52);

- податкові накладні: від 6 жовтня 2010 року № 061005 на загальну суму 58158,48 грн., в т.ч. ПДВ 9693,08 грн. (т. 1 а.с. 18), від 15 жовтня 2010 року № 151007 на загальну суму 81197,88 грн., в т.ч. ПДВ 13532,98 грн. (т. 1 а.с. 19), від 22 жовтня 2010 року № 221005 на загальну суму 63467,57 грн. в т.ч. ПДВ 10577,93 грн. (т. 1 а.с. 20), від 26 жовтня 2010 року № 261004 на загальну суму 28800,00 грн. в т.ч. ПДВ 4800,00 грн. (т. 1 а.с. 21), від 2 листопада 2010 року № 021104 на загальну суму 51600,24 грн. в т.ч. ПДВ 8600,04 грн. (т. 1 а.с. 22), від 10 листопада 2010 року № 101106 на загальну суму 36667,49 грн. в т.ч. ПДВ 6111,25 грн. (т. 1 а.с. 23), від 2 грудня 2010 року № 21212 на загальну суму 27661,92 грн. в т.ч. ПДВ 4610,32 грн. (т. 1 а.с. 24), від 8 грудня 2010 року № 81212 на загальну суму 31041,00 грн. в т.ч. ПДВ 5173,50 грн. (т. 1 а.с. 25), від 14 грудня 2010 року № 141213 на загальну суму 39005,64 грн. в т.ч. ПДВ 6500,94 грн. (т. 1 а.с. 26), від 20 грудня 2010 року № 201218 на загальну суму 35929,92 грн. в т.ч. ПДВ 5988,32 грн. (т. 1 а.с. 27), від 23 грудня 2010 року № 231216 на загальну суму 18300,12 грн. в т.ч. ПДВ 3050,02 грн. (т. 1 а.с. 52);

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 48, 56, 64, 72, 79, 86, 93, 100, 107, 114, 121);

- подорожні листи (т. 1 а.с. 71-81);

- прибуткові накладні (т. 2 а.с. 47, 55, 63, 71, 78, 85, 92, 99, 106, 113, 120).

Законодавчим актом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент формування позивачем показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Укртехномас-сервіс» був Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток врегульовує Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР).

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ТОВ «Укртехномас-сервіс» (контрагента ТОВ «Українська Вермікулітна Група») є ОСОБА_5.

Саме від імені ОСОБА_5 підписано додані до позовної заяви рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні за господарськими операціями між ТОВ «Укртехномас-сервіс» та ТОВ «Українська Вермікулітна Група».

Разом з тим, постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2012 року № 1-167/12 встановлено, що «ОСОБА_5 у травні-червні 2010 року, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії призведуть до створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив фіктивне підприємництво.

Так, у травні 2010 року у м. Києві до ОСОБА_5 звернулась невстановлена досудовим слідством особа, яка запропонувала останньому з метою прикриття незаконної діяльності за грошову винагороду створити юридичну особу шляхом реєстрації на його ім'я в органах державної влади суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Укртехномас-сервіс». В свою чергу, ОСОБА_5, усвідомлюючи мету створення суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, не маючи наміру здійснювати будь-яку діяльність підприємства, зокрема пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, погодився на вказану пропозицію. Тоді ж ОСОБА_5 надав невстановленій досудовим слідством особі необхідні для створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності документи.

Після створення ТОВ «Укртехномас-сервіс» невстановлені досудовим слідством особи діючи всупереч положенням статей 203, 207, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України використовували ТОВ «Укртехномас-сервіс» з метою прикриття своєї незаконної діяльності, шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи. Як наслідок, в результаті незаконної діяльності ТОВ «Укртехномас-сервіс» була спричинена велика матеріальна шкода державі.

Підсудний ОСОБА_5 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та повністю підтвердив свої покази, які він давав під час досудового слідства».

Вищезазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «Укртехномас-сервіс», а невідомими особами, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту і валових витрат.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за договором поставки, суд зазначає наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним з ТОВ «Укртехномас-сервіс», зокрема, товарно-транспортні накладні, документи складського зберігання та обліку товару, сертифікати якості товару, документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.

