Рішення № 29924014, 20.12.2012, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2-1709/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді:Козирського Е.С.;

при секретарі: Мочернюк В.В.;

за участю: представника позивача ОСОБА_1; представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Ерсте Банк» - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_6 фірми «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен», ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4 акціонерного товариства «Ерсте Банк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про визнання недійсними правочинів, витребування майна та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_6 фірма «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до суду з позовною заявою, якою, з урахуванням уточнень та заяв про зміну підстав та предмету позову, просив: визнати недійсним правочин між ОСОБА_9 (після зміни прізвища ОСОБА_2) ОСОБА_10 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» щодо купівлі-продажу належного ОСОБА_6 фірмі «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на праві власності автомобілю марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1, що був укладений шляхом оформлення ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» довідки-рахунку серії СГП №795523 від 29.04.2008 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу № 045-08а/к-п від 24.04.2008 року на автомобіль марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен», як власником автомобілю марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1, та ОСОБА_9 (після зміни прізвища ОСОБА_2) ОСОБА_10; визнати право власності за ОСОБА_6 фірмою «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на автомобіль марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1, 2007 року випуску; вилучити у ОСОБА_2 та передати ОСОБА_6 фірмі «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 30492386, м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, буд. 1/3) автомобіль марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, комплект номерних знаків (передній, задній) АР5428ВЕ, свідоцтво про державну реєстрацію автомобіля на автомобіль марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2; стягнути солідарно з ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен», ОСОБА_8, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 фірми «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю матеріальну шкоду у розмірі 50793,57 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, та наполягав на задоволенні вимог в повному обємі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував оскільки спірний автомобіль було поставлено від позивача відповідачу ТОВ «УкрСпецТредКоорпорейшен» на виконання дилерського договору, укладеного цими юридичними особами, в рамках якого ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшн» продало автомобіль громадянці ОСОБА_2, крім того правочин, оформлений договором купівлі-продажу від 04.06.2008 року та довідкою-рахунком від 05.06.2008 року є дійсними оскільки не тільки були направлені на реальне настання правових наслідків, але й мало місце як передача самого автомобіля покупцеві так і сплата останнім грошових коштів, за цих обставин вважає не можливим визнання права власності на автомобіль та вилучення автомобіля, номерних знаків та свідоцтва про реєстрацію автомобіля у ОСОБА_2, також вважає що остання не спричиняла позивачу ні матеріальної, ні моральної шкоди, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Ерсте Банк» в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, оскільки вказані правочини вважає дійсними, укладеними відповідно до дібчого законодавства, крім того відповідач ОСОБА_2 повністю виконала свої зобовязання як перед ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен», так і перед ПАТ «Ерсте Банк», просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшн» проти задоволення позовних вимог заперечив, направивши на адресу суду письмові заперечення, в яких вказує на відсутність підстав для задоволення позову і просить розглядати справу без участі його ліквідатора.

Інші відповідачі про час та місце проведення судових засідань повідомлялись належним чином, в судове засідання не зявились, пояснень по суті спору не надали.

Треті особи Управління ДАІ МВС України та Управління ДАІ УМВС України в Запорізькій області проти задоволення позовних вимог заперечили, надіславши на адресу суду, письмові заперечення, в яких вказали на безпідставність позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

6 лютого 2008 року між ОСОБА_6 фірмою «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшн» був укладений Дилерський договір з реалізації транспортних засобів і номерних агрегатів, умовами якого передбачено:

відповідно до пункту 1.1 Договору «Товар автомобили, запасные части и принадлежности, поставляемые Дилеру для реализации» (умови Договору викладені мовою оригіналу);

згідно з пунктом 1.2 Договору «Покупатель физическое или юридическое лицо, приобретающее, использующее, либоимеющее намерение приобрести Товар у Дилера для своїх нужд либо для осуществления коммерческой деятельности»;

пунктом 1.3 Договору визначено що «Реализация действия Дилера по продаже Товара Покупателям»;

пунктом 2.1 Договору встановлено що «Предметом настоящего Договора является предоставление Дилеру права реализации Товара, поставляемого Поставщиком, на Закрепленной территории»;

при цьому відповідно до пункту 2.3 Договору «Дилер имеет право самостоятельно от свого имени заключать с третьими лицами сделки по реализации Товара при наличии у него разрешения (прав) на осуществление оптовой и розничной торговли Товаром на протяжении срока действия настоящего Договора»;

Пунктом 3.1 Договору визначені обовязки Дилера, в тому числі відповідно до підпункту 3.1.1: «Организовывать Реализацию Товара в соответствии нормативними требованиями, предьявляемыми к данному виду Товара»;

В той же час згідно з підпунктом 3.1.9 Договору «Дилер обязан обращаться с Товаром как со своїм, не допускать порчи Товара, осуществлять при необходимости меры по поддержанию его в исправном состоянии. В случае утраты Товара, Товар считается Дилером реализованным».

