Рішення № 2992453, 02.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.09 Справа № 13/210

За позовом відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Луганської філії, м. Луганськ

до приватного науково-виробничого підприємства «Прогрес», м. Краснодон

про стягнення заборгованості 22206 грн. 74 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

від позивача

Хайдарова І.О. дов. № 2308 від 04.07.2008 р.

від відповідача

не прибув

У засіданні брала участь:

секретар судового засідання Шубіна І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення боргу в сумі 14350 грн. 54 коп., заборгованості зі сплати процентів –2008 грн. 02 коп., заборгованості зі сплати щомісячної комісії –840 грн. 00 коп., пені за прострочення боргу, відсотків та комісії –5008 грн. 18 коп. за кредитним договором від 19.01.2007 р. № 46-01-07.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином неодноразово повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі був укладений 19 січня 2007 року кредитний договір № 46-01-07 за яким позивач зобов’язався надати відповідачу кредит в сумі 280000 грн., а відповідач повернути кошти в строк до 17 січня 2008 року та заплатити за користування кредитом відсотки – 23 % річних з моменту одержання кредиту та до 17.01.2008 р., та з 18.01.2008 р. –46 % річних до дати фактичного погашення кредиту.

Згідно п. 3.4. договору відповідач зобов’язався сплачувати відсотки за користування кредитними коштами щомісячно, в строк з 26 числа кожного місяця, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідно до п. 2.6. відповідач зобов’язався сплачувати щомісячно комісію в розмірі 0,1 % від суми кредиту.

Відповідно до п. 7.1. договору відповідач зобов’язався у випадку прострочення виконання зобов’язань з повернення кредиту, відсотків за його користування, а також за порушення строків всіх інших платежів передбачених договором сплачувати позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

18.01.2008 р. сторони внесли зміни до умов договору продовживши строк повернення кредиту до 17 липня 20089 року

Зобов’язання за кредитним договором банк виконав повному обсязі, перерахувавши 22.01.2007 р. кошти в сумі 280000 грн. 00 коп. згідно заявки відповідача в оплати за паливно-мастильні матеріали (платіжне доручення від 22.01.2007 р. № 1)

Відповідач зобов’язання за договором виконав частково в наслідок чого виникла заборгованість за основним боргом –14350 грн. 54 коп., зі сплати відсотків –2008 грн. 02 коп., заборгованість зі сплати щомісячної комісії –840 грн. 00 коп. та позивач відповідно до п. 7.1. договору нарахована пеня в сумі 5008 грн. 18 коп.

17.11.2008 р. позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з відповідача зазначені кошти обґрунтовуючи свої вимоги невиконанням ним зобов’язань за договором.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання за кредитним договором № 46-01-07 від 19.01.2007 р. в частині сплати основного боргу –14350 грн. 54 коп., сплати відсотків –2008 грн. 02 коп., заборгованості зі сплати щомісячної комісії –840 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин зазначені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлена вимога щодо стягнення пені в сумі 5008 грн. 18 коп. нарахованої на заборгованість з кредиту, відсотків за його користування та комісії.

Як вбачається з розрахунку позивача пеня на заборгованість з комісії нарахована всупереч вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за період більше ніж 6 місяців. За таких обставин вимога щодо стягнення пені судом задовольняється частково в сумі 4985 грн. 62 коп. в решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –221 грн. 84 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 грн. 88 коп.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Прогрес»Луганська область, місто Краснодон Мікроцентр буд. 18 офіс 1 ідентифікаційний код 2347908 на користь відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Луганської філії м. Луганськ, вул.. Оборонна 7-А ідентифікаційний код 24854712 борг –14350 грн. 54 коп., відсотки за кредит –2008 грн. 02 коп., заборгованість зі сплати щомісячної комісії –840 грн. 00 коп., пеню 4985 грн. 62 коп., державне мито у сумі –221 грн. 84 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 грн. 88 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

09 лютого 2009 року