Постанова № 29922705, 27.02.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року Справа № 2а-5758/12/1470

м. Миколаїв

15:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Єрзікова О. М.,

представника позивача: Щербакова Ю.М.,

представників відповідача: Тертичної І.М., Лукашук Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Малого приватного підприємства «Парк», вул. Миру, 11, к. 43, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 до відповідача:Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012 № 0000302201,В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство «Парк» (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012 № 0000302201, яким Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ОДПІ або відповідач) збільшила суму грошового зобов'язання Підприємства з податку на додану вартість на 66048,75 грн. (в тому числі 52839 грн. - основний платіж, 13209,75 грн. - штраф).

В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало на безпідставність тверджень ОДПІ про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за січень-березень 2012 року.

На вимогу суду позивач надав всі документи, на підставі яких ним до податкового кредиту січня, лютого, березня і квітня 2012 року були включені суми 9150 грн., 9394 грн., 26094 грн., 8201 грн. відповідно (договори, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, рахунки-фактури, банківські виписки, платіжні доручення, податкові накладні), податкові декларацій з ПДВ за вказані податкові звітні періоди, а також письмові пояснення та документи на їх підтвердження щодо подальшого використання у межах господарської діяльності результатів робіт, що були виконані ТОВ «Центргаз» (т. с. 1, ар. 52-250, т. с. 2, ар. 1-17). Як пояснив позивач, 04.01.2012 він уклав з ВАТ «Юженергобуд» договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 4/01-2-2012 (т. с. 1, ар. 55-57), 05.01.2012 - договір з Дочірнім підприємством електричних мереж ПрАТ «Атомсервіс» на виготовлення робочого проекту № 1-2012

ПР (т. с. 1, ар. 58), 23.01.2012 - договір з Державною установою «СМСЧ-2» Міністерства охорони здоров'я України на технічне обслуговування і утримання у належному стані електричних мереж ГУ СМСЧ-2 № 01/12-3 (т. с. 1, ар. 59-60), 23.01.2012 - договір з Державною установою «СМСЧ-2» Міністерства охорони здоров'я України на технічне обслуговування і утримання у належному стані системи опалення ГУ СМСЧ-2 № 1/12-5 (т. с. 1, ар. 61-63), 23.01.2012 - договір з Державною установою «СМСЧ-2» Міністерства охорони здоров'я України на технічне обслуговування і утримання у належному стані внутрішнього водопроводу ГУ СМСЧ-2 № 1/12-6 (т. с. 1, ар. 64-65), 23.01.2012 - договір з Державною установою «СМСЧ-2» Міністерства охорони здоров'я України на технічне обслуговування і утримання у належному стані каналізаційних систем і систем водостоків ГУ СМСЧ-2 № 1/12-6 (т. с. 1, ар. 66-67), 23.01.2012 - договір з Державною установою «СМСЧ-2» Міністерства охорони здоров'я України на технічне обслуговування і утримання у належному стані ліфтів ГУ СМСЧ-2 № 1/12-4 (т. с. 1, ар. 68-69), 22.02.2012 - договір з Управлінням освіти Южноукраїнської міської ради на виконання зварювальних робіт № 2/12-1 (т. с. 1, ар. 80-81). З метою виконання прийнятих на себе зобов'язань Підприємство 24.01.2012 уклало з ТОВ «Центргаз» договір № 19 на демонтаж, монтаж освітлювальної арматури і ліній підключення (т. с. 1, ар. 72-73) і договір № 20 на заміну і очистку зношених трубопроводів, запірної арматури внутрішнього водопроводу, каналізації і опалення (т. с. 1, ар. 74-75); 13.02.2012 - договір № 21 на очистку, фарбування, змащування, заливку масла, демонтаж-монтаж зношеного ліфтового обладнання і матеріалів (т. с