Рішення № 2993001, 09.02.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2009 р.

Справа № 8/154-3423

Господарський суд Тернопільської області у складі

Cудді Гирили І.М.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод", вул. Лозовецька, 28, м. Тернопіль

до відповідача: Приватного підприємства "МДС Збаразький сирзавод", вул. Грушевського, 145, м. Збараж Збаразького району Тернопільської області

про: стягнення заборгованості в сумі 11 750 грн. 47 коп., в тому числі 1 258, 98 грн. пені

За участю представників:

Позивача: Гоцко В. М. –представника, довіреність від 02.10.2008 р.

Відповідача: не з’явився

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Закрите акціонерне товариство "Тернопільський молокозавод", вул. Лозовецька, 28, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "МДС Збаразький сирзавод", вул. Грушевського, 145, м. Збараж Збаразького району Тернопільської області, надалі відповідач, заборгованості в сумі 11 750 грн. 47 коп., в тому числі 1 258, 98 грн. пені.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки продукції № 1825 від 25.04.2007 р., внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 10 491, 49 грн., на яку відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору було нараховано пеню в розмірі 1 258, 98 грн. Таким чином, просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 11 750 грн. 47 коп. В підтвердження викладеного додає договір поставки продукції № 1825 від 25.04.2007 р., накладні № 040377 від 21.04.2008 р. та № 043058 від 30.04.2008 р., довіреності серії ЯОД № 896297 від 21.04.2008 р. та № 896300 від 30.04.2008 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 10:40 год. 22.12.2008р., було відкладено до 10:30 год. 19.01.09р. та, відповідно, до 10:20 год. 09.02.2009р. у зв'язку із неявкою та клопотанням відповідача, в порядку ст. 77 ГПК України.

В судові засідання представник відповідача не з’явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст.64 ГПК України, про що свідчать представлені в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень –ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи. Однак, на адресу суду направив заяви № 3 від 19.01.2009р. та б/н, б/д (отримано та зареєстровано канцелярією суду 09.02.2009р. за вх. №9069) згідно яких заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу визнає в повному обсязі; суму штрафних санкцій та судових витрат не визнає та просить їх скасувати. Стверджує, що умовами договору не встановлено термінів оплати за отриману ним у позивача продукцію. Окрім того, просить суд прийняти рішення з відтермінуванням погашення боргу з його кінцевою проплатою 01.04.2009 року, у зв’язку з фінансовою кризою в державі, яка також відбивається на їхньому підприємстві.

Разом з тим, 09.02.2009 року позивач , в порядку статті 22 ГПК України, звернувся до суду із заявою за № 86 від 09.02.2009р., підтриманою його повноважним представником в судовому засіданні 09.02.2009р. про зменшення суми позовних вимог, згідно якої просить зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованої пені в сумі 1258,98 грн. Відтак, просить суд стягнути лише суму основного боргу за отриманий товар згідно договору поставки № 1825 від 25.04.2007р. в розмірі 10 491,49 грн.

Ч.4 ст. 22 ГПК України надає право позивачу до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, суд приймає заяву позивача як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Таким чином, предметом даного позову є стягнення з Приватного підприємства «МДС Збаразький сирзавод»заборгованості за отриманий товар згідно договору поставки продукції № 1825 від 25.04.2007р. в розмірі 10491,49 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

25 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Тернопільський молокозавод», як Постачальником, та Приватним підприємством «МДС Збаразький сирзавод», як Покупцем, був укладений Договір поставки продукції №1825, за умовами якого, Постачальник зобов’язався поставити (передати у власність і доставити), а Покупець –прийняти і оплатити товар (молочну продукцію, найменування, вид, асортимент, кількість та інші характеристики якої відповідно до умов договору послідовно зазначаються в документах, що оформляють поставку такого товару), (п. 1.1.-1.2 розділу 1 Договору).

Умовами укладеного договору сторони обумовили умови поставки, прийняття товару та порядок здійснення розрахунків. Так, зокрема відповідно до п. 2.1 розділу 2 та п.п.3.1.1-3.1.2 розділу 3 Договору, поставка товару здійснюється на підставі узгоджених постачальником заявок покупця на кожну окрему партію товару. Приймання товару здійснюється покупцем:

* за кількістю –шляхом перевірки відповідності фактичної кількості товару даним, що містяться в товарно-транспортній накладній, якою оформляється поставка такого товару, та в узгодженій сторонами заявці на поставку такого товару;

* за якістю –шляхом перевірки відповідності якісних характеристиках товару вимогам чинних стандартів та відомостям, що місяться в сертифікатах якості щодо такого товару.

Відповідно до п.3.2 Договору претензії Покупця приймаються Постачальником для розгляду і прийняття рішення про задоволення відносно кількості товару –не пізніше робочого дня від дати поставки товару; відносно якості товару –протягом строку придатності такого товару.

П.п. 4.2. розділу 4 Договору визначено, що ціна кожної партії Товару зазначається Постачальником у товарно-транспортних накладних, що оформляють поставку такого товару.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним и використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач і дане не заперечується відповідачем у представлених суду заявах № 3 від 19.01.2009р. та б/н,б/д (зареєстровано канцелярією суду 09.02.2009р. за вх. 9069), на виконання умов договору №1825 від 25 квітня 2007р. ЗАТ «Тернопільський молокозавод»поставило, а ПП «МДС Збаразький сирзавод»згідно накладних прийняло товар ( сир ), за який розрахувалось частково і станом на час звернення позивача до суду його заборгованість за отриманий товар становить 10 491,49 грн.

21 листопада 2008 року ЗАТ «Тернопільський молокозавод»звернулось до відповідача з Претензією №342, з вимогою про перерахування заборгованості за отримані молокопродукти в сумі 10 491,49грн., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на дату розгляду справи відповідачем на подано, а судом не здобуто доказів сплати заборгованості в сумі 10 491,49 грн., чим порушено умови договору та норми чинного законодавства.

Факт отримання товару та наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується і у представлених відповідачем суду заявах № 3 від 19.01.2009р. та б/н, б/д (отримано та зареєстровано канцелярією суду 09.02.2009р. за вх. №9069).

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Окрім того, у відповідності ст. 78 ГПК України в разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Приватного підприємства «МДС Збаразький сирзавод»заборгованості за отриманий товар в сумі 10 491,49 грн., згідно договору поставки товару №1825 від 25.04.07р. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, у представленій суду заяві б/н,б/д (зареєстровано канцелярією суду 09.02.2009р. за вх. 9069) відповідач просить суд прийняти рішення з відтермінуванням погашення боргу з його кінцевою проплатою 01.04.2009 року, у зв’язку з фінансовою кризою в державі, яка також відбивається на їхньому підприємстві.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відтермінування погашення боргу (відстрочки виконання рішення), оскільки останнім не надано жодних документів, які підтверджують наявність обставин, які б ускладнювали виконання рішення суду або робили б його виконання неможливим.

Одночасно, суд вважає за доцільне роз’яснити, що згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, відстрочка виконання рішення –це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, а розстрочка виконання рішення –це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Тому, звертаючись до суду необхідно чітко визначити який із термінів підлягає застосуванню.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 104,93 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "МДС Збаразький сирзавод", вул. Грушевського, 145, м. Збараж Збаразького району Тернопільської області (ідентифікаційний код 21166874) на користь Закритого акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод", вул. Лозовецька, 28, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 30356917):

- 10 491 (десять тисяч чотириста дев’яносто одну) грн. 49 коп. боргу;

- 104 (сто чотири) грн. 93 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя І.М. Гирила