Ухвала суду № 29929422, 12.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мазур Ю.Ю.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року справа №2а/1270/3822/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі № 2а/1270/3822/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Державної податкової служби (далі - Інспекція) про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2012 року №000032306.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта №1901/23-36221647 від 19.10.2011 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 рік валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 рік». Не погоджуючись з висновками акта, позивач 26.10.2011 надав на нього заперечення. Відповідачем проведено перевірку питань, що стали предметом заперечень, про що складено акт від 15.11.2011 №2037/23-36221647. На вказаний акт позивачем також було надано заперечення.

Отримавши податкове повідомлення-рішення 21.02.2012, позивач звертався із скаргами до ДПА Луганської області та Державної податкової служби України. Рішенням вказаних органів від 20.04.2012 оскаржуване повідомлення-рішення було залишено без змін.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечить законодавству України та підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у цій справі позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 21 лютого 2012 року форми «В4» № 0000032306.

Не погодившись з таким рішенням, Інспекція подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик», ідентифікаційний код 36221647, зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 09.01.2009 року, внесено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в Інспекції з 12.01.2009 (том І а.с.8,9).

З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпунктів 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до у розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що 20 липня 2011 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість (ПДВ) за червень 2011 року (том І а.с.27-28).

У період з 01.09.2011 по 12.10.2011 посадовими особами Інспекції згідно із підпунктів 20.1.4 пункту 20.1 статей 20, 75, 77 ПК України та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2011 року проведена планова виїзна перевірка Товариства, код 36221647, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011.

За результатами перевірки 19.10.2011 року складено акт від 19.10.2011 № 1901/23-36221647 (том І а.с.33-79), яким виявлено порушення:

- пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункт 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункт 139.1.3 пункту 139.1 статті 139, пункт 3, пункт 5 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток до сплати всього в сумі 21883,50 грн., у тому числі: 3 квартал 2010 року на 14219,00 грн., 4 квартал 2010 року на 7664,50 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 7484789,00 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року на 2178486,88 грн., 2 квартал 2011 року на 5306302,12 грн.;

- підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.6 статті 198 ПК України завищено суму податкового кредиту на загальну суму 32377,24 грн., у тому числі: за липень 2010 року на суму 3778,96 грн., за серпень 2010 року на суму 12714,48 грн., за вересень 2010 року на суму 4431,60 грн., за жовтень 2010 року на суму 6593,60 грн., за грудень 2010 року на суму 1232,00 грн., за червень 2011 року на суму 3626,60 грн.;

- на порушення підпунктів 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 200.4 статті 200 ПК України Товариством занижено бюджетне відшкодування ПДВ на загальну суму 6192908,03 грн., у тому числі по періодах: вересень 2010 року в сумі 1893240,20 грн., жовтень 2010 року - 433767,20 грн., листопад 2010 року - 619362,03 грн., січень 2011 року - 249263,72 грн., лютий 2011 року - 330569,97 грн., березень 2011 року - 32770,72 грн., квітень 2011 року - 934211,25 грн., травень 2011 року - 956852,07 грн., червень 2011 року - 742870,87 грн.;

Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за наслідками перевірки податковим органом виявлено заниження заявленої платником суми бюджетного відшкодування ПДВ, вважається, що платник податку добровільно відмовився від отримання такої суми заниження бюджетного відшкодування, та така сума згідно з підпункту 7.7.3 цього пункту та пункту 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

- пункт 1, 9 статті 3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині незабезпечення друкування та зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та не роздрукування відповідних розрахункових документів встановленої форми;

- пункт 249.6 статті 249 ПК України, в результаті чого встановлено заниження екологічного податку у 1 кварталі 2011 року на 52,50 грн.;

- підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункт 164.1 статті 164, підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункти 169.1.2, 169.1.3, 169.4.1 пунктів 169.1, 169.4 статті 169, пункт 171.1, пункт 171.2 статті 171, пункт 176.2 статті 176 ПК України внаслідок чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 1596,27 грн., у тому числі у 2011 році на суму 1596,27 грн.;

- пункт 51.1 статі 51 розділу ІІ, абзац б) пункт 176.2 статті 176 ПК України, надано рахунок за формою 1-ДФ до органу державної податкової служби за місцем свого розташування з відсутністю інформації про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків по СГ-ФО за період з 01.01.2011 по 30.06.2011;

- пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 в частині не своєчасності оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 3673,69 грн.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем товарно-транспортні накладні та інші документи, які б підтверджували факт транспортування та перевезення товарно-матеріальних цінностей до перевірки надані не були.

