Постанова № 29922778, 26.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р. Справа № 804/1829/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представників відповідача Садовнікової Н.О. Гопайци С.І., Михайлишиної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімери України" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень від 18.01.2013р. за № 10 та № 11, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полімери України» звернулося до суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці №10, №11 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.02.2013р., які прийняті судом).

У обґрунтування позову зазначено, що 18.01.2013р. Дніпропетровською митницею Державної митної служби України були прийняті рішення за №10 та № 11 на підставі акта перевірки за №01/13/110000000/34983877 від 02.01.2013 року. Повідомленням форми «Р» за № 10 від 18.01.2013р. визначено суму податкового зобовязання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 5417,22 грн., в тому числі за основним платежем - 4369,97 грн., за штрафними санкціями - 1047,25 грн. та повідомленням форми «Р» за №11 від 18.01.2013р. визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану варгість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 43835,73 грн., в тому числі: за основним платежем - 35189,01 грн., за штрафними санкціями - 8 646,72 грн. Відповідач посилається на порушення позивачем статті 267 Митного кодексу України (від 11.07.2002р. за №92-VI) та статті 58 Митного кодексу України (від 13.03.2012р. за № 4495-VІ) в частині не включення до складу митної вартості товару витрат на транспортування. Позивач вважає податкові повідомлення форми «Р» №№10, 11 від 18.01.2013р. протиправними та таким, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що при здійсненні митного оформлення підприємством було надано разом з вантажними митними деклараціями для підтвердження транспортних витрат, які було включено в митну вартість товару підтверджуючі документи. Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД та документів, поданих позивачем були відсутні. Відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується завершенням митного оформлення. При здійсненні митного оформлення ВМД позивачем було виконано вимоги, передбачені Порядком №314. Працівниками митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа «Під митним контролем» та здійснено митний контроль, який включає в себе згідно п. 21 Порядку №314 перевірку правильності визначення митної вартості товарів (згідно з поданими документами) та згідно п. 23 Порядку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства. Податкові повідомлення-рішення були прийняті після завершення митного оформлення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У обґрунтування своєї позиції зазначили, що на прийняття оскаржуваних рішень вплинули такі обставини.

Під час проведення перевірки декларування митної вартості митницею було встановлено, що всі розрахунки позивача з підприємствами - експедиторами під час поставки товарів за контрактами здійснювалися за надані послуги з міжнародного перевезення вантажів на умовах FСА, FОВ, задекларованих у вантажних митних деклараціях. Випадків оплати за перевезення вантажів на інших умовах поставки не встановлено. Умови поставки FСА, FОВ згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) передбачають покладення обов'язку щодо укладення договору перевезення товару на покупця. Для зіставлення задекларованих та фактично здійснених витрат на доставку імпортних вантажів, суцільним способом проведено звірку даних митних декларацій на умовах поставки - FОВ, FСА (метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) та первинних документів бухгалтерського обліку підприємства за весь період, що перевірявся. Під час співставлення було встановлено: випадок не декларування у складі митної вартості витрат на суму 2845,68 грн. пов'язаних зі страхуванням вантажу на умовах поставки FОВ морським транспортом, на відрізку міжнародного перевезення (ВМД №110000013/2011/311303 від 25.06.2011р.); випадки неповного декларування суми, сплачених за транспортування товарів всього на суму 9529,35 грн., ввезених на митну територію України на умовах поставки FСА автомобільним транспортом; випадок недекларування у складі митної вартості витрат на суму 1000,00 гри., понесених ТОВ «Торговий Дім «Полімери України» у зв'язку із простоєм автомобіля, що здійснював перевезення імпортних вантажів, на відрізку міжнародного перевезення; випадки відсутності в актах виконаних робіт, рахунках та податкових накладних виданих підприємствами-експедиторами (перевізниками), розподілу загальної вартості транспортно-експедиційних послуг між перевезенням до митної території України та в її межах всього на суму 158200,00 гривень. Таким чином, плановою виїзною документальною перевіркою стану дотримання ТОВ «Торговий Дім «Полімери України» законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності встановлено порушення статті 267 МКУ (від 11.07.2002р.) визначено та статті 58 МКУ (від 13.03.2012р.), в частині не включення до складу митної вартості товару витрат на транспортування, статті 190 Розділу 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України. Зазначене призвело до заниження податкового зобов'язання підприємства по податках, контроль за справлянням яких покладений на митні органи, на суму 39558,98 грн., у т.ч. мито - 4369,97 грн. та ПДВ - 35189,01 гривень. Посадові особи митниці при проведенні перевірки, нарахуванні податкових зобов'язань та штрафів діяли у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач - ТОВ «Торговий Дім «Полімери України» - зареєстроване 05.03.2007р. як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується копією витягу з ЄДР від 31.01.2013р., яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 336 МК України (від 13.03.2012р.) однією з форм митного контролю є проведення митними органами документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 345 МК України (від 13.03.2012р.) документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 3 ст. 351 МК України (від 13.03.2012р.) передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 347 МК України (від 13.03.2012р.) посадовим особам митних органів під час проведення документальної виїзної перевірки для з'ясування питань, пов'язаних з перевіркою, надається право здійснювати перевірку грошових, фінансових і бухгалтерських документів, звітів, контрактів, декларацій, калькуляцій, інших документів, які можуть бути пов'язані з операціями із ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання товарів за межі митної території України або території вільної митної зони, у тому числі інформації, необхідної для з'ясування питань перевірки, яка є в розпорядженні підприємства, що перевіряється, в електронному вигляді.

Відповідно до статей 345 та 346 МК України (від 13.03.2012р.), Плану проведення Дніпропетровською митницею у 4 кварталі 2012 року виїзних перевірок підприємств, затвердженого Головою Держмитслужби України, Порядку оформлення результатів проведення митними органами перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 березня 2012р. за № 377, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 622/20935, на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 17.10.12 № 641, посвідчення Дніпропетровської митниці на право проведення перевірки від 18.10.2012р. за №50 уповноваженими особами Дніпропетровської митниці Державної митної служби України була проведена планова виїзна документальна перевірка стану дотримання ТОВ «Торговий Дім «Полімери України» (код ЄДРПОУ 34983877) законодавства з питань митної справи за період з 19.11.2012р. по 21.12.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки за №01/13/110000000/34983877 від 02.01.2013 року, у якому встановлено, зокрема, порушення позивачем статті 267 МК України (від 11.07.2002р.) визначено та статті 58 МК України (від 13.03.2012р) у частині не включення до складу митної вартості товару витрат на транспортування, статті 190 Розділу 5 «Податок на додану вартість» ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання підприємства по податках, контроль за справлянням яких покладений на митні органи, на суму 39558,98 гри., у т.ч. мито - 4369,97 грн. та ПДВ - 35189,01 гривень.

Для зіставлення задекларованих та фактично здійснених витрат на доставку імпортних вантажів, суцільним способом відповідачем проведено звірку даних митних декларацій на умовах поставки - FОВ, FСА (метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) та первинних документів бухгалтерського обліку підприємства за весь період, що перевірявся.

Під час співставлення було встановлено:

- випадок не декларування у складі митної вартості витрат на суму 2845,68 грн. пов'язаних зі страхуванням вантажу на умовах поставки FОВ морським транспортом, на відрізку міжнародного перевезення Kwangyang (South Коrеа) - Odessa (Ukraine) (ВМД №110000013/2011/311303 від 25.06.2011р.) відповідно до рахунку виставленого страховою компанією ТДВ «Страхова Компанія Індіго» (код ЄДРПОУ 33831166, 04071, м. Київ, вул.Хорива, 55-К) від 06.05.2011р. за №209-23383-11 та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.06.2011р. за №LS-0003573 фірмою експедитором ТОВ «Ламан Шипінг Ейдженсі» (код ЄДРПОУ 35775947), яке виступало страхувальником вантажів та надавало дані послуги відповідно договору від 01.05.2011р. за № ПЛ-0025 про надання транспортно-експедиційних послуг здійсненню перевезень вантажів у міжнародному та міжміському сполученні. Оплату вищезазначених послуг здійснено відповідно банківської виписки №ПУ-1509001 від 15.09.2011 року. Не додання до ціни, що була фактично сплачена за товари, вищезазначеної суми, є порушенням статті 267 МК Украъни (від 11.07.2002р.);

- випадки неповного декларування суми, сплачених за транспортування товарів всього на суму 9529,35 грн., ввезених на митну територію України на умовах поставки FСА автомобільним транспортом (задекларовані згідно митних декларацій транспортні витрати є нижчими, ніж фактично здійснені на підставі актів виконаних робіт, виданих підприємствами-експедиторами (перевізниками), що є порушенням статті 267 МК України (від 11.07.2002р.), що діяв на момент митного оформлення (ВМД № 110000013/2010/520104 від 03.11.2010р.; ВМД № 110000013/2010/320568 від 08.11.2011р.; ВМД № 110000013/2010/303644 від 29.02.2012р.) та статті 58 МК України (від 13.03.2012р.) (МД №110070000/2012/314111 від 18.06.2012р.) у частині документального підтвердження та обчислення відомостей, на основі яких декларантом була обчислена митна вартість;

- випадок недекларування у складі митної вартості витрат на суму 1000,00 гри., понесених ТОВ «Торговий Дім «Полімери України» у зв'язку із простоєм автомобіля №ВС 3559 АЕ п/п ВС2220 в м.Кутно (Польща) з 22.11.2010р по 25.11.2010р., що здійснював перевезення імпортних вантажів, на відрізку міжнародного перевезення, що є порушенням ст. 267 МК України (від 11.07.2002р.) у частині документального підтвердження та обчислення відомостей, на основі яких декларантом була обчислена митна вартість (ВМД №110000013/2010/522227 від 30.11.2010р.);

- випадки відсутності в актах виконаних робіт, рахунках та податкових накладних виданих підприємствами-експедиторами (перевізниками), розподілу загальної вартості транспортно-експедиційних послуг між перевезенням до митної території України та в її межах всього на суму 158200,00 гривень.

Позивачем було надано заперечення до акту від 09.01.2013р. щодо перегляду результатів перевірки.

Митницею було розглянуто заперечення позивача на акт та надіслано висновок від 15.01.2013р. за № 17-11-1/360, яким відхилено заперечення позивача.

За результатами перевірки митним органом було розраховано податкові зобов'язання та суми штрафів, прийнято та направлено позивачу оскаржувані податкові повідомлення від 18.01.2013р. за № 10, № 11.

Щодо встановлених у акті перевірки за №01/13/110000000/34983877 від 02.01.2013 року порушень позивачем статті 267 МК України (від 11.07.2002р.) та статті 58 МК України (від 13.03.2012р) у частині не включення до складу митної вартості товару витрат на транспортування, статті 190 Розділу 5 «Податок на додану вартість» ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання підприємства по податках, контроль за справлянням яких покладений на митні органи, на суму 39558,98 гри., у т.ч. мито - 4369,97 грн. та ПДВ - 35189,01 гривень, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5-6 ст. 267 МК України (від 11.07.2002р.) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Відповідно до п. 5-6 ч. 10 ст. 58 МК України (від 13.03.2012р.) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктом 2 ч. 11 ст. 58 МК України (від 13.03.2012р.) встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню - витрати на транспортування після ввезення.

Як зазначив позивач в позовній заяві, поставка вантажу проводилась на умовах FCA - склад продавця та FОВ - франко-борт (порт відвантаження зазначений) (правила Інкотермс-2000).

Відповідно до статті Б.3 глави «FCA» франко-перевізник (місце зазначене) багатосторонньої угоди від 01.01.2000 №560 «ІНКОТЕРМС» Офіційні правила тлумачення міжнародних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару із зазначеного місця, за винятком випадків, передбачених у пункті А.3а.

Відповідно до статті Б.3 глави «FОВ» франко-борт (порт відвантаження зазначений) багатосторонньої угоди від 01.01.2000р. за №560 «ІНКОТЕРМС» Офіційні правила тлумачення міжнародних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару з погодженого порту відвантаження.

Під час проведення митного оформлення товарів, позивачем були надані разом із додатковими документами наступні вантажні митні декларації:

- ВМД № 110000013/2010/319894 від 28.10.2011р.;

- ВМД № 110000013/2010/317641 від 27.09.2011р.;

- ВМД № 110000013/2011/317462 від 23.09.2011р.;

- ВМД № 110000013/2011/318732 від 11.10.2011р.;

- ВМД № 110000013/2011/320616 від 08.11.2011р.;

- ВМД № 110000013/2011/319893 від 28.10.2011р.;

- ВМД № 110000013/2011/320030 від 31.10.2011р.;

- ВМД № 110000013/2011/318868 від 12.10.2011р.;

- ВМД № 110000013/2011/319133 від 17.10.2011р.;

- ВМД № 110070000/2012/301715 від 06.02.2012р.;

- ВМД № 110070000/2012/301448 від 01.02.2012р.;

- ВМД № 110070000/2012/323411 від 24.09.2012р.;

- ВМД № 110070000/2012/323219 від 21.09.2012р.;

- ВМД № 110070000/2012/323217 від 21.09.2012р.;

- ВМД № 110070000/2012/322821 від 17.09.2012р.;

- ВМД № 110070000/2012/322823 від 17.09.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 МК України (від 11.07.2002р.) порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006р. за № 1766 (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1766) для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

- або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

- або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Пунктом 9 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові:

- бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця;

- довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів;

- бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів;

- довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Згідно із п. 10 Порядку № 1766 відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 МК України (від 11.07.2002р.) митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 41 МК України (від 11.07.2002р.) митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про Державну митну службу України» за № 1145/96 від 29.11.1996р. основними завданнями Держмитслужби є, зокрема, контроль за додержанням вимог митного законодавства України.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм Митного кодексу України.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюється митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормати вно-правових актів з питань митної вартості, міжнародних договорів України, укладених в установленому порядку (п. 15 ст. 1 МК України (від 11.07.2002р.).

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України (п. 5 ст. 41 МК України (від 11.07.2002р.).

Згідно з вимогами ст. 259 МК України (від 11.07.2002р.) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордом України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно положень ст. 262 МК України (від 11.07.2002р.) митна вартість та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через мирний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст. 265 МК України (від 11.07.2002р.) митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до п. 2-3 ч. 1 ст. 266 МК України (від 13.03.2012р.) декларант зобов'язаний: на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару до митного органу для митного оформлення були надані, зокрема, такі документи - довітки на підтвердження транспортних витрат та акти виконаних робіт та наданих послуг.

Факт подання вищезазначених документів позивачем був підтверджений відповідачем під час судового засідання.

Судом було досліджено у процесі судового розгляду справи ВМД та деякі додані до них документи та встановлено, що при здійсненні митного оформлення товарів по вищезазначеним ВМД усі підтверджуючі транспортні витрати документи, при формуванні митної вартості на момент митного оформлення товару, суми вартості міжнародних транспортно-експедиційних (транспортних) послуг по доставці імпортованих товарів в повному обсязі були враховані.

Згідно з п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за № 996-ХІV підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Усі досліджені судом у процесі судового розгляду справи первинні документи, які надавались у якості підтверджуючих при митному оформлені товарів містять необхідні реквізити, як то підписи, печатки, дати складання, тощо.

Статтею 86 Митного кодексу України визначено обов'язок митного органу прийняти та перевірити митну декларацію, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

Натомість митна вартість ввезених позивачем товарів була прийнята відповідачем. Відповідач перевірив правильність нарахування позивачем митної вартості і не виявив порушень. Документи, подані позивачем про вартість транспортування товару були визнані відповідачем такими, що відповідають постанові Кабінету Міністрів України №1766 від 20 грудня 2006 року.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації щодо вартості транспортних витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

У пункті 19 статті 1 МК наведено визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Отже, якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Доказів на підтвердження фактів притягнення до відповідальності - дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної службових осіб, які здійснювали оформлення вантажу, перевізників вантажу, декларанта, до суду надано не було. Доказів на підтвердження протиправності дій позивача - відповідач не надав та зазначив, що у нього їх не має.

Згідно із частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що при приймаючи оскаржувані податкові повідомлення від 18.01.2013р. за №10 та № 11 відповідач діяв не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці №10, №11.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полімери України» підлягають всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 492,53 гривні.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімери України" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень від 18.01.2013р. за № 10 та № 11 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми "Р" Дніпропетровської митниці №10, №11.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімери України" судовий збір у сумі 492,53 гривень (чотиристо дев'яносто дві гривні 53 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 березня 2013 року

Суддя В.В Ільков