Рішення № 2992530, 27.01.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом

до

про

Представники:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач –приватне підприємство "Тріумф Кондитер" звернувся з позовом до відповідача Приватного підприємства "Реарді", в якому просить стягнути з ПП " Реарді" 41 232 ,47 грн. заборгованості за поставлений товар по договору поставки № 92Р від 20.04.2007 р. , 10 362, 70 грн. –пені та судові витрати.

Представник позивача 15.01.2009 року надав заяву про уточнення позовних вимог в частині нарахування пені у розмірі 7368,10 грн. , просить стягнути основний борг 41 232 ,47 грн. та судові витрати .

У судовому засіданні 19.01.09р. позивач позовні вимоги підтримав і просив суд задовольнити позов.

Відповідач надав відзив, в якому просить відмовити позивачу в частині стягнення штрафних санкцій, вважає позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій необґрунтованими, вважає, що пеня у розмірі 7368, 10 грн. нарахована з порушенням чинного законодавства згідно до ст.. 232 ГПК України.

Відповідач надав заяву про розстрочку виконання рішення суду від 19.01.2009 року на дванадцять місяців, в обґрунтування заяви посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства , який виник через кредитні зобов’язання перед банками.

Позивач заперечує проти розстрочки виконання рішення суду.

У судовому засіданні 19.01.2009 р. за згодою представника позивача та відповідача оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення згідно до ст.. 85 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , відповідача, оцінивши докази в сукупності,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2006р. між ПП "Тріумф Кондитер" (постачальник) та ПП"Реарді" (покупець) був укладений договір поставки №928 (далі- Договір). На умовах якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти і оплатити товар на умовах Договору.

Згідно п. 3.1. Договору відповідач здійснює оплату товару в період 40-го календарних днів з моменту отримання товару .

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 244 280 грн.95 коп., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач розрахувався з позивачем частково у сумі 202 500 грн. та повернув позивачу нереалізований товар на суму 548 грн.48 коп., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 41 232 грн.47 коп. , що підтверджується актом звірки розрахунків, який підписаний і скріплений печатками уповноважених представників сторін.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 41 232 ,47 грн. доведені і підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.п .7.1 Договору, у разі порушення терміну оплати вартості товару, покупець зобов"язаний сплати постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки . Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 368,10 грн., яка підлягає задоволенню частково у сумі 5325,76 грн. в силу наступного.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 41 232 ,47 грн. основного боргу та 5325,76 грн.-пені.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд , приймаючи рішення , має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду , суд вважає що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав :

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у винятковий випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Згідно Роз’яснення ВАСУ від 12.09.96р. N 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін , їх фінансовий стан ,ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає, що відповідач не навів виняткових випадків, які б свідчили про наявність обставин для надання розстрочки виконання рішення.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Уточнену позовну заяву задовольнити частково .

Стягнути з Приватного підприємства "Реарді", м. Дніпропетровськ (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Метробудівська, 19, р/р 26005301034501 в ФАБ “Південний” м. Дніпропетровська, МФО 306458, ЄДРПОУ 32702478) на користь Приватного підприємства "Тріумф Кондитер" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.. Ковпака, 6 , МФО 305653, ЄДРПОУ 34898478 ) –41 232(сорок одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 47 коп. –основного боргу, 5 325 (п'ять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 76 коп. - пені , 465 грн.58 коп. –державного мита , 113 грн. 04 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.