Ухвала суду № 29935746, 14.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/592/13 14.03.2013 14.03.2013 14.03.2013

Справа №22ц-784/829/13 Головуючий першої інстанції Волкова О.І.

Категорія 20 Доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Левківській Н.С.,

за участю: представників позивача Полоз В.І., відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4 та представників третьої особи ОСОБА_5 і ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства ,,Атомгідроенергобуд" (далі - ПАТ ,,Атомгідроенергобуд") на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 січня 2013 року за позовом ПАТ ,,Атомгідроенергобуд" до ОСОБА_7 і ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

В С Т А Н О В И Л А :

01 грудня 2011 року АТЗТ ,,Атомгідроенергобуд" (тепер - ПАТ ,,Атомгідроенергобуд" звернулась до суду з пізніше уточненим позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), укладеного між ними та посвідченого державним нотаріусом Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області 07 квітня 2000 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що спірна квартира належала АТЗТ ,,Атомгідроенергобуд" на підставі свідоцтва про право власності від 17 січня 2000 року, виданого виконкомом Южноукраїнської міської ради.

07 квітня 2000 року державним нотаріусом Южноукраїнської державної нотаріальної контори був посвідчений договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений між АТЗТ ,,Атомгідроенергобуд" і ОСОБА_7, за яким право власності на цю нерухомість перейшло до покупця.

Проте заступник голови правління указаного товариства, Філонок П.О., який від імені продавця підписав указаний договір, не мав належних повноважень для укладення угод по відчуженню власності такої вартості.

Крім того, відповідач при укладенні зазначеного договору не надав нотаріусу письмової згоди своєї дружини на укладення такої угоди.

Посилаючись на викладені обставини, позивач в остаточних позовних вимогах від 18 січня 2013 року просив суд визнати указаний договір недійсним.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення уточнених позовних вимог.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира належала АТЗТ ,,Атомгідроенергобуд", правонаступником якого є ПАТ ,,Атомгідроенергобуд", на підставі свідоцтва про право власності від 17 січня 2000 року, виданого виконкомом Южноукраїнської міської ради.

07 квітня 2000 року АТЗТ ,,Атомгідроенергобуд" і ОСОБА_7 уклали договір купівлі-продажу вказаної квартири, який був посвідчений у той же день державним нотаріусом Южноукраїнської державної нотаріальної контори. Продаж квартири було вчинено за 33138 грн., які покупець зобов'язався сплатити продавцю в строк до 7 квітня 2015 року, вносячи в касу товариства щомісячно не менше 100 грн. Для забезпечення виконання умов договору покупець зобов'язався в до 17 квітня 2000 року укласти з продавцем договір застави спірної квартири. Право власності на вказану квартиру перейшло до покупця з моменту нотаріального посвідчення спірної угоди (п. 8 договору).

Попередньої згоди дружини відповідача на укладення такого договору не вимагалось, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 23 КпШС України, чинного на час укладення договору, при укладенні угод про придбання майна одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Більш того, зі справи видно, що дружина відповідача, ОСОБА_3, не тільки схвалила цю покупку, а й вимагає тепер визнати за нею право власності на половину вказаної квартири. В судовому засіданні апеляційного суду вона це підтвердила.

Від імені продавця спірний договір підписав заступник голови правління товариства, Філонок П.О., який діяв на підставі чинного на той час Статуту АТЗТ ,,Атомгідроенергобуд", зареєстрованого розпорядженням виконкому Южноукраїнської міської ради від 15 грудня 1995 року і Протоколу загальних зборів акціонерів №1 від 03 березня 2000 року.

Відповідач сплачував вартість зазначеної квартири, вносячи в касу товариства відповідні суми. Станом на 17 серпня 2011 року ним сплачено 13924 грн.48 коп. Позивач приймав зазначені кошти, тим самим схвалюючи спірну угоду, що робить її дійсною з моменту укладення.

На час виникнення спірних правовідносин був чинним ЦК УРСР 1963 року, положення якого передбачали, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом (ст. 48).

Згідно статей 62, 63 того ж Кодексу угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.

Угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Заступник голови правління АТЗТ ,,Атомгідроенергобуд", Філонок П.О., який підписав спірний договір, діяв на підставі вказаного Статуту і Протоколу загальних зборів акціонерів №1 від 03 березня 2000 року, якими його було уповноважено підписувати спірну угоду та ряд інших угод по відчуженню належних позивачу квартир.

Та обставина, що місцевий суд не перевіряв зміст указаних Статуту і Протоколу загальних зборів на їх відповідність положенням Законів України ,,Про підприємства" і ,,Про господарські товариства", правового значення для даної справи не має, оскільки незаконність указаних локальних нормативних актів не була предметом доказування в даній справі. У свій час вони не були скасовані, а нечинними - не визнавались.

Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсною спірної угоди, яка була схвалена позивачем.

Крім того, норми статей 71-84 ЦК УРСР 1963 року регулювали інститут позовної давності, за якими загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, за винятком випадків, установлених ст. 72 цього Кодексу (скорочені строки позовної давності).

Зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, яке виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Лише якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Отже, позивачем пропущений і строк позовної давності для звернення до суду із указаним позовом, оскільки про укладення спірної угоди, наслідком якої стало відчуження вказаної квартири і перехід права власності на неї до відповідача, позивачу було відомо ще в 2000 році.

Посилання представника апелянта на те, що спірна угода не мала правових наслідків, безпідставні, оскільки в результаті спірного договору право власності на вказану квартиру перейшло до відповідача і було зареєстровано державною установою 13 квітня 2000 року.

Несплата відповідачем повної вартості зазначеної квартири не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним, оскільки позивач не втратив право на стягнення з відповідача недоплачених коштів. Крім того, за нотаріально посвідченим договором застави від 14 квітня 2000 року ОСОБА_7 передав позивачу названу квартиру у заставу, тим самим забезпечивши виконання своїх зобов'язань по спірному договору.

Та обставина, що при ухваленні рішення місцевий суд помилково керувався нормами ЦК України, який набрав чинності лише з 01 січня 2004 року, суттєво не вплинула на правильність вирішення спору, а тому не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указані висновки місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства ,,Атомгідроенергобуд" відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: