Рішення № 29924604, 19.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 784/339/13 19.02.2013 19.02.2013 19.02.2013

Провадження № 22-ц/784/654/13 Головуючий у першій інстанції Бібік М.В.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,

за участю позивача - ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

представників відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_6

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2012 року

за позовом

ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_7 про визнання договору оренди землі недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И Л А

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_7 про визнання договору оренди землі недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку.

Позивач зазначав, що його батькові ОСОБА_8 на праві власності належали земельні ділянки загальною площею 27.16 га. 15 червня 2009 р. його батько помер. В порядку спадкування ним було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 13.58 га, яка знаходиться в межах Новохристофорівської сільської ради Новобузьковго району Миколаївської області. 11 травня 2010 року він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку. Не маючи бажання продовжувати договірні відносини, він звернувся до відповідача з листом та повідомив про свої наміри самостійно обробляти землю. Відповідач відмовився повернути належну йому земельну ділянку.

Також від відповідача він дізнався, що 01 травня 2009 року між ним та його батьком ОСОБА_8 було укладено договір оренди землі строком на 10 років.

Ознайомившись із ксерокопією договору, позивач побачив, що підпис батька на договорі є підробним.

Посилаючись на те, що за життя його батько не укладав договору оренди землі з відповідачем та уточнивши свої позовні вимоги щодо не відповідності договору вимогам ст.15 Закону України "Про оренду землі", позивач остаточно просив визнати недійсним договір оренди землі від 01 травня 2009 року, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8, зобов'язавши приватного підприємця повернути спірну земельну ділянку.

Ухвалою суду від 05 грудня 2012 року до участі в справі в якості третьої особи залучено відділ Держкомзему у Новобузькому районі.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2012 року позов задоволено. Постановлено визнати недійсним договір оренди землі, укладений 01 травня 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8, та зобов'язано приватного підприємця повернути вказану земельну ділянку її законному власникові шляхом складання акту приймання-передачі. З відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати у розмірі 107 грн.30 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7- ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, незастосування норм матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини, просив рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача та його представника, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю (11-МК №044790), виданого 11 травня 2001 року, ОСОБА_8 належала земельна ділянка площею 13.58 га, що розташована на території Новохристофорівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 вересня 2006 року між ОСОБА_8 та приватним підприємцем ОСОБА_7 було укладено договір оренди землі №100. За взаємною згодою сторін реєстрацію цього договору 04 травня 2009 року було скасовано ( а.с.13, 79)

01 травня 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір оренди землі площею 13.58 га на строк 10 років.

26 травня 2009 року відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області погоджено проведення реєстрації вказаного договору.

Даний договір оренди було зареєстровано Новобузьким районним відділом Центру ДЗК 26 жовтня 2009 року за №040949305835, про що зроблений відповідний запис.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належні йому земельні ділянки.

17 грудня 2009 року син спадкодавця - ОСОБА_3, отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 13.5800 га.

19 травня 2010 року йому було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку( а.с.8)

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що даний договір є недійсним, оскільки підпис на договорі оренди землі від 01 травня 2009 року не належить його батькові ОСОБА_8, окрім того, договір не містить всіх істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі", а саме: не вказано місце розташування земельної ділянки (об'єкту оренди), не вказано кадастровий номер земельної ділянки, не визначені умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір оренди землі на день смерті орендодавця не був зареєстрований у встановленому законом порядку, він є недійсним.

Але з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним із моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, а також договорів оренди земельних ділянок.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч..1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України « Про оренду землі», яка діяла на час виникнення правовідносин, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Підстави для відмови у державній реєстрації договору оренди визначено у ч.2 ст.15 Закону України"Про оренду землі".

Але ні нормами діючого законодавства, ні умовами договору, не передбачено, як підставу відмови у проведенні державної реєстрації договору - смерть орендодавця.

Оскільки державна реєстрація договору є визнанням і підтвердженням факту виникнення прав і обов'язків сторін щодо оренди земельної ділянки, тому смерть орендодавця після підписання договору до його державної реєстрації, з врахуванням положень ч.1 ст.215 ЦК України не може бути підставою для визнання договору недійсним з цих підстав

Беручи до уваги вищевикладене, висновок суду про те, що оспорюваний договір оренди землі є недійсним, оскільки на час смерті орендодавця не був зареєстрований у відділенні Держкомзему, є помилковим та таким, що прийнятий не у відповідності з фактичними обставинами справи та нормами закону.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі"( в редакції на час укладання договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У тексті договору оренди землі від 01 травня 2009 року, зокрема п.1, 2 зазначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель приватної власності, яка належить орендодавцеві на підставі Державного акту на землю серія 11-МК №044790. Площа земельної ділянки - 13.58 га. До договору оренди землі було додано копію державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_8, яка містить план-схему належної йому земельної ділянки, зазначено межі цієї земельної ділянки та місце її розташування. А тому не можна вважати, що сторонами не була погоджена така істотна умова договору як об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Зміни до п.1 ч.1 ст.15 Закону України « Про оренду землі» щодо зазначення в договорі кадастрового номеру земельної ділянки було внесено 07.07.2011 р., а тому посилання позивача у позові на відсутність такого номеру у договорі є безпідставним.

Як вбачається із матеріалів погодження відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області проведення реєстрації спірного договору, сторонами було підписано додаток №1 до договору оренди від 01 травня 2009 року, яким внесено зміни до п.17 договору та викладено в новій редакції, відповідно до якого право оренди земельної ділянки не може бути передано в заставу або внесено до статутного фонду іншого підприємства.

Приймаючи до уваги, що в зазначеному договорі мають місце всі істотні умови, які передбачені Законом України «Про оренду землі», договір, додатки до нього були підписані сторонами, договір зареєстровано у встановленому законом порядку, за період 2009-2011 p.p. позивач одержав орендну плату, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав у суду першої інстанції для задоволення позовних вимог.

За такого рішення суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

В силу ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного підприємця ОСОБА_7 судовий збір сплачений ним при зверненні до апеляційного суду у розмірі 1212 грн.66 коп.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 24 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволені позову ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_7 про визнання договору оренди землі недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного підприємця ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1212 грн.66 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: