Постанова № 29934511, 11.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/5652/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

за участю сторін:

представник позивача - Сон К.Е.

представник відповідача - Петровський В.В.

представник відповідача - Панфілов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровська Паляниця» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000462201, №0000472201 та №0000282230 від 14.09.2012 року.

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровська Паляниця» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000462201, №0000472201 та №0000282230 від 14.09.2012 року.

В судовому засіданні 06.03.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкові повідомлення - рішення №0000462201, №0000472201 та №0000282230 від 14.09.2012 року належить скасувати як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі невірних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві та додатках.

Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.106-111 т.2). Також зазначили, що перевірка проведена та порушення встановлені відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процессу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровська Паляниця» зареєстроване 20.02.2001 року Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та взято на облік в органах державної податкової служби 25.04.2001 року за №1974 (а.с. 9 т.1).

Судом встановлено, що на підставі наказів № 296 від 02.07.1012 року № 364 від 08.08.2012 року працівниками Білгород-Дністровської об'єднаної ДПІ в Одеській області ДПС проведено планову виїзну перевірку позивача та 03.09.2012 року складено Акт перевірки № 2037/22-118/31257988 (а.с.8-131т.І) про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 р.

За результатами проведення перевірки встановлені порушення:

- п.п 135.4.1 п. 135.4 ст.135 п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 п. 138.8 п.п 138.10.3 п. 138.10 п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за №2755-VI із змінами та доповненнями, ч. 1,5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 за №435-V, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 р. за № 436-IV, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV зі змінами та доповненнями, п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 16.07.99р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, п. 1.2, п. 2,7 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, п. 3.1, п. 4.1, п.8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 698518 грн., у тому числі:за 2 квартал 2011 р. - 581995 грн.,за 3 квартал 2011 р. - 116523 грн.

- п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10, ст. 201, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI(із змінами та доповненнями), розділу 5 та п. 11. підрозділу 2 розділу 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 14 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказу ДПА України № 969 від 21.12.2010 р. та зареєстрованому в міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696, ч. 1.5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. за № 435-V, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. за № 996-XIV зі змінами та доповненнями, п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 р. № 88, п. 3.1, п. 4.1, п. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, в результаті чого встановлено зниження податку на додану вартість всього у сумі 2 108 194 грн., у т.ч.: за квітень 2011 р. - 70279 грн., за травень 2011 р. - 227072 грн.,за червень 2011 р. - 3960 грн., за липень 2011 р. - 200000 грн., за жовтень 2011 р. - 1606883 грн.

- п.п 2.8 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством перевищено залишок готівки в касі підприємства на загальну суму 173157,74 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.09.2012 року №0000462201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 698 518 грн., податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 року №0000472201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1908194 за основним платежем та 401724 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 року №0000282230, яким застосовано суму штрафних санкцій 346315 грн. 48 коп. (а.с.93-95 т.2).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Білгород-Дністровська Паляниця»оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх протиправність та задоволення позовних вимог ТОВ «Білгород-Дністровська Паляниця» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки складений акт № 2037/22-118/31257988 від 03.09.2012 року, але з вказаним актом перевірки позивач був частково не згодний, про що зазначено в акті (а.с.131 т.1). Таким чином, обставини зазначені в акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно положень ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи на загальних підставах.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість та визначення у податковому повідомленні-рішенні №0000472201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1908194 за основним платежем та 401724 грн. за штрафними санкціями перевіркою встановлено, неправомірне включення сум податкового кредиту по деклараціям за липень 2011р. в сумі 200 000 грн. та за жовтень 2011 р. в сумі 1406 883 грн. по податковим накладним виписаним ПАТ «Одеський коровай», у зв'язку із порушенням порядку виписки та заповнення податкових накладних.

Так, судом встановлено що позивачем перераховано грошові кошти ВАТ «Одеський коровай» за сировину згідно з договором №1 від 01.06.2011 року платіжними дорученнями № 138, 137 від 27 липня 2011 р. (а. с. 147-148 т. I), а також згідно з договором №2110/1с від 21.10.2011 року (платіжні доручення № 270 і 269 від 26 жовтня 2011 р. (а.с. 249 - 250 т. I) і № 268, 267, 266, 265, 264, 271 від 26 жовтня 2011 р.(а. с. 1-6 т. II) та за матеріали згідно з договором № 2110/2м від 21.10.2011 року (платіжні доручення № 260, 257, 259, 261, 262, 258, 263 від 26 жовтня 2011 р. (а.с. 40-46 т. II).

Відповідно до п. п. 201.6. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договору, сторонами були належним чином оформлені податкові накладні.

Відповідно до ст. 201 п.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сумм податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 11 Перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року.

Разом з тим, згідно з п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів, послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У наданих суду платіжних дорученнях зазначено про оплату за сировину та матеріали. З пояснень позивача вбачається про здійснення часткової попередньої оплати за сировину та матеріали, що зумовлює обов'язок продавця виписати та видати податкову накладну на кожну суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата.

Підставами для виникнення у покупця права на податковий кредит є: підтвердження відповідних сум податкового кредиту наявними податковими накладними та використання придбаних товарів та послуг у своїй господарській діяльності.

Таким чином, відповідно до законодавства підприємство має право на податковий кредит з моменту отримання податкової накладної або списання коштів з банківського рахунку за умови наявності у підприємства підтверджуючих документів на момент перевірки, а саме податкових накладних тощо, та за умови використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності.

Крім цього, актом перевірки не було встановлено невідповідність податкових накладних приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено факти безтоварності проведених операцій, невикористання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства або не підтвердження сум податкового кредиту необхідними документами.

Також, відповідачем встановлено завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам із ПАТ «Одеський коровай» на суму 204 355 грн., по взаємовідносинам із ТОВ «Торгоіл групп» у сумі 96 708 грн., по взаємовідносинам із ПП «Ново-Ком» у сумі 248 грн. у зв'язку із висновками податкового органу про нікчемність операцій.

Висновки акту ґрунтуються на тому, що керуючись документами, отриманими з інших державних податкових інспекцій, даними автоматичної інформаційної системи та аналізом податкової звітності, первинних, реєстраційних документів, тощо встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності з боку контрагентів ТОВ «Білгород-Дністровська Паляниця», на підставі чого зроблені висновки про нікчемність угод, укладених ТОВ «Алміс», ТОВ «Флорена плюс», ПП «Ново-Ком», ТОВ «Торгоіл груп», ПАТ «Одеський коровай» з позивачем, тому встановлено неправомірне включення сум до складу валових витрат.

Судом встановлено що, на виконання вимог чинного законодавства, між ТОВ «Білгород-Дністровська Паляниця» та ПАТ «Одеський коровай» укладено договори поставки № 1 від 01.06.2011 р. (а. с. 141-143 т. I), б/н від 01.06.2010 р. (а.с 149-151 т.I), № 2110/1С від 21.10.2011р. (а. с. 239-240 т.I), № 2110/2М від 21.10.2011 р. (а.с. 31-32 т. II), № 1 від 31.03.2011р. та специфікація №1 від 31.03.2011 р. на 115 тонн олії соняшникової (а. с. 80-82 т. II).

На підтвердження виконання договору № 1 від 31.03.2011р. та специфікації №1 від 31.03.2011 р. надано акт приймання - передачі від 11.05.2011р. (а.с. 83 т. II).

Також договори укладені між ТОВ «Білгород-Дністровська Паляниця» та ТОВ «Торгоіл групп», а саме договір поставки № 27/03 від 21.03.2011 р., до нього специфікація №1 від 21.03.2011 р. на 180 тонн олії соняшникової та додаткова угода від 31.03.2011р. про надання товарного кредиту (а. с.153-155 т.I). Підтвердженням виконання договору являються акти здачі-приймання робіт № ОУ-0000039, ОУ-0000021, 13, 12, (а.с. 56, 58,60, 60 т. II), № ОУ-0000033 (а.с 198 т. І).

Крім того, ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» укладено договір на перевезення вантажу між ТОВ «Флорена- Плюс» № ТР-21/06/11 від 21.06.2011 р. (а.с 199-201 т. І) підтвердженням виконання даного договору є акти № ОУ-300602, ОУ-310702 та ТТН (а.с 202-214 т.І) договір був виконаний в повному обсязі.

Також був укладений договір на перевезення вантажу між ТОВ «Алміс ЛД» № ТР-25/05/11 від 25.05.2011р. (а.с. 218-200 т. І), на підтвердження надані акти № ОУ-1062007 від 20.06.2011 р. і ОУ-1061503 та товарно-транспортні накладні (а. с. 221-232 т. І).

Зазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договори відповідають вимогам ст. 207 ЦК України.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

В акті перевірки також встановлено ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» також мало господарські взаємовідносини з ПП «Ново-Ком» (а.с.42)

Суд не приймає посилання представника відповідача як на підставу невизнання господарських операцій на висновки акту звірки ТОВ «Флорена-плюс» ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року про відсутність цивільної дієздатності керівника контрагента, акту перевірки ТОВ «Алміс ЛД» ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 12.08.2011 про внесення запису про відсутність за місцезнаходженням, акту документальної невиїзної перевірки ПП «Ново-ком» Алчевської ОДПІ Луганської області від 10.02.2012 року про не підтвердження реальності часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничих активів підприємства та інших обставин, з якими хоча пов'язаний взаємовідносинами позивач, але відсутність у керівника контрагента цивільної дієздатності, відсутність за місцезнаходженням або відсутність складських приміщень та майна не може бути підставою для висновків про порушення податкового законодавства саме позивачем, оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Так, у постановах Верховного Суду Українивід 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД протии Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладених договорів сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента.

Таким чином, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі ,якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем також встановлено заниження позивачем податку на прибуток та збільшено у податковому повідомленні-рішенні №0000462201 суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 698 518 грн. Так, перевіркою встановлено, що у період здійснення операцій з придбання олії соняшникової нерафінованої по договору № 1 від 31.03.2011 року у ВАТ «Одеський коровай» та № 27/03 від 21.03.2011 року з ТОВ «Торгоіл групп», та передачі на комісію ПП «Діабаз 2007» згідно з договором комісії № 30/11 від 21.04.2011 року, накази на відрядження до місця придбання, зберігання та передачі на комісію товару (смт. Чернігівка Запорізька обл.) не оформлено (відсутній запис у книгах наказів за 2011 р.) та не надавалися довіреності на отримання товару від ВАТ «Одеський коровай» та ТОВ «Торгоіл групп» (відсутній запис у журналі реєстрації довіреностей за 2011 р), а також відсутні довіреності від ПП «Діабаз 2007» на приймання товару на комісію.

Судом встановлено, що між ТОВ «Білгород - Дністровська Паляниця» та ТОВ «Торгоіл групп» укладений договір зберігання № 3-1-03/11 від 21.03.2011 р. (а. с.186-188 т. I ) та акти приймання майна на зберігання згідно договору зберігання № 1, 2, 3, 4, 1, 2 (а. с. 189-195 т. I), також є акти повернення майна на зберігання № 3, 4 (а.с 196-197 т.I) відповідно до умов договору зберігання.

Як зазначено в акті перевірки, на виконання додаткової угоди від 31.03.2011р. про надання товарного кредиту (а. с.153-155 т.I) нараховані відсотки за послуги товарного кредиту відображено проводкою Дт 95 Ктб 31 на суму 483542 грн. Нарахований податок на додану вартість за послуги товарного кредиту, який також відображений в бухгалтерському обліку. В податковому обліку операція відображалась на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Торгоіл групп». Згідно з данними бухгалтерського обліку, а саме рахунків 631,621 по Договору № № 3-1-03/11 від 21.03.2011 р. з ТОВ «Торгоіл групп» за зберігання товару та нараховані відсотки за товарний кредит по договору поставки № 27/03 від 21.03.2011 р. підприємством здійснено розрахунки векселями. Заборгованість між підприємствами станом на -1.04.2012 року відсутня (а.с.53 т.1).

Також, ТОВ «Білгород - Дністровська Паляниця» був укладений договір комісії з ПП «Діабаз-2007» № 30/11 від 21.04.2011 р., до нього специфікація № 1. (а. с. 230-234 т. II).

Як пояснив представник позивача перевезення закупленої від ТОВ «Торгоіл групп» олії соняшникової безпосередньо до позивача не здійснювалось, оскільки відповідно до зазначеного договору комісії товар доставлений ПП «Діабаз-2007» до м. Миколаїв та в подальшому експортований.

Перевезення товарів з пункту навантаження смт. Чернігівка Запорізької області до пункту розвантаження м. Миколаїв оформлено товарно-транспортними накладними, про що зазначено в акті перевірки (а.с.21).

