Ухвала суду № 29929534, 14.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року справа №812/67/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Агроспілка» Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юрєва Національної академії аграрних наук України» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі № 812/67/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області до Державного підприємства «Дослідне господарство «Агроспілка» Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юрєва Національної академії аграрних наук України» про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені у загальному розмірі 123181,27 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області (далі - Управління) звернулось до суду з цим позовом до державного підприємства «Дослідне господарство «Агроспілка» Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юрєва Національної академії аграрних наук України» (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені, яка утворилася за жовтень 2012 року, у загальному розмірі 123181,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) Підприємство є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В порушення норм Закону № 2464-VІ відповідач не сплачує у повному обсязі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування разом зі штрафами та нарахованою пенею, у зв'язку з чим за жовтень 2012 року утворилася заборгованість у сумі 123181,27 грн., з яких 0,00 грн. - недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, 47041,89 грн. - штрафні санкції та 76139,38 грн. - пеня.

Управлінням відповідно до положень Закону № 2464-VІ надіслано відповідачу вимогу від 6 грудня 2012 року № Ю 267-12 про сплату боргу на суму 504757,07 грн. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату боргу відповідач суму недоїмки не сплатив, вимогу про сплату боргу з Управлінням не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.

У зв'язку з викладеним, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати штрафних санкцій та пені, яка утворилася за жовтень 2012 року у розмірі 123181,27 грн. у судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у в цій справі позов було задоволено, а саме: стягнуто з Підприємства заборгованість зі сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 123181,27 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон № 2464-VI, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (частина перша статті 5 Закону № 2464-VI).

Частиною третьою статті 5 цього ж Закону, серед іншого встановлено, що платником єдиного внеску, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, в порядку, встановленому Пенсійним фондом, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника.

Згідно із частиною восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Базовим звітним періодом для Підприємства є календарний місяць.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною дванадцятою статті 9 цього ж Закону встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Підприємство зареєстроване в Управлінні як платник страхових внесків та з огляду на положення Закону № 2464-VI є платником єдиного внеску, про що свідчить заява про реєстрацію платником страхових внесків (а.с.11).

Відповідно до вимог Закону № 2464-VI Підприємство повинно нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Статтею 25 Закону № 2464-VI, серед іншого встановлено:

- рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами;

- положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів;

- територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;

- платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею;

- у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики;

- у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки;

- у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

- на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу;

- територіальний орган Пенсійного фонду, серед іншого, застосовує до платника єдиного внеску штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

- про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску;

- суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення;

- суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску;

- строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Із матеріалів справи судом встановлено, що на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI рішеннями Управління від 13 серпня 2012 року № 279, № 280, № 281, від 23 серпня 2012 року № 290, № 293, від 29 вересня 2012 року № 355, № 356 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та на підставі пункту 6 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI рішенням Управління від 17 серпня 2012 року № 284 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) до Підприємства застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у загальному розмірі 47041,89 грн. та нараховано пеню в сумі 76139,38 грн. (а.с.20,22,24,27,29,32,34,36).

Зазначені рішення відповідачем отримані відповідно 16 серпня 2012 року, 25 серпня 2012 року, 03 жовтня 2012 року та 17 серпня 2012 року, про що свідчать копії повідомлень про вручення поштових відправлень та розписка посадової особи відповідача на рішенні від 17 серпня 2012 року № 284 (а.с.26,31,32зв,38).

До вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку зазначені рішення відповідачем не оскаржувались.

В порушення вимог частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI суму штрафу та пені протягом десяти робочих днів з дня одержання вищезазначених рішень відповідач не сплатив.

Доводи про неотримання Підприємством вимоги Управління про сплату боргу № Ю267-12 від 06.12.2012 на суму 504757,07 грн. (як загальної суми боргу платника станом на 1 грудня 2012 року) спростовуються письмовими доказами - копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого позивач отримав зазначений документ 11.12.2012 року (а.с.13).

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість у розмірі 123181,27 грн., з яких 47041,89 грн. - штрафні санкції, 76139,38 грн. - пеня, не сплатив, що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.8), позовні вимоги правильно визнані місцевим судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Агроспілка» Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юрєва Національної академії аграрних наук України» - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі № 812/67/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області до Державного підприємства «Дослідне господарство «Агроспілка» Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юрєва Національної академії аграрних наук України» про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені у загальному розмірі 123181,27 грн., - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов