Постанова № 29928554, 26.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р. Справа № 2а-1670/3446/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 2а-1670/3446/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005901502 від 20 квітня 2012 р. в повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення та № 0005911502 від 20 квітня 2012 р. в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що контролюючим органом безпідставно донараховано ТОВ "Компанія Ростислав" зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 770109,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення податку податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року на 67570,00 грн. у зв'язку з непроведенням збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу товарних залишків та основних фондів після анулювання реєстрації товариства як платника ПДВ, адже за приписами пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України умовний продаж здійснюється лише в разі анулювання реєстрації платника ПДВ за власним бажанням такого платника, а не на підставі відповідного рішення органу ДПС. Крім того, зазначав, що ТОВ "Компанія Ростислав" не мало можливості самостійно здійснити своєчасне нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з умовним продажем, оскільки рішення ДПІ у м. Полтаві про анулювання реєстрації платника ПДВ від 07.10.2011 №195 ним отримано лише 11.10.2011, тобто контролюючим органом пропущено триденний строк для його надіслання.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. у задоволенні зазначеного позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме: судом не були враховані норми ст. 184 Податкового кодексу України, яка була чинна на момент подання позову та ст. 14 цього кодексу , з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Закрите акціонерне товариство "Компанія Ростислав" (правонаступником якого є ТОВ "Компанія Ростислав") 04.11.1997 зареєстроване платником ПДВ, про що ДПІ у м. Полтаві видано свідоцтво №23870393.

ДПІ у м. Полтаві в період з 16.03.2012 по 22.03.2012 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Компанія Ростислав" з питань повноти визначення податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу залишків ТМЦ та основних фондів після анулювання реєстрації платником ПДВ за період з 01.10.2011 по 31.10.2011.

За результатами перевірки складено акт від 28.03.2012 №518/15-2/24561690 (а.с. 26-29), в якому зазначено про непроведення збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу товарних залишків та основних фондів після анулювання реєстрації ТОВ "Компанія Ростислав" платником ПДВ, чим порушено вимоги пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України.

На підставі даного акта перевірки відповідачем 20.04.2012 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0005901502, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 770109,00 грн. (в т.ч., 513406,00 грн - основний платіж, 256703,00 грн - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 32);

- № 0005911502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ податкової декларації за жовтень 2011 року на суму 67650,00 грн. (а.с. 31).

Рішенням ДПІ у м. Полтаві від 07.10.2011 №195 у зв'язку із наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису від 06.10.2011 №15881430014000131 про відсутність ЗАТ "Компанія Ростислав" за місцезнаходженням, анульовано реєстрацію останнього як платника ПДВ (а.с. 34).

Дане рішення надіслано позивачу 10.10.2011 та вручено останньому 11.10.2011 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником позивача (а.с. 35).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про визнання його нечинним.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Компанія Ростислав" про визнання нечинним рішення від 07.10.2011 №195 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов'язання провести реєстрацію як платника податку на додану вартість та видати свідоцтво платника ПДВ відмовлено повністю (а.с. 82-84). Дана постанова набрала законної сили 03.11.2012 (а.с. 84 - зворот).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 20.04.2012 №0005901502, №0005911502 правомірно донараховано позивачу зобов'язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 770109,00 грн. (в т.ч., 513406,00 грн. - основний платіж, 256703,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ по податковій декларації за жовтень 2011 року на 67570,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з п. 184.7 ст. 184 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, тобто на момент анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ - 07.10.2011 року - якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Тобто, у разі анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість особа зобов'язана визнати умовний продаж за наявності всіх умов, наведених у вказаній нормі.

Так, однією із обов'язкових умов виникнення в особи обов'язку визнати умовне постачання таких товарів й необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів є анулювання її реєстрації як платника податку з ініціативи самого платника податків, оскільки положення пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України визначають, що платник податку повинен визнати умовне постачання товарів та необоротних активів й нарахувати податкові зобов'язання не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку, тобто платник податків повинен анулювати реєстрацію як платника податків добровільно.

Також, зі змісту пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України випливає, що обов'язок платника податку щодо визнання умовного продажу товарів за звичайними цінами виникає лише за умови нарахування податкового кредиту по факту їх придбання в минулих або поточному податкових періодах.

Відповідно до п. 184.6 ст.184 ПК України останнім звітним (податковим) періодом для платника ПДВ є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Таким чином, при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість об'єктом оподаткування є залишки товарів, необоротних активів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, однак, якщо за вказаними товарами податковий кредит не формувався, то й відсутні умови для визнання платником податків умовного продажу.

Крім того, для здійснення умовного продажу необхідно встановити, чи товари, необоротні активи перебувають на обліку, чи вони були придбані із нарахуванням чи без нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту ґ абз. 3 п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст.14 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, тобто на момент анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ - 07.10.2011 року - постачанням товарів також вважається умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом.

Відповідно до підпункту ґ абз. 3 п.п. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України об'єктом умовного постачання є товари та необоротні активи лише того платника податків, який самостійно подав заяву про анулювання його реєстрації у якості платника ПДВ або про перехід на іншу систему оподаткування.

А відтак, наведена норма Податкового кодексу України не встановлює обов'язку здійснення умовного постачання товарів та нарахування ПДВ тим платником податків, реєстрацію якого у якості платника ПДВ скасовано за рішенням податкового органу.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія Ростислав» суд першої інстанції залишив поза увагою положення підпункту ґ абз. 3 п.п. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно з яким об'єктом умовного постачання є товари та необоротні активи лише того платника податків, який самостійно подав заяву про анулювання його реєстрації у якості платника ПДВ або про перехід на іншу систему оподаткування.

При цьому, необхідно відмітити, що положення підпункту ґ абз. 3 п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України є спеціальними по відношенню до положень п. 184.7 ст.184 ПК України.

З урахуванням викладених обставин, висновок суду першої інстанції про те, що обов'язок здійснити умовне постачання товарів наявний у платника податків безвідносно до підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є необгрунтованим та прямо суперечить як підпункту ґ абз.3 п.п. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України, так і загальним засадам податкового законодавства України.

Крім того, судом першої інстанції також залишено поза увагою, що п. 184.7 ст.184 ПК України визначено дві обов'язкові умови, за яких платник податку зобов'язаний у разі анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість визнати умовний продаж:

1) наявність на момент анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на обліку залишків товарів та необоротних активів;

2) включення сум податку на додану вартість при придбанні вказаних товарів та необоротних активів до податкового кредиту.

Саме до такого висновку, зокрема, дійшов Вищий адміністративний суд України під час розгляду справи К/9991/62048/12.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не було досліджено в ході перевірки та не надано під час судового розгляду належних доказів, які б підтвердили наявність у позивача на момент проведення перевірки залишків товарів та необоротних активів, за якими нараховано податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначав суму податкових зобов'язань позивача на підставі відомостей, викладених у деклараціях позивача з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року.

Слід відзначити, що звітність позивача - додаток К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток товариства за І квартал 2012 р., в якому зазначена балансова вартість запасів в розмірі 3264819 грн., не містить даних щодо способу їх придбання, що унеможливлює ідентифікувати товари, при придбанні яких суми ПДВ включені/не включені до податкового кредиту.

Враховуючи наведене, висновки акту перевірки щодо включення сум податку на додану вартість при придбанні позивачем основних засобів до складу податкового кредиту жодним чином документально необґрунтовані, докази на підтвердження зазначеної обставини відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції в порушення ч.2 ст.71 КАС України надані не були.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2012р. по справі № 2а-1670/3446/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ростислав" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 р. № 0005911502, № 0005901502.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Калиновський В.А.Судді Бенедик А.П. Калитка О. М.