Ухвала суду № 29928689, 19.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-13546/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2012р. по справі № 2а-13546/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.12.2012 року № 0000680042, винесене відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на час проведення перевірки мав в наявності документи, які податкове законодавство пов'язує з правом платника податків на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Стверджує, що взаємовідносини позивача з ТОВ "ЛБЛ" склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", положення Податкового кодексу України, ст. 7, 9, 11, 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з питань правомірності нарахування ПАТ "ХБФ" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за серпень 2012 року, за наслідками якої складений Акт перевірки № 508/42-013/00377265 від 19.11.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 на суму 1790,00 грн.

На підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки № 508/42-013/00377265 від 19.11.2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС 03.12.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000680042 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1790,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9057467737 від 20.09.2012 р.) за серпень 2012 р. та штрафні санкції у розмірі 895,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що укладені між позивачем та контрагентом ТОВ "ЛБЛ" договори не були визнані недійсними, а відповідачем не заперечувалась дійсність податкових накладних та факту сплати ціни товарів за договорами з урахуванням ПДВ, а тому доводи відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" за перевірений період з ТОВ "ЛБЛ" не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3. ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4. ст. 200 ПК України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що взаємовідносини ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з ТОВ "ЛБЛ" склались на підставі договору поставки № 498/12 від 25.07.2012 року, згідно умов якого, ТОВ "ЛБЛ" (Продавець) зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (Покупець) зобов'язується купити (прийняти та оплатити) освітлювальні прибори, далі - Товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видатковій накладній. Згідно п. 3.1. та п. 4.3. вказаного договору поставки, Продавець (ТОВ "ЛБЛ") зобов'язується поставити товар позивачу та надати разом із партією товару наступні документи: видаткову та податкову накладну, ТТН.

Факт придбання позивачем у ТОВ "ЛБЛ" 10 штук світильників світлодіодних СВО 600х600 на загальну суму 10740,00 грн., у тому числі ПДВ - 1790,10 грн. підтверджується накладною № 133 від 30.07.2012 року. Факт отримання вказаного товару підтверджується записом № 1538 у Журналі реєстрації довіреностей, що виписана на працівника ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" - ОСОБА_2 Поставка товару здійснювалась на підставі товарно-транспортної накладної № РН-000133 від 30.06.2012 р. Після доставки вищевказаних ТМЦ на територію позивача, цей товар був оприбуткований на технічному складі згідно прибуткового ордеру № 120730-020 від 30.07.2012 р. Згідно бухгалтерської довідки ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" № 1156 від 07.12.2012 року освітлювальні прибори (світильники світлодіодні СВО 600х600 тощо) обліковуються як запаси та об'єднані позивачем загальною назвою "світильник ЛПО 4х18", оскільки вказані товари мають один і той же розмір та аналогічний принцип роботи.

Копія відомості про оприбуткування матеріалів з 01.07.2012 р по 31.07.2012 р., акту списання матеріалів № 120827-007 від 30.08.2012 р., звіту про рух матеріалів, тарних матеріалів, ПММ, запчастин та комплектуючих за періоди: з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., журналу-ордеру за період 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., що містяться у справі, вказують на рух товарів (освітлювальних приборів) у позивача, придбаного ним у ТОВ "ЛБЛ" та підтверджують фактичне їх використання під час здійснення власної господарської діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про безтоварність вказаної господарської операції з причин порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної, оскільки технічна помилка в даті її складання не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з вищеперелічених доказів вбачається, що фактичний рух товарів у позивача мав місце і цей товар був використаний у власній господарській діяльності ПАТ "Харківська бісквітна фабрика".

В матеріалах справи міститься акт № 30-07 від 30.07.2012 року приймання-передачі виконаних робіт (транспортних послуг) до договору транспортних послуг № 27/27/12-1 від 27.07.2012 року, укладеного між перевізником ОСОБА_3 та ТОВ "ЛБЛ", згідно якого, переміщення вантажу у місті Харкові відбувалося 30.07.2012 р. по маршруту: склад ТОВ "ЛБЛ" (вул. Єнакіївська, 4) -склад ТОВ "Телеком-Мобил" (вул. Котлова,115) -склад "ПАТ "ХБФ" (вул. Лозівська, 8).

На підтвердження реальності проведення вказаної господарської операції між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ТОВ "ЛБЛ" позивачем наданий лист контрагента (№ 03-12-1 від 03.12.2012 року) в якому зазначено про технічну описку в даті складання ТТН (замість належної дати "30 липня 2012 року" помилково зазначено "30 червня 2012 року") та формування ним (ТОВ "ЛБЛ") податкових зобов'язань з ПДВ по податковій накладній № 43 від 30.07.2012 р., що підтверджуються податковою декларацією по ПДВ за липень 2012 року із додатком № 5 до неї, наданих до органів ДПС.

Колегія суддів відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Посилання апелянта про неможливість здійснити зустрічну звірку з ТОВ "ЛБЛ" з причини відсутності даного контрагента за місцезнаходженням не приймаються судом, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 11.12.2012 р. № 15344811 ТОВ "ЛБЛ" систематично та неодноразово підтверджувало відомості про юридичну особу. Тобто, достовірним, у розумінні ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходженням ТОВ "ЛБЛ" є 61046, м. Харків, вулиця Єнакіївська, 4.

Отже, сам факт не спроможності податкового органу отримати первинні документи по господарським операціям із ТОВ "ЛБЛ" не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, а відповідно, до бюджетного відшкодування.

Судом з'ясовано, що в акті перевірки відповідачем не наведено жодних фактів стосовно фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, відсутності оплати з боку позивача отриманого товару (освітлювальних приборів), несумісності придбаного у контрагента товару з напрямком господарської діяльності позивача, невикористання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, пов'язаності позивача та ТОВ "ЛБЛ" у розумінні положень пп. 14.1.159. п. 14.1. ст. 14 ПКУ.

Таким чином, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим позивачем не було порушено вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про невідповідність податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 03.12.2012 року №0000680042 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування, а позовні вимоги ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2012 року по справі № 2а-13546/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2012р. по справі № 2а-13546/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.