Пункт 4.1 Договору визначає обовязки Постачальника, в тому числі передбачені пудпунктом 4.1.1: «Поставщик обязуется обеспечить Дилера необходимым запасом Товара согласно с потрібностями Дилера на руслових и в порядке, установленных данным Договором».

Згідно з пудпунктом 4.1.2 Договору «Поставщик обязуется обеспечивать Дилера информацией о поступлении Товара, заказанной Дилером (сроки поступлення, ассортимент, количество)».

Відповідно до пункту 5.1 Договору «Поставка Товара дилеру для реализации осуществляется на основании заявки Дилера и оформляется актом приема-передачи. Акт приема-передачи подписывается руководителями сторон (представителями сторон, действующими на основании доверенности). Право собственности на Товар переходит к дилеру с момента подписания сторонами расходной накладной». Згідно з пунктом 5.4 «Уполномоченный представитель Поставщика, в том числе перевозчик, предоставляет Дилеру доверенность, по которой ему предоставлены полномочия передать товар, а также подписать Акт приема-передачи Товара для реализации по данному Договору, именуемый в дальнейшем Акт приема-передачи, от имени Поставщика. В случае отсутствия такой доверенности, Дилер имеет право отказаться от принятия Товара, при этом такой отказ не является нарушением (просрочкой) настоящего Договора». Пунктом 5.7. передбачено, що «Во время передачи Товара уполномоченное лицо Поставщика передает Дилеру товаросопроводительные документы, документы относящиеся к Товару, в том числе расходную накладную и те, что касаются качества и места происхождения Товара, в том числе и ключи и т.п. Товар Поставщиком передается в комплекте в соответствии с техническим паспортом и/или требованиями, которые обычно ставятся к Товару». Пункт 5.8 Договору вказав, що «После принятия Товара по качеству и количеству, а также исполнения формальностей, предусмотренных Договором, уполномоченные представители Сторон подписывают Акт приема-передачи Товара, который является неотъемлемой частью настоящего Договора».

Розділ 6 Договору визначає порядок оплати, а саме відповідно до підпункту 6.1 «Дилер оплачивает за поставленный на реализацию Товар в течение 3-х дней с момента оформления счета-фактуры Поставщика». При цьому згідно з підпунктом 6.2 «Оплата, предусмотренная п. 6.1 Договора, осуществляется на расчетный счет Поставщика, указанный в п. 12 данного Договора».

Розділом 8 Договору передбачено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх обовязків за Договором.

Пунктом 11.1 Договору було визначено що Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє один календарний рік, а у випадку коли не одна із сторін не заявить за 30 днів до закінчення строку дії Договору про його розірвання, то строк дії Договору подовжується ще на один календарний рік. Згідно з пунктом 11.3 зміни та доповнення до Договору вносяться в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх уповноваженими представниками Сторін. Пунктом 11.5 встановлено що Договір припиняється у наступних випадках: в звязку з закінченням строку дії Договору; за заявою однієї із Сторін; в інших випадках, передбачених діючим законодавством.

При тому, що строк дії Дилерського договору від 6 лютого 2008 року не закінчив свою дію та за відсутністю будь-яких угод про його припинення, тим більше що сам Позивач посилається саме на цей договір, в тому числі в частині забезпечення його виконання Договором поруки від 06.02.2008 року, укладеним між Позивачем та Поручителем відповідачем по справі ОСОБА_7, сторони 25 березня 2008 року укладають дилерський Договір № 2 про співробітництво в області реалізації транспортних засобів і номерних агрегатів, який за його правовою природою можна визначити як додаткову угоду до договору від 6 лютого 2008 року.

Пунктом 1.1 Договору № 2 від 25.03.2008 року визначено, що «Предметом настоящего Договора является организация сотрудничества, а именно сбыта Продукции на условиях договоров поставки, купли-продажи, комиссии, подряда, а также иных соглашений, заключенных после подписания настоящего договора».

Відповідно до підпункту 3.1.3 Договору щодо обовязків Дилера вказано що «Дилер заключает все сделки с третьими лицами, осуществляемые в связи с настояним Договором, как самостоятельное предприятие от свого имени и за собственный счет. Дилер не уполномочен представлять Поставщика в правовом смысле».

Таким чином, Дилерський договір з реалізації транспортних засобів і номерних агрегатів від 6 лютого 2008 року з урахуванням положень дилерського Договору № 2 про співробітництво в області реалізації транспортних засобів і номерних агрегатів від 25 березня 2008 року є господарсько-правовим зобовязанням, згідно з яким одна сторона (постачальник) здійснює поставку товару іншій стороні (дилеру) на умовах поставки, для наступного перепродажу безпосереднім (роздрібним) споживачам на визначеній території, а Дилер повинен на умовах, вказаних в Договорі сплатити за поставлений товар. Таким чином за своєю правовою природою вказані договори відносяться до договорів поставки, положення про які регулюються ст. 712 Цивільного кодексу України, частиною другою якої передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник) зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вказані дилерські договори відповідають і положенням статей 265-270 Господарського кодексу України.

В рамках Дилерського договору від 6 лютого 2008 року з урахуванням положень договору № 2 від 25 березня 2008 року постачальником ОСОБА_6 фірмою «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» автомобіль марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Наявність і дійсність вказаних договорів від 06.02.2008 року та 25.03.2008 року не заперечує і сам Позивач. Крім того, Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається і на Договір поруки від 06 лютого 2008 року, укладений між Позивачем та відповідачем по цій справі ОСОБА_7 як Поручителем. Підпунктом 1.1 вказаного Договору визначено, що «Поручитель обязуется перед Поставщиком отвечать за исполнением Обществом с ограниченной ответственностью «УкрСпецТрейдКоорпорейшн» (далее по тексту «Дилер») его обязательств по дилерському договору от 06.02.2008 г. (именуемый в дальнейшем «Дилерский договор»), а также по другим договорам, соглашениям, заключенных между ПКФ «ЮНИОЛ» ООО и ООО «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» в рамках организациии дилер ской сети ПКФ «ЮНИОЛ» ООО». Частиною першою ст. 546 Цивільного кодексу України порука віднесена до видів забезпечення виконання зобовязань. При цьому відповідно до частини другої статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Таким чином Позивач визнає дійсність правочинів, укладених у вигляді договорів від 06.02.2008 року та 25.03.2008 року, які не заперечують і відповідачі і тому відповідно до частини першої ст.. 61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.

Відповідно до аналізу норм глав 16, 51 Цивільного кодексу України порушення зобовязання стороною (зокрема неповне чи несвоєчасне виконання грошового зобовязання) не впливає на чинність такого зобовязання і не є підставою для визнання його недійсним.

Належним способом захисту порушених ТОВ «УкрСпецТрейд Коорпорейшен» прав Позивача невиконанням чи неналежним виконанням господарського зобовязання (в т.ч. грошового зобовязання) було б звернення з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.06.2011 року по справі № 29/5009/3418/11 було порушено справу про банкрутство «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» або з позовними вимогами до ОСОБА_7 як поручителя, відповідно до Договору поручительства від 06.02.2008 року.

Основні вимоги щодо організації роздрібної торгівлі транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва і номерними агрегатами до них як новими, що не були в експлуатації та не були зареєстровані в органах ДАІ, так і такими, які були в експлуатації (комісійна торгівля), а також скупленими транспортними засобами і номерними агрегатами на момент виникнення спірних правовідносин регулювалося Правилами роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 228 від 31.07.2002 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за № 681/6969.

Згідно з п.1.6. Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами суб'єкт господарювання для продажу транспортних засобів повинен мати довідки-рахунки, а підприємство-виробник - акти приймання-передачі транспортних засобів, які є підставою для реєстрації транспортних засобів в органах ДАІ, та номерні знаки "Транзит"… Бланки довідок-рахунків, актів приймання-передачі транспортних засобів підприємств-виробників та номерні знаки "Транзит" є документами суворої звітності.

Забезпечення суб'єкта господарювання бланками довідок-рахунків проводиться ГУДАІ МВС України в установленому законодавством порядку.

Таким чином, суб'єкт господарювання, який не є виробником автомобілів і здійснює роздрібну реалізацію автомобілів, що не були в експлуатації, повинен видавати довідки-рахунки.

Відповідно до п. 1.9. Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами «Довідка-рахунок заповнюється друкарським способом або кульковою ручкою від руки одним почерком. У відповідній графі проставляється назва суб'єкта господарювання та дата реалізації транспортних засобів. Довідка-рахунок підписується керівником (заступником керівника), головним бухгалтером, касиром і скріплюється круглою печаткою».

Абзацом другим вказаного пункту передбачено що у разі коли продаж транспортних засобів і номерних агрегатів відбувається через філію суб'єкта господарювання або підприємство, з яким суб'єкт господарювання уклав відповідний договір, - уповноваженого дилера, які поставлені на облік в ГУДАІ МВС України, видача довідок-рахунків здійснюється за підписом керівника (заступника керівника), головного бухгалтера, касира філії або уповноваженого дилера та скріплюється круглою печаткою.

Абзацом третім цього пункту встановлено що у разі продажу транспортних засобів і номерних агрегатів через філію субєкта господарювання або уповноваженого дилера крім довідки-рахунка або акта приймання-передачі транспортного засобу підприємства-виробника споживачу повинно бути видано також акт приймання-передачі транспортного засобу між субєктом господарювання та філією або уповноваженим дилером, які виписали довідку-рахунок. Зазначений порядок поширюється виключно на продаж транспортних засобів, що не були в експлуатації та не були зареєстровані в органах ДАІ.

Інших вимог до порядку заповнення довідок-рахунків законодавством України не передбачено.

Як субєкт господарської діяльності з роздрібної торгівлі транспортними засобами, які були поставлені йому Позивачем на підставі дилерських договорів від 06.02.2008 року та від 25.03.2008 року, ТОВ «УкрСпецТрейд Коорпорейшен» здійснював продаж автомобілів споживачам фізичним та юридичним особам шляхом укладення договорів купівлі-продажу (поставки) автомобілів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11, ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку і виникає, серед іншого, з договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.207, ч.2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною; може бути оформлений одним або кількома документами, якими обмінялись сторони.

24 квітня 2008 року між відповідачами ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» та ОСОБА_9 (після зміни прізвища ОСОБА_2) ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 045-08а/к-п, згідно з яким ТОВ «УкрСпецТрейд Коорпорейшен» зобовязався в строк та на умовах цього договору поставити покупцю, а ОСОБА_9 як покупець зобовязалась прийняти і оплатити автомобіль марки Toyota RAV-4, якісні та технічні характеристики якого були погоджені сторонами в специфікації до договору, за ціню 215 000,00 гривень, встановленою пунктом 3.1 цього договору. Договір, за домовленістю сторін, набирав чинності з моменту підписання і діяв до повного виконання сторонами своїх зобовязань за ним.

Таким чином, сторонами були погоджені всі істотні умови договору купівлі-продажу автомобіля, встановлені ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 4.6 Договору купівлі-продажу автомобіля від 24 квітня 2008 року Продавець зобовязаний після повної оплати за автомобіль (передбачено підпунктом 3.6.1 Договору) передати Покупцю наступні документи: 1) завірену копію оригіналу вантажної митної декларації; 2) копію сертифікату відповідності; 3) оформлену на імя Покупця довідку-рахунок встановленого зразку; 4) транзитний номер; 5) сервісну книжку на автомобіль на російській мові.

Пунктом 1.14 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 228 від 31.07.2002 року розрахунки за продані транспортні засоби, номерні агрегати та супутні товари можуть здійснюватись готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Споживачу в обовязковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт оплати за певний транспортний засіб.

ОСОБА_9 сплатила ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» відповідно кошти за придбаний автомобіль в повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру від 24.04.2008 року на суму 21 000 грн., та квитанціями від 30 квітня 2008 року № 2180/149602 на суму 193 500 грн. та № 2180/149596 на суму 500 грн., які були перераховані ТОВ «УкрСпецТредКоорпорейшен» і безготівковій формі. Вказані грошові кошти були отримані ОСОБА_9 згідно з кредитним договором з фізичною особою № 014/2180/5/14678 від 30 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_9 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк». Після сплати автомобіль був переданий покупцю відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 2.3 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 228 від 31.07.2002 року на продані транспортні засоби споживачу видається сервісна книжка, інструкція про порядок експлуатації, розрахунковий документ, який засвідчує факт продажу, довідка рахунок або акт приймання-передачі транспортного засобу підприємства-виробника, які є підставою для реєстрації транспортного засобу в органах ДАІ, а у разі продажу транспортних засобів і номерних агрегатів через філію субєкта господарювання або уповноваженого дилера акт приймання-передачі транспортного засобу між субєктом господарювання та філією або уповноваженим дилером. Абзацом третім вказаного пункту визначено що при продажу транспортних засобів, що біли ввезені з-за кордону, разом з довідкою-рахунком споживачу видається оригінал або копія вантажної митної декларації, які скріплюються гербовою печаткою митниці.

На виконання вказаних умов договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшн» 29 квітня 2008 року було оформлено на імя ОСОБА_9 довідку-рахунок серії ЄГП № 795523 згідно з якою останній було продано автомобіль марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 і видано вантажну митну декларацію № 005090.

Згідно з пунктами 2, 3 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМ України №574 від 09.06.1997р. вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів. ВМД застосовується під час декларування транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами. ВМД не є документом, що підтверджує право власності на товар.

Таким чином, на виконання договору купівлі-продажу автомобіля покупцем було сплачено вартість автомобіля, а Продавцем-ТОВ «УкрСпецТрейд Коорпорейшен» - поставлено автомобіль в погодженій комплектації та з документами, необхідними відповідно до чинного законодавства для реєстрації транспортного засобу в органах ДАІ.

Відповідно до п.8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998р. в редакції станом на дату постановлення на облік спірного автомобіля, реєстрація транспортних засобів здійснювалась на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Правомірність придбання транспортних засобів, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, одним з таких документів була довідка-рахунок за формою згідно з додатком №1 до цих Правил, видана суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує транспортний засіб.

Таким чином, здійснюючи реєстрацію транспортного засобу на підставі документів, що посвідчують правомірність придбання транспортного засобу, органи ДАІ фактично перевіряють правомірність придбання автомобілю, при цьому документами, на підставі яких було здійснено реєстрацію автомобіля марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1 і видано Запорізьким ВРЕР УДАІ МВС України в Запорізькій області свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, були довідка-рахунок серії ЄГП № 795523 від 29.04.2008 року та вантажна митна декларація № 005090. Довідкою експерта визначено що підробки супроводжуючих документів не виявлено.

При цьому Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998р. в редакції станом на дату постановлення на облік спірного автомобіля, не передбачено надання органам ДАІ у якості документа, який підтверджує правомірність придбання транспортного засобу акту приймання-передачі транспортного засобу між субєктом господарювання та уповноваженим дилером. Відповідно до пункту 2.3 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами вказаний акт видається споживачу.

Посилання Позивача на те, що відповідач ОСОБА_9, як покупець спірного автомобіля, не зобовязувалась сплатити за це майно та прийняти його, а отже не сплачувала коштів за нього (автомобіль), що на думку позивача підтверджується незаповненими графами довідки-рахунку: «Гроші в сумі ___ грн., одержані касою торговельної організації», «Касир_____», не відповідають дійсності оскільки, як вже було визначено вище, ОСОБА_9 повністю розрахувалась за придбаний автомобіль, крім того, як пояснила в своїх пояснення третя особа Управління ОСОБА_11 України в Запорізькій області не заповнення вказаних граф довідки-рахунку не є підставою для відмови в реєстрації, тим більше що в практиці такі випадки зустрічаються досить часто, особливо у випадках безготівкового перерахування грошових коштів.

Позивач аргументуючи свою позовну заяву вказує, що правочини укладені між відповідачами ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» та ОСОБА_9, а саме договір купівлі продажу № 045-08а/к-п від 24.04.2008 року та довідка рахунок серії ЄГП № 795523 від 29.04.2008 року є недійсними, оскільки, не направлені на реальне настання правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, при тому що ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено вимоги до правочину, у тому числі п. 5 визначено, що правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто правочин є фіктивним. Однак, відповідач ОСОБА_9, як вже було вказано вище, повністю сплатила ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» за проданий їй автомобіль, а ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» в свою чергу передало ОСОБА_9 придбаний автомобіль.

