Ухвала суду № 29936735, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/64333/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р.

у справі №2а/0570/155/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр»

до Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Кальчицький кар'єр»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі -відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2012 р. позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.08.2011 р. №0000192300 та від 08.11.2011 р. №0000232300, стягнуто судові витрати у розмірі 1200,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт від 02.08.2011 р. №133/23-00292238.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.4 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», пп.263.6.1 п.263.1 ст.263 Податкового кодексу України (далі -ПК України), у результаті чого занижено збір за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин на суму 736 250,15 грн., у тому числі по періодам: ІІ квартал 2010 р. -368 013,02 грн., ІІІ квартал 2010 р. -11543,90 грн., ІV квартал 2010 р. -149 525,42 грн., І квартал 2011 р. -207 167,81 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2011 р. №0000192300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем плата за користування надрами місцевого значення на 965 163,63 грн., в тому числі за основним платежем -832 892,04 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -132 271,59 грн.

Крім того, представниками податкової інспекції було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої було складено акт від 28.10.2011 р. №216/23-00292238, яким встановлено порушення п.4 Порядку справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин», п.п.263.6.1 п.263.1 ст.263 ПК України, у результаті чого занижено збір за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин та плату за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 2981913,50грн., у тому числі по періодам: ІІ квартал 2010 р. -748189,78 грн., ІІІ квартал 2010 р. -648496,96 грн., ІV квартал 2010 р. -880543,90 грн., І квартал 2011 р. -704682,86 грн.; п.44.1, п.44.4, п.44.6 ст.44 ПК України, у зв'язку із ненаданням під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, необхідних первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку пов'язаних з визначенням податкового зобов'язання по платі за користування надрами за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р.

На підставі проведених перевірок податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 р. №0000232300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем плата за користування надрами місцевого значення у розмірі 2 586 058,53 грн., в тому числі за основним платежем -2 149 021,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -437 037,07 грн.

Крім того, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 р. №0000242300, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем, в порядку адміністративного узгодження, були подані скарги до ДПА вищих рівнів, однак скарги залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основним видом діяльності позивача відповідно до класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. №375, є добування декоративного та будівельного каменю -14.11.0. Позивач має ліцензію (спеціальний дозвіл № 2736 від 17.06.2002 Міністерства екології та природних ресурсів України на видобування сієнітів придатних для виробництва щебеню та каменю бутового з Чердаклинського родовища). Термін дії ліцензії 16 років.

Отже, позивач фактично видобуває корисні копалини (сієніти) та здійснює переробку будівельного каменю в щебінь різних фракцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарська діяльність позивача по видобутку корисних копалин включає технологічні операції -добування сировини, включаючи відокремлення та дроблення масиву гірської породи вибуховими методами, в межах копальні та первинної переробки сировини шляхом класифікації та/або дроблення, в межах технологічних одиниць з первинної обробки, з метою забезпечення формування уламків гірської породи, за розмірами, які відповідно до чинних стандартів будівельної продукції, відповідають щебеневим фракціям.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що об'єктом оподаткування платою за користування надрами є товарна продукція підприємства, якою у даному випадку є щебінь, що обліковується на складі готової продукції, тоді як позивач вважає, що щебінь не є корисною копалиною, а фактично є продукцією переробки видобутих корисних копалин -сієнітів.

Таким чином, основним питанням, що виникло у судів при винесенні оскаржуваних рішень, стало те, що вважати об'єктом оподаткування плати за користування надрами: об'єм видобутих корисних копалин -сієнітів чи обсяг товарної продукції -щебінь.

Відповідно до ст.19 Кодексу України «Про надра», надра надаються у користування підприємствами, установами, організаціями і громадянами лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно ст.28 Кодексу, користування надрами є платним, крім випадків, передбачених ст.29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Відповідно до п.п.263.2.1 п.263.2 ст.263 ПК України, об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Підпунктом 263.5.1 пункту 263.5 ст.263 ПК України, зазначено, що базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Згідно визначення, наведеного пп.14.1.112 п. 14.1 ст. 14 ПК України, мінеральна сировина - товарна продукція гірничодобувного підприємства, що є результатом його господарської діяльності з видобутку корисних копалин, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, і за якісними характеристиками відповідає вимогам установлених законодавством стандартів або вимогам договорів.

Пунктом 1 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. № 432 визначено, що мінеральна сировина -це корисна копалина, видобута і перероблена на товарну продукцію гірничого виробництва. Товарна продукція гірничодобувного підприємства -мінеральна сировина, видобута гірничодобувним підприємством і відповідає установленим стандартам.

Обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) -це обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом (пп.14.1.128 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пп.263.2.2 п.263.2 ст.263 ПК України, до об'єкта оподаткування належать:

а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;

б) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (вилученої) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл;

в) обсяг погашених запасів корисних копалин.

Правовий наліз наведених нормативних положень у їх сукупності дає підстави для висновку, що об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин є не тільки обсяг мінеральної сировини, а й обсяг мінеральної сировини, що утворюється у результаті виконання первинної переробки.

Відповідно до Інструкції класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів №432, товарна продукція гірничодобувного підприємства -це мінеральна сировина, видобута гірничодобувним підприємством та відповідає установленим стандартам; в свою чергу мінеральна сировина -це корисна копалина, видобута і перероблена на товарну продукцію гірничого виробництва.

Згідно Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надрородовищ будівельного й облицювального каменю, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України від 16.12.2002 р. №199Ю, товарна продукція гірничого виробництва -це продукція, яка вироблена на гірничому підприємстві відповідно до установлених стандартів та технічних вимог споживачів і підготовлена до реалізації.

Відтак, з урахуванням викладеного можна дійти висновку, що продукт первинної переробки є товарною продукцією для цілей справляння плати за користування надрами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції аргументовано визначився із тим, що об'єктом плати за надра для позивача є обсяг товарної продукції даного підприємства, який обліковується як запаси.

У ході розгляду справи позивачем надавались судам документи, які дають можливість встановити обсяг фактично видобутих корисних копалин, виробленої товарної продукції та понесених затрат, у той же час, ані судом першої, ані другої інстанції таким документам не було надано належної оцінки.

З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій неповно оцінили обставини справи, а саме -не дослідили у повній мірі обсяги виготовленої позивачем товарної продукції та затрат на їх виготовлення, що прямо впливає на розрахунок суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами.

Крім того, податковий орган вказує на безпідставне застосування позивачем понижуючого коригуюючого коефіцієнту у розмірі 0,7, що, на його думку, свідчить про порушення п. 263.10 ст.263 ПК України.

Вихідним критерієм для застосування такого коефіцієнта є встановлення факту видобування платником запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених державною експертизою на підставі звітів з геологічного вивчення, яке виконане ним за власні кошти.

Судовими інстанціями було встановлено, що позивач у господарській діяльності використовує протокол від 02.10.1987 р., затверджений державною комісією по запасах корисних копалин при раді Міністрів СРСР, відповідно до якого - дорозвідка родовища в глибину проведена експедицією «Укргеолстром»в 1986-1987 роках по завданню ВО«Донецькнерудпром»в контурах раніше затверджених запасів та в межах і гірського відводу для забезпечення реконструйованого Кальчицького кар'єру запасами на амортизаційний термін. На дорозвідку родовища (з урахуванням робіт 1976 року) затрачено 81,3 тис. руб., у тому числі ТЕО кондиції - 5,0 тис. руб. власних коштів підприємства.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на приписи п.6 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 р. № 865, відповідно до якого державній реєстрації та оцінці підлягають запаси Корисних копалин усіх родовищ, у том числі техногенних, а також запаси корисних копалин, що додатково розвідані в процесі розроблення родовищ.

Зокрема, вказує на п.25 цього ж Положення, яким встановлено обов'язок проводити повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр.

Отже, податковий орган наполягає на тому, що відсутність результатів повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин виключає факт понесення позивачем раніше витрат на виконання геологічного вивчення.

Водночас, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що повторне вивчення (експертиза), на яке посилається податковий орган не є необхідною умовою для застосування понижуючого коефіцієнта, такими умовами за змістом п.263.10 ст. 263 ПК України є лише видобування платником запасів корисних копалин ділянки надр, геологічне вивчення яких виконане таким платником за власні кошти.

Відтак, при встановленні факту понесення позивачем витрат на геологічне вивчення, судова колегія вважає безпідставним висновок про відсутність у позивача права на застосування пільги, передбаченої наведеними положеннями ПК України.

Таким чином, допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до ухвалення незаконних судових рішень, які відповідно до встановлених ст. 220 КАС України меж касаційного перегляду справи є підставою для скасування цих рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр»задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду 09.10.2012 р. у справі №2а/0570/155/2012 скасувати.

Справу №2а/0570/155/2012 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.