Рішення № 2992705, 16.02.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення 276 760 грн. 16 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Шептун О.І., довіреність б/н від 01.12.2008 року

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют" про стягнення 210 464 грн.00 коп.- основного боргу , 66 296грн. 16 коп. –штрафних санкцій і витрат по справі.

Позивач підтримав свої позовні вимоги і просив суд їх задовольнити.

Відповідач у своєму відзиві на позов вих.. № 101208ЮРД від 10.12.2008 р. основну заборгованість у сумі 210 464 грн. 00 коп. визнає у повному обсязі і просить суд розстрочити сплату заборгованості строком на шість місяців, в частині нарахування позивачем пені у сумі 66 296грн. 16 коп. просить відмовити.

22.01.2009 р. відповідачем подано заяву з доданням до неї платіжних доручень про сплату заборгованості у розмірі 210 454 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 02.02.2009 р. за згодою представника позивача оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ :

21 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебют" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1152-0708 (далі - договір). На умовах договору продавець зобов'язується протягом дії договору передати покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки за отриманий товар здійснюються у розмірі 100% протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту фактичного отримання товару покупцем.

На виконання умов договору ТОВ "Євроізол-Геосинтетикс" передало у власність ТОВ "Дебют" товар, а саме будівельні матеріали, на підставі накладної № 239 від 23.07.08 р. на суму 310 464 грн. 00 коп. Факт отримання товару підтверджується підписом повноважного представника покупця на накладній та довіреністю серія ЯЛЕ № 353675 від 21.07.08 р.

Відповідач свої зобов'язання в частині оплати товару виконав частково на суму 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.09.2008 року. (а.с. 28).

ТОВ "Євроізол-Геосинтетикс" направило ТОВ "Дебют" претензію № 65 від 06.10. 2008 р. з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 210 464 грн. 00 коп..

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи відповідач розрахувався з позивачем у розмірі 210 454 грн. 00 коп. , що підтверджується платіжними дорученнями № 1825 від 11.12.2008 р., № 1883 від 29.12.2008 р.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 210 454 грн. 00 коп. суд вважає за необхідне провадження по справі припинити, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п.7.5. договору, у випадку порушення строків оплати, покупець сплачує пеню продавцю у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 66296 грн. 16 коп. –пені (210 464, 00 грн. * 0,5% *63= 66 296грн. 16 коп.

Господарський суд не погоджується з нарахуванням пені позивачем в силу наступного.

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання. А відтак посилання суду першої інстанції на норму ч. 6 ст. 4 та ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України при наявності спеціальних норм є безпідставними.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 7.5 договору , який передбачає наслідки несвоєчасної оплати встановлює пеню у розмірі 0,5 % від суми несвоєчасного розрахунку за кожний день прострочки, є таким, що суперечить чинному законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, аналіз вказаного законодавства підтверджує, що, незалежно від виду штрафних санкцій (пеня, штраф, неустойка), що встановлюються в господарському договорі як відповідальність за порушення грошових зобов'язань, їх розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (простроченого платежу) за весь час користування чужими грошовими коштами.

Таку правову позицію викладено в ухвалі Вищого господарського суду по справі (№48/294 від 28 грудня 2005 року, в ухвалі по справі №48/295 від 25 грудня 2005 року, в постанові Верховного Суду України від 28.03.06 року у справі № 48/298).

Таким чином, пеня в даному випадку, має бути нарахована з додержанням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 року і підлягає частковому задоволенню у розмірі 8557,47 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду , суд вважає що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав :

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у винятковий випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Згідно Роз’яснення ВАСУ від 12.09.96р. N 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін , їх фінансовий стан ,ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає, що відповідач не навів виняткових випадків, які б свідчили про наявність обставин для надання розстрочки виконання рішення.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, п.1-1 ст. 80 , 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження в частині стягнення 210 454 грн. 00 коп. відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебют" (54200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул.. Волгоградська, 120, ЄДРПОУ 24244623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" (01103, м. Київ, вул.. Остапа Вишні, 7 , ЄДРПОУ 24373042) 10 грн. 00 коп. – заборгованості , 8 557(вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) 47 коп. –пені, 2190(дві тисячі сто дев'яносто)грн.21 коп. –державного мита, 93 (дев'яносто три )грн. 38 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.

Суддя

(Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України - 09.02.2009 р. )

І.А. Рудовська