Крім того, згідно актів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.01.2011 № 48/233/35933848, Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.06.2011 № 1132/16-36901560, Алчевської ОДПІ від 30.09.2011 № 651/236-37156804 у ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» відсутні трудові ресурси, необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

До перевірки не надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в містах прийому-передачі товару.

Також, в акті перевірки зазначено про те, що господарські операції між позивачем, ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція», на думку відповідача, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Враховуючи вищевикладене, в акті перевірки зроблено висновок, що правочини, здійснені ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» з ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» без мети настання реальних наслідків, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а отже є нікчемними.

26.10.2011 року позивач надав заперечення на акт перевірки від 19.10.2011 № 1901/23-36221647.

Наказом від 01.11.2011 року № 1470-п у зв'язку з подачею позивачем вказаних заперечень, відповідачем була призначена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, за результатами проведення якої було складено акт від 15.11.2011 року № 2037/23-36221647, згідно з яким висновки попереднього акту не спростовано.

21 лютого 2012 року відповідачем на підставі акту перевірки від 19.10.2011 № 1901/23-36221647 винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000032306, яким згідно з пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58, статті 77 ПК України, за порушення пункту 200.4 статті 200 ПК України, Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6191094,60 грн., за червень 2011 року (том І а.с.170).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації з податку на додану вартість, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Виходячи з вимог пунктів 200.11, 200.14 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Висновки податкового органу, що викладені в акті планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011 за № 1901/23-36221647 від 19.10.2011 обумовлені тим, що станом на 28.09.2011 серед постачальників позивача виявлено платників, якими надано ризиковий кредит у липні 2010 р. на суму 1 248 489,11 грн., у серпні 2010 - 276649,95 грн., у вересні 2010 - 26291,99 грн., у жовтні 2010 - на суму 62733,51 грн. в тому числі: ТОВ «Луганська електротехнічна компанія», ПП «Луганськенерголюкс», ПП «Іллекс Луганськ», ВАТ «Об'єднання Склопластик», ТОВ «Інкор і Ко», ТОВ «Укрхімтрейд». ТОВ «ПК Адамас», ПП «Лабірінт-С». Відповідей на запити до відповідних податкових органів на проведення зустрічних звірок не отримано.

В акті, з посиланням на норми статей 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, зазначено також про укладання позивачем правочинів, які не спричинили настання реальних наслідків, з ТОВ «Тродос плюс», ТФК «Юпітер», ТОВ «ВІТНА», ПП «Інтенція», оскільки не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових та виробничих потужностей економічно необхідних для здійснення господарських операцій, що встановлено іншими податковими органами під час здійснення перевірок вказаних підприємств.

Крім того, виходячи зі змісту акта перевірки від 19.10.2011, де відповідачем зазначено, що у період з липня 2010 року по червень 2011 року (за виключенням листопада 2010) підприємством декларувалось від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ, а саме за червень 2011 року - 1145714,40 (сторінка 46 акту перевірки).

Відповідач вказує, що маючи право заявити бюджетне відшкодування з ПДВ починаючи з липня 2010 року, таке право позивачем не декларувалось, тобто призвело до заниження суми бюджетного відшкодування. Тому в силу норм статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статті 200 ПК України вважається, що платник добровільно відмовився від отримання такої суми заниження бюджетного відшкодування, та така сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, а тому Товариством занижено бюджетне відшкодування з ПДВ за червень 2011 року в сумі 742870,87 грн.