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддівУкраїни № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошено, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект в результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Підтвердженням того, що товар зазначений в договорі комісії тобто олія нерафінована була експортована являється контракт № OR 0126/11 від 21.01.2011 р. (а. с. 7-12 т. II), акт приймання передачі до зазначеного контракту № 3 і 5 від 12.05.2011 р. (а. с. 14-14 т. II ) та вантажні митні декларації (а. с. 27-30 т. II).

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на дату складання податкової накладної ПАТ «Одеський коровай» 6.05.2011 року до підписання акту приймання-передачі товару 11.05.2011 року оскільки відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, на думку суду, обставини одержання економічного ефекту, за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування товарів, послуг, отриманих від контрагентів. При цьому всі господарські операції з контрагентами відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності певних обов'язкових реквізитів.

Так, перевіркою встановлено, що підприємством отримані грошові кошти у розмірі 2 935 000 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок позивача у вигляді сплати за реалізовану(експортовану) олію від ПП «Діабаз-2007» (а.с.29).

Враховуючи наявність фактичного руху активів та податкових зобов'язань позивача у зв'язку з його господарською діяльністю, фактичний експортування придбаних товарів, суд вважає, що відповідачем зроблений невірний висновок про те, що отримані кошти не пов'язані із здійсненням операцій купівлі-продажу в зв'язку з не підтвердженням фактичного здійснення операцій.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних праві свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним,є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочини, укладені позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена їх нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання таких угод недійсними.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

З огляду на наявні в справі докази, суд вважає висновки податкового органу в акті перевірки не обгрунтованими, які не відповідають реальним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах доказами.

Щодо визначення у податковому повідомленні-рішенні №0000282230 суми штрафних санкцій 346315 грн. 48 коп. перевіркою встановлено порушення п.п.2.8 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБ України № 637 від 15.12.2004 року, а саме під час перевірки видаткових касових ордерів, платіжних відомостей, видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Зазначеною нормою визначено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка, що перевищує ліміт обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

З пояснень представника позивача вбачається, та не заперечується відповідачем, що готівка була отримана саме головним бухгалтером для здачі до банківської установи, у видаткових касових ордерах наявні підписи одержувача, але не заповнені реквізити «Одержав» щодо прізвища, ім'я, по-батькові особи, яка отримала кошти (а.с. ).

Разом з тим, пунктом 3.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що у касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій, зокрема здавання готівки до банку , реквізит «Одержав» або «Прийнято від» не заповнюється.

Перевіркою також встановлено відсутність квитанцій від 01.04.,07.04, 31.05.2011 року та 05.03.2012 року.

Головний бухгалтер ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця» ОСОБА_6 (наказ про призначення на посаду № 136 від 01.10.2010р. (а.с. 235 т. ІІ)) була допитана в якості свідка підтвердила факти отримання готівки нею особисто для здачі до банку та пояснила суду, що квитанції про здачу готівки до банку надавались до перевірки та були прикріплені до видаткових ордерів, письмові пояснення по даному питанню не надавала так як їх не витребовували.

Позивачем надані до суду завірені належним чином копії видаткових касових ордерів разом із квитанціями банку про приймання готівкової виручки від ОСОБА_6 (а.с.138-141а т.1), що спростовує висновки акту перевірки.

Таким чином, суд погоджується з тим, що внесення позивачем готівкових коштів до банківської установи та оформлення видаткових касових ордерів відбулось з додержанням вимог, встановлених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженою постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320.

Відтак, суд дійшов висновку, що податковим органом безпідставно та необґрунтовано зроблено висновки про порушення ТОВ «Білгород-Дністровська Паляниця» вимог податкового законодавства, адже позивачем підтверджені факти здійснення господарських операцій відповідними первинними документами, податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість задекларовані належним чином.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, але не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених первинних документів є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивача та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Білгород-Дністровською об'єднаною ДПІ в Одеській області ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки № 2037/22-118/31257988 від 03.09.2012 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Білгород-Дністровська Паляниця» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які винесені на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровська Паляниця» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби№0000462201 від 14.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 698 518 грн.; №0000472201 від 14.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2309918 грн.; №0000282230 від 14.09.2012 року, яким застосовано суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 346315,48 грн.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 11 березня 2013 року

Суддя Бутенко А.В.

.