Позивачем вказаних вище вимог ухвали не виконано та не повідомлено суд про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів.

Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Суд звертає увагу на те, що здійснення буд-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності (частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 29 грудня 1995 року № 488/346). Тобто, первинні документи за господарськими операціями є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, у тому числі типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». У відповідності до пункту 2 вказаного наказу, застосування такої форми первинного обліку як товарно-транспортна накладна є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

За господарськими операціями між ТОВ «Укртехномас-сервіс» та ТОВ «Українська Вермікулітна Група» необхідність складання товарно-транспортних накладних обумовлена значними обсягами поставки товарів. Так, згідно видаткової накладної № 151007, 15 жовтня 2010 року від ТОВ «Укртехномас-сервіс» було перевезено товар вагою 22,07 тон. вартістю 81197,88 грн.

Незважаючи на вимогу суду, у ході судового розгляду справи позивачем не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження фату перевезення товарів від ТОВ «Укртехномас-сервіс» до ТОВ «Українська Вермікулітна Група».

Наявні в матеріалах справи копії подорожніх листів суд до уваги не бере, оскільки в них зазначено про перевезення вермікулітних плит, а не проданого ТОВ «Укртехномас-сервіс» товару (натрій каменефтористий, калій йодноватнокислий «Мета», вермікул. конц-т, скло рідке натрієве, етилселікат-40, фольга алюм., бентоніт порошок).

Необхідно також зазначити, що згідно оборотно-сальдової відомості ТОВ «Українська Вермікулітна Група» по рахунку 10 «Необоротні активи» за 4 квартал 2010 року (т. 1 а.с. 130), вантажний автомобіль ISUZU NQR 71P держ. № НОМЕР_3, на якому за словами представника позивача здійснювалось перевезення товару, має максимальну вантажопідйомність 5,5 тон. Разом з тим, відповідно до подорожнього листа від 15 жовтня 2010 року № 415 (т. 2 а.с. 54), перевезення товару вагою 22,07 тон. (видаткова накладна № 151007) здійснювалось одним рейсом за маршрутом Київ-Васильків. З наведеного слідує, що на вантажному автомобілі ISUZU NQR 71P держ. № НОМЕР_3 неможливо перевезти товар за подорожним листом № 415 одним рейсом, що також вказує на фактичну відсутність поставок товару від ТОВ «Укртехномас-сервіс».

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розвантаження та прийняття товару на склад ТОВ «Українська Вермікулітна Група», зберігання товару на складі та видачі товару із складу для використання у господарській діяльності.

У наданих позивачем копіях видаткових накладних не зазначено місце отримання товару, тому факт прийняття товару на склад ТОВ «Українська Вермікулітна Група» на підставі видаткових накладних встановити неможливо.

Надані позивачем копії прибуткових накладних не є належними доказами оприбуткування і зберігання товару на складі ТОВ «Українська Вермікулітна Група» за адресою: Київська область, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 92 (т. 1 а.с. 154-156), оскільки вказані документи не місять інформації щодо місця зберігання продукції.

Крім того, позивачем на вимогу суду не надано належних доказів використання у господарській діяльності ТОВ «Українська Вермікулітна Група» придбаних у ТОВ «Укртехномас-сервіс» товарів.

Суд не бере до уваги надані позивачем попередні калькуляції вартості виробництва продукції (т. 1 а.с. 135, 138-139), остаточні калькуляції вартості виробництва продукції (т. 1 а.с. 136-137, 140), видаткові накладні (т. 1 а.с. 141, 144 146, 148, 150, 152), акти приймання передачі (т. 1 а.с. 142), оскільки вказані документи не містять даних щодо використання у виготовленні продукції саме того товару, який було поставлено ТОВ «Укртехномас-сервіс».

З урахуванням вищевикладеного суд констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором поставки, а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Українська Вермікулітна Група» вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Укртехномас-сервіс» законним та обґрунтованим. Тому, податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 9 листопада 2012 року № 0000031600 та № 0000041600 є правомірними і скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 9 листопада 2012 року № 0000031600 та № 0000041600, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Українська Вермікулітна Група» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2013 року.