Ухвала суду № 29931039, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К-39926/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 р.

у справі №2а-126/10/1870

за позовом Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс»

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 р., відмовлено у задоволені адміністративного позову Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс»(далі-позивач) до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі-відповідач) про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р.

За результатами перевірки складено акт від 21.07.2009 р. №425/2301/30880163, згідно висновків якого встановлено порушення пп.5.3.9, 5.3.5, 5.3.2 п.5.3, пп.5.4.10 п.5.4 ст.5, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.8.1.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 27 305,00 грн., у тому числі 4 квартал 2008 р. -23 637,00 грн., 1 квартал 2009 р. -3 668,00 грн.; а також встановлено порушення пп.7.3.5 п.7.3 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість всього у розмірі 942,00 грн., у тому числі за лютий 2008 р. -166,00 грн., березень 2008 р. -85,00 грн., вересень 2008 р. -691,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.07.2009 р. №0000372301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1 413,00 грн. за основним платежем 942,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 471,00 грн.; від 28.07.2009 р. №0000382301/0 яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 35 129, 70 грн., у тому числі за основним платежем -27 305,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -7 824, 70 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема податку на прибуток.

Зважаючи на викладені нормативні положення, судові інстанції обґрунтовано визначились із безпідставністю включення позивачем до валових витрат у січні 2008 р. послуг СПД ФО ОСОБА_4 згідно актів виконаних робіт за січень-червень 2006 р. у сумі 30 000,00 грн., оскільки такий платник податку у періоді з 01.01.2006 р. по 30.06.2006 р. знаходився на іншій системі оподаткування, а саме - був платником єдиного податку з юридичних осіб.

Крім того, судові інстанції дійшли правомірного висновку про неправомірне включення позивачем до валових витрат у серпні 2008 р. послуг СПД ФО ОСОБА_4 у сумі 5000,00 грн. за відсутності підтверджуючих документів.

Акт прийому-передачі по послугам СПД ФО ОСОБА_4 за серпень 2008 р. відображений в бухгалтерському обліку у січні 2009 р. в журналі-ордері №6 бухгалтерською проводкою Дт 92 "Адміністративні витрати" і Кт "631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та включений до складу валових витрат у січні 2009 р. Відтак, в бухгалтерському обліку у серпні 2008 р. підприємством не відображалися витрати по СПД ФО Пушкар.

Відповідно до пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»не включаються до складу валових витрат витрати платника податку, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивачем включено до валових витрат витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для легкового автомобіля у розмірі 100 відсотків, тобто надлишково віднесено 2399 грн., що призвело до завищенні валових витрат на вказану суму.

Судовими інстанціями було також встановлено завищення позивачем амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. у сумі 69328,00 грн., у т.ч. 1 квартал 2008 р. 14599,00 грн., 2 квартал 2008 р. 14109,00 грн., 3 квартал 2008 р. 13641,00 грн., 4 квартал 2008 р. 12923,00 грн., 1 квартал 2009 р. 14056,00 грн., у результаті чого позивачем завищено валові витрати на суму 106 727,00 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 26 681,75 грн.

За змістом положень пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону, вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством: якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади; у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень; у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.

Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем отримано наступні основні фонди: в управління майно котелень згідно рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 18.07.2000 р. №236 «Про затвердження актів прийому-передачі майна котелень ВАТ «Роменський завод АТС»на суму 619 411,65 грн.; в оперативне управління майно котельні згідно рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 20.09.2000 р. №335 «Про затвердження актів прийому-передачі майна котельні Роменського консервного заводу»на суму 381 194,00 грн.; в управління майно котельні згідно рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 30.07.2002 р. №294 «Про затвердження актів прийому-передачі котельні ВАТ «Роменське підприємство «Агротехсервіс»на баланс КП «Ромнитеплосервіс»на суму 34 799,93 грн.; на баланс міні-котельню для опалення житлових будинків згідно рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 16.02.2005 р. №48 «Про зняття з балансу головного управління міського господарства і передачу на баланс комунального підприємства «Ромнитеплосервіс»закінченого будівництвом об'єкта на суму 202 838,00 грн.; на баланс для утримання та обслуговування топочної з обладнанням згідно рішення виконавчого комітету Роменської міської ради від 30.11.2006 р. «Про прийняття в комунальну власність топочної гуртожитку ТОВ «Фірма Роменська гардино-тюлева фабрика ЛТД»по вул. Калнишевського, 56 на суму 53 745,31 грн.

Таким чином, всього отримано основних фондів на загальну суму 1 291 988,89 грн. при цьому у перевіряємому періоді з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. статутний фонд позивача складав лише 15000,00 грн.

За наведених обставин, судові інстанцій правомірно визначились із наявністю у діях позивача порушень вимог пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», що полягали у нарахуванні амортизаційних відрахувань на основні фонди, отримані згідно рішень виконавчого комітету Роменської міської ради, та по яким ним не було понесено витрат на придбання, виготовлення або поліпшення, як того вимагають приписи пп.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону.

Зважаючи на викладене, судові інстанції обґрунтовано визначились із відсутністю підстав для задоволення позовних вимог та правомірністю прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення від 28.07.2009 р. №0000382301/0.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс»залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 р. у справі №2а-126/10/1870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.