Таким чином, підставами для зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування стали висновки податкового органу про відсутність документального підтвердження фактичної сплати ПДВ, укладення позивачем угод, які не спричинили правових наслідків, та висновках про відсутність у позивача права включати суми від'ємного значення попередніх податкових періодів до декларації за червень 2011 року.

При цьому, як у акті перевірки від 19.10.2011 № 1901/23-36221647 та у акті від 15.11.2011 №2037/23-36221647 відповідач зазначає, що перевіркою нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість порушень не встановлено.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Про порушення строків включення сум до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних в актах перевірок не зазначено.

Аналогічні норми містила і стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначав порядок нарахування та сплати цього податку до 01.01.2011 року.

Суд звертає увагу, що висновки про те, що у акті перевірки відповідач зазначає, що перевіркою нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість порушень не встановлено, та те, що про порушення строків включення сум до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних в актах перевірок не зазначено, встановлені у постанові Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі №2а/1270/3824/2012, яка набрала законної сили та підлягає виконанню (том ІІ а.с.90-106).

Крім того, вказаною поставною встановлено, що у актах перевірок від 19.10.2011 № 1901/23-36221647 та від 15.11.2011 №2037/23-36221647, які також стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №000032306 від 21.02.2012 податковим органом не зазначено, по яких саме господарських операціях позивача відсутнє фактичне підтвердження сплати податку.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Пунктом 200.6 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з пунктами 200.7, 200.8, 200.9 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Суд вважає, що наведені норми пунктів 200.3, 200.4, 200.7, 200.8, 200.9 ПК України спростовують твердження відповідача про те, що у зв'язку з відсутністю відображення рішення про повернення сум від'ємного значення у відповідних рядках декларацій з ПДВ (на рахунок у банку або в рахунок майбутніх платежів) за попередні періоди, позивач втратив право на бюджетне відшкодування, оскільки приписами статті 200 ПК України прийняття рішення про повернення суми бюджетного відшкодування або про зарахування належної йому суми у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, чітко визначено як право платника.

Наявні у матеріалах справи декларації позивача з ПДВ підтверджують, що сума, заявлена до відшкодування у декларації за липень 2011 року в розмірі 9 700 356,00 грн., складається з сум залишків від'ємного значення різниць між сумами податкових зобов'язань та сум податкового кредиту попередніх податкових періодів з липня 2010 року по червень 2011 року, та включено послідовно до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, та загальна сума яких і була відображена у рядку 24 декларації за червень 2011 року. У декларації з ПДВ за липень 2011 року зазначену суму перенесено до рядка 22 декларації як залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та заявлено до відшкодування на рахунок позивача у банку із зазначенням у рядку 23.1 декларації.

Таким чином, позивач задекларував за липень 2011 року суму від'ємного значення до відшкодування, правомірно скориставшись належним йому правом.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на норми пункту 200.14 статті 200 ПК України, вказав, що оскільки позивачем не заявлялась до бюджетного відшкодування сума від'ємного значення попередніх податкових періодів, то слід вважати, що позивач добровільно відмовився від отримання бюджетного відшкодування.

Проте, суд не приймає ці твердження відповідача, оскільки вважає їх безпідставними безпосередньо в силу закону.

Так, виходячи з норм підпункту «а» пункту 200.14 статті 200 ПК України, на які посилається відповідач, якщо за результатами перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Тобто, обставиною, яка надає підстави вважати, що платник відмовляється від бюджетного відшкодування, є лише випадок, у якому сума бюджетного відшкодування, нарахована податковим органом, перевищує суму бюджетного відшкодування, яку визначено платником.

У спорі, що розглядався, як зазначалось, йдеться саме про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, заявленої у декларації з ПДВ за червень 2011 року.

Тобто, норми п. «а» пункту 200.14 статті 200 ПК України у даному випадку застосуванню не підлягають.

З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправним. Відтак, податкове повідомлення рішення від 21 лютого 2012 року №000032306 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 6191094,00 грн. з урахуванням його протиправності підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі № 2а/1270/3822/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов