Рішення № 29923228, 04.03.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 270/858/13-ц

Провадження № 2/270/638/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 рокум. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Грицані О.С.

за участю

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області з позовом про стягнення з державного підприємства «Макіїввугілля» 50000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманої травми на виробництві, яка призвела до втрати професійної працездатності та встановлення позивачу третьої групи інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами, за якими позивач з 1996 року по 2006 рік працював на підприємстві, правонаступником якого є відокремлений підрозділ «Шахта «Ясинівська-Глибока» державного підприємства «Макіїввугілля», на різних посадах, пов'язаних з виконанням робіт у шахті. 18.01.2000 під час виконання позивачем трудових обовязків у шахті останнім було отримано травму на виробництві забив із здавленням та ссадінами грудної клетини, здавлення лівого плечового суглобу, за наслідками отримання якої було складено акт форми Н-І №7 від 20.01.2000. Під час здійснення первісного огляду МСЕК 18.05.2000 позивачу було встановлено 45 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Вказані обставини спричинили позивачу моральну шкоду у вигляді відчування позивачем тривалого фізичного болю за наслідками отриманої травми, що призвело до змушеної зміни ритму життя внаслідок звільнення, постійної потреби у лікуванні, емоційних хвилюваннь, яку позивач оцінив у 50000,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, що складають 317,52 грн.

У судовому засіданні, призначеному на 04 березня 2013 року, представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти заявленого позову, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки нещасний випадок стався з вини позивача.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Зокрема, було встановлено, що згідно відомостей трудової книжки позивача, ОСОБА_3 з 1996 по 2006 роки працював на підприємстві, правонаступником якого є відокремлений підрозділ «працював на підприємстві, правонаступником якого є відокремлений підрозділ «Шахта Ясинівська-Глибока» державного підприємства «Макіїввугілля», на різних посадах, пов'язаних з виконанням робіт у шахті (а.с. 5-6).

У матеріалах справи міститься акт форми Н-І №7 про нещасний випадок на виробництві від 20.01.2000, відповідно до якого під час виконання ОСОБА_3 своїх трудових обовязків з останнім стався нещасний випадок, а саме: позивач здійснював керування комбайном 1К-101У під час виїмки вугілля в лаві. У цей час в районі відсутності секцій МК-98 та комбайном він був притиснутий комбайном до секції крепі. Діагноз за довідкою лікувально-профілактичного закладу забив із здавленням та ссадінами грудної клетини, здавлення лівого плечового суглобу.

За наслідками первісного огляду на МСЕК ОСОБА_3 у звязку із вказаним вище травмуванням було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 45 відсотків та третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках Серія 2-18 АД № 043218 від 18.05.2000 (а.с. 9-10).

Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 з відповідними позовними вимогами про стягнення сум у рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоровя та втрати працездатності із посиланням на вимоги Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП, ст.ст. 268, 1167, 1168 ЦК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про достатність правових підстав для часткового задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Умови і порядок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоровя під час виконання свої професійних обовязків, визначено комплексом норм Цивільного кодексу України, Кодексу України про працю, Закону України «Про охорону праці» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Загальні умови відшкодування моральної шкоди визначені статтею 23 ЦК України, згідно ч.ч. 1-3 якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

При цьому згідно із ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Також слід звернути увагу на те, що при вирішенні питання про право потерпілого на відшкодування моральної шкоди суд має виходити із вимог статей 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК). У даному випадку втрата працездатності була встановлена 18.05.2000.

Таким чином, оскільки на час встановлення ОСОБА_3 втрати професійної працездатності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не було передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що отримання позивачем під час виконання професійних обовязків на підземних роботах на відокремленому підрозділі «Шахта «Ясинівська-Глибока» державного підприємства «Макіїввугілля» професійного захворювання, за наслідком якої виникла втрата 45 відсотків професійної працездатності, спричинило ОСОБА_3 моральні страждання, які виразились у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, яке вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є відповідач по справі.

Така правова позиція суду узгоджується із судовими рішеннями Верховного Суду України (рішення від 29 вересня 2010 року, ухвала від 12 травня 2010 року, ухвала від 20 січня 2010 року, рішення від 20 квітня 2011 року), які є обов'язковими для всіх судів України (стаття 360-7 Цивільного процесуального кодексу України), та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 7 вересня 2011 року) і відповідає положенню статті 58 Конституції України.

З огляду на наведене, виходячи з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода підлягає стягненню з державного підприємства «Макіїввугілля» в розмірі 13500,00 грн.

В частині позовним вимог щодо стягнення з відповідача вартості юридичних послуг у розмірі 317,52 грн. суд вважає необхідним відмовити з огляду на наступне.

Так, згідно до положень ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як убачається з доданої до матеріалів справи квитанції № С-12/12пз від 20.12.2012 року ОСОБА_3 була сплачена ТОВ «Юридична компанія «Гарант правосуддя» грошова сума у розмірі 317,52 грн. за підготовку та узгодження тексту позовної заяви про відшкодування моральної шкоди.

В порушення закріплених цивільно-процесуальних законодавством принципів належності та допустимості доказів (ст. ст. 58, 59 ЦПК України) позивач не надав суду доказів понесення ним зазначених витрат саме на оплату правової допомоги з боку адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Крім того, аналізуючи підставу сплати позивачем грошової суми, зазначеної у наданій квитанції, суд приходить до висновку, що вона не посвідчує факту надання ї правовій допомоги, повязаної з розглядом цієї справи, у звязку з чим позовні вимоги ОСОБА_3 у цій частині не підлягають задоволенню.

Також судом під час розгляду справи було зясовано, що ОСОБА_3 звертався до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я фізичної особи, у звязку з чим в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

За приписами ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 являли собою вимоги нематеріального характеру, тому з огляду на вимоги ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору, що покладаються на відповідача та стягуються до Державного бюджету України, мають складати 0,1 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, тобто 114,70 грн.

А оскільки позов було задоволено частково, тому сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, має складати 30,97 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 130, 174, 209, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Макіїввугілля» (код ЄДРПОУ 26391021) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: 86703, м. Харцизьк, вул. Металургів, буд. 7, 13500 (тринадцять тисяч п'ятьсот) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовоу відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Макіїввугілля» (код ЄДРПОУ 26391021) у дохід Державного бюджету України 30 (тридцять) грн. 97 коп. судового збору, що підлягає сплаті на поточний рахунок 31216206700068, одержувач платежу УДКСУ у м. Макіївці Центрально-Міський район, код бюджетної класифікації 22030001, МФО 834016, код ЄДРПОУ (суду) 02895567, код ЄДРПОУ (банку) 37990227, Банк - ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя:Р.О. Кузнецов