Пунктом 24 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, а судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яуих наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Крім того, відповідно до пункту 7 вказаної постанови правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

В той же час, як вказано в абзаці пятому пункту пятого вказаної постанови відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Як видно з наведеного вище відповідачі ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» та ОСОБА_9 укладенням договору купівлі-продажу від 24.04.2008 року та довідки-рахунку від 29.04.2008 року прав та законних інтересів позивача ОСОБА_6 фірми «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю не порушували, тому заявлені вимоги стосовно визнання недійсними вказаних правочинів суд вважає безпідставними.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Перелік є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Доводи позивача щодо недійсності двох правочинів (перший, який був оформлений договором купівлі-продажу автомобіля, другий - оформлений довідкою-рахунком) не заслуговують на увагу з підстав того, що:

- твердження позивача проте, що відповідач ТОВ «УкрСпецТрейд Коорпорейшен» за першим правочином передав відповідачу ОСОБА_9, а відповідач ОСОБА_9 прийняла від ТОВ «УкрСпецТрейд Коорпорейшен» майно третьої особи є лише припущенням, яке спростоване іншими доказами по справі і на якому в силу ч. 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України не може ґрунтуватися доказування;

- позивачем необґрунтовані його вимоги відносно обовязку відповідача ОСОБА_9 сплатити за майно (спірний автомобіль) безпосередньо ВКФ «ЮНІОЛ» як власнику цього майна, оскільки між позивачем та відповідачем ОСОБА_9 не існувало жодних зобовязань, а посилання на факт того, що в у ВМД зазначені дані позивача жодним чином не впливають на юридичну долю цього майна.

Що стосується вимоги про визнання права власності за ОСОБА_6 фірмою «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на автомобіль марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1, то ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки по-перше: відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, як видно з вказаної норми, на момент предявлення вказаного позову майно повинно знаходитись у власника, але його право власності на це майно або не визнається або оспорюється іншою особою, або на нього втрачені документи, в той же час позивач ВКФ «ЮНІОЛ» у вигляді ТОВ в позовній заяві в останній редакції взагалі не вказує про ці обставини, крім того як вже було встановлено судом спірний автомобіль було поставлено саме позивачем відповідачу ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» відповідно до дилерського договору від 06.02.2008 року, який ніким не оспорюється. Таким чином, вказана вимога є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Відносно вимоги позивача про вилучення у відповідача ОСОБА_2 та передання позивачеві ВКФ «ЮНІОЛ» у вигляді ТОВ автомобіля марки Toyota RAV-4 кузов № НОМЕР_1, комплекту номерних знаків (переднього, заднього) АР5428ВЕ, свідоцтва про державну реєстрацію автомобіля, то ця вимога також не підлягає задоволенню, оскільки по-перше, як встановлено судом вказаний автомобіль громадянкою ОСОБА_2 придбаний на законних підставах, по-друге: як вказано в пункті 10 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У звязку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину. Правочини купівлі-продажу вказаного автомобілю укладені між відповідачами ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» та ОСОБА_9 не визнані недійсними.

При розгляді справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, змінював підставу та предмет позову, в звязку з чим ним до матеріалів справи було надано докази, на які він не посилається в остаточному варіанті своєї позовної заяви, викладеній в редакції від 30 жовтня 2012 року.

В той же час, статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В звязку з цим, суд ставиться критично і вважає недоведеною неправомірність дій відповідачів ТОВ «УкрСпецТрейд Коорпорейшен», ОСОБА_8 та ОСОБА_2, оскільки вказане твердження лише повідомляється в заяві про зміну предмету та підстав позову без викладення, в чому саме вони виявились.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З тих же підстав суд не приймає в якості належного та допустимого доказу висновок № 14392/02 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 02200800238, складеної експертом 2-го класу, старшим науковим співробітником Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_12, витребуваний за клопотанням позивача, оскільки:

- в кримінальній справі № 02200800238, що знаходиться в провадженні СУ ГУМВС в Одеській області, проводиться досудове слідство, обвинувачення в справі нікому не предявлено, отже експертний висновок в кримінальній справі судом як доказ оцінений не був (в матеріалах справи знаходяться відповідні документи), при тому що відповідно до частини четвертої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обовязковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою;

- вказаний Висновок не може розглядатись як доказ, з огляду на те, що сам позивач не наполягає на необхідності встановлення факту, який може бути підтверджений зокрема цим доказом, а саме факту вибуття спірного автомобіля поза волею позивача. Вказана обставина підтверджується змістом заяви про зміну предмету та підстав позову від 30.10.2012 р., в якій позивач просить визнати недійсними правочини щодо відчуження спірного автомобіля не з підстави вибуття його поза волею власника, а з підстави недодержання сторонами правочину вимоги, встановленої ч. 5 ст. 203 ЦК України;

- відповідно до протоколу виїмки від 28 квітня 2010 року ніякий акт приймання-передачі автомобілю не вилучався. В той же час згідно з частиною другою ст. 186 КПК України, затвердженого Законом від 28.12.1960 року (в редакції, яка діяла на момент проведення виїмки) всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен предявити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У відповідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані і опечатані. Копії вилучених документів за клопотанням власника, а також інших осіб, які за законодавством мають право користуватися цими документами, можуть бути надані слідчим під час вилучення документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів цих осіб (за їх згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів органів, що проводять вилучення, та засвідчуються підписом слідчого і завіряються печаткою. Копії документів засвідчені підписом слідчого та завірені печаткою також відсутні. Тому суд не бере до уваги цей доказ відповідно до приписів частини першої статті 59 Цивільного процесуального кодексу України.

Документ про результати інвентаризації, проведеної за період 01-02.10.2008 р. наданий позивачем до матеріалів справи, суд оцінює лише як документ, яким позивач лише відображає факт відсутності у нього спірного автомобілю станом на 01-02.10.2008 р. і не містить інформації про причини відсутності майна, крім того він складено в односторонньому порядку і не містить підпису відповідача ОСОБА_8 При цьому, вказаний факт не заперечується відповідачем ОСОБА_2, оскільки на момент проведення інвентаризації автомобіль вже знаходився в її володінні і користуванні.

Згідно з ч.1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, юридичною підставою виникнення обовязку щодо відшкодування шкоди згідно цивільного законодавства є закон, а фактичною склад цивільного правопорушення і застосовується за наявності таких умов: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) особи; шкідливий результат такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання.

В звязку із недоведеністю позивачем факту протиправної (недобросовісної) поведінки відповідача ОСОБА_2 щодо відчуження спірного автомобіля та факту наявності шкоди, спричиненої позивачу, вимога про стягнення з останньої на користь позивача солідарно з іншими відповідачами матеріальної та моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача ОСОБА_7, то завдання ним будь якої шкоди, або не виконання якихось обовязків позивачем не доведено, оскільки суду надано лише договір поруки укладений між ВКФ «ЮНІОЛ» у вигляді ТОВ та ОСОБА_7 та лист ВКФ «ЮНІОЛ» ТОВ, в якому вказується про не повернення ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» автомобілів в тому числі належного відповідачці ОСОБА_2, в той же час не надана вимога до ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» повернути вказаний автомобіль позивачеві, не вказані правові підстави для повернення вказаних автомобілів, не передані документи, які підтверджують правомірність вимоги, на листі значиться підпис ОСОБА_7 з вказівкою, що він його отримав « 01.04» без вказівки на рік. Таким чином вказані вимоги до відповідача ОСОБА_7 не підлягають задоволенню.

Відносно вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача ОСОБА_8, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки не доведено факту протиправної поведінки останнього, яка б знаходилась в причинному звязку з завданою позивачу шкодою, як і не доведено завдання позивачеві шкоди, крім того необхідно зазначити, що відповідно до пункту 10.1 укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_8 трудового контракту від 05.03.2008 року, саме на ОСОБА_8 було покладено обовязок «организовивать и контролировать реализацию товара Работодателя», крім того в документі про результати інвентаризації, проведеної 01.-02.10.2008 року взагалі відсутній підпис ОСОБА_8

Суд вважає не можливим і стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача ТОВ «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» оскільки ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.06.2011 року по справі № 29/5009/3418/11 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «УкрСпецТредКоорпорейшен», а постановою від 29.12.2011 по вказаній справі Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен» визнане банкрутом і відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Керуючись ст.ст. 22, 203, 215, 509, 626, 1166 ЦК України, Постановою президії Верховного Суду України № 9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 3, 5, 11, 59, 60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_6 фірми «ЮНІОЛ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСпецТрейдКоорпорейшен», ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_4 акціонерного товариства «Ерсте Банк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Запорізькій області, про визнання правочинів недійсними, витребування майна та стягнення збитків, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення або отримання копії судового рішення стороною, яка не була присутня в судовому засіданні.

Суддя:/ОСОБА_13/