Постанова № 29926790, 12.03.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1176/13-а

2-а/296/257/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К.В.,

при секретарі Давиденко В.В., Матвієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за адміністративном позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира про визнання рішення про перерахунок державної соціальної допомоги інваліду з дитинства протиправним,

В С Т А Н О В И В :

До Корольовського районного суду м. Житомира 06 лютого 2013 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (також далі за текстом позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира (також далі за текстом відповідач) про визнання неправомірним рішення відповідача від 02 жовтня 2012 року про стягнення з позивача надмірно нарахованої державної соціальної допомоги за період з 01.04.2009 р. по 31.10.2012 р. в сумі 10 149,01 грн. та його скасування.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що оскаржуваним рішенням відповідачем неправомірно припинено виплату та вирішено утримувати надбавку на догляд за дитиною-інвалідом за період з 01.04.2009 р. по 31.10.2012 р. у звязку з тим, що позивач зареєстрована як підприємець, оскільки зміни до п. 3.12 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам були внесені тільки 29.06.2011 р. Крім того вказала, що оскільки відповідач не поінформував її про внесені зміни до Порядку, то вважає неправомірним стягнення нарахованих сум в період з 29.06.2011 р. по 31.10.2012 р. в сумі 10 149,01 грн.

Ухвалою суду від 15 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, надала суду письмові заперечення в яких зазначила, що позивачу було призначено державну соціальну допомогу по догляду за дитиною інвалідом з 14.04.2008 р., однак при проведенні перевірки було встановлено, що позивач з 02.03.2009 року була зареєстрована приватним підприємцем та здійснювала підприємницьку діяльність, через що втратила право на отримання соціальної допомоги по догляду за дитиною-інвалідом з 01.04.2009 р. по 31.10.2012 р., а тому вказала, що рішення відповідача щодо стягнення з позивача надміру нарахованих сум є правомірним.

У судовому засіданні 12 березня 2013 року, на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на строк п'ять днів, про що повідомлено сторін в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст.167 КАС України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матірю дитини-інваліда ОСОБА_2, 27.01.2004 року.

Відповідно до поданої позивачем заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги від 14.04.2008 року Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира було призначено позивачу державну соціальну допомогу по догляду за дитиною-інвалідом з 14.04.2008 року (а.с. 21, 22).

Проведеною відповідачем перевіркою було встановлено, що 02.03.2009 року Виконавчим комітетом Житомирської міської ради позивача була зареєстровано фізичною особою підприємцем (а.с. 19-20).

Розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира від 04.10.2012 року позивачу припинено виплату надбавки на догляд за дитиною-інвалідом з 01.04.2009 по 31.10.2012 р. в звязку з тим, що ОСОБА_1 була зареєстрована приватним підприємцем згідно з довідки з ЄДР від 24.09.2012 р. (а.с. 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

Абзацом першим пункту 3.12 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 р. N 226/293/169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2002 р. за N 466/6754 (далі Порядок) передбачено, що у разі працевлаштування особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною-інвалідом (крім одиноких матерів та одиноких батьків), виплата надбавки на догляд припиняється з місяця, наступного за тим, в якому відбулося працевлаштування.

У відповідності до п.3.13 Порядку у разі виникнення обставин, які призводять до припинення виплати надбавки на догляд, одержувачі зобов'язані повідомити про це органи праці та соціального захисту населення. Зняття надбавки на догляд у таких випадках проводиться з місяця, наступного за тим, в якому виникли ці обставини.

Як вбачається з заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги від 14.04.2008 року позивачу було розяснено, що в разі працевлаштування впродовж терміну призначення допомоги відповідно до Законів України Про державну допомогу сімям з дітьми та Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам зобов'язується повідомити органи праці та соціального захисту населення (а.с. 21-22).

Таким чином, оскільки позивачка 02.03.2009 р. набула статус фізичної особи підприємця та в порушення п.3.13 Порядку не повідомила відповідача про цю обставину, то правомірним є рішення про зняття призначеної позивачу надбавки на догляд з 01.04.2009 р. по 31.10.2012 р.

При цьому посилання позивача на положення абзацу третього пункту 3.12 Порядку, доповненого згідно із наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 29 червня 2011 року N 258/778/380, яке, на її думку, надає їй право на отримання надбавки на догляд за дитиною-інвалідом до 29.06.2011 року є юридично неспроможними, оскільки у вказаній нормі йдеться про те, що фізична особа зареєстрована як підприємець має щоквартально надавати довідку про відсутність доходів від зайняття підприємницькою діяльністю, а у разі її неподання виплата надбавки на догляд за дитиною-інвалідом з дитинства припиняється.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач жодних повідомлень відповідачу не подавала, хоча в період з ІІ кварталу 2009 року по ІІ квартал 2011 року здійснювала підприємницьку діяльність та отримала доходи на загальну суму 23 860,30 грн. (а.с. 25).

Водночас слід зазначити, що суд не приймає до уваги доводи позивача щодо обовязку відповідача інформувати її про усі зміни, що відбуваються в законодавстві, зокрема й щодо змін, що вносяться в Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, оскільки такі твердження не ґрунтуються на законі.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та у їх задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8-11, 70, 71, 86, 87, 158-163, 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира про визнання рішення про перерахунок державної соціальної допомоги інваліду з дитинства протиправним відмовити.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Cуддя К. В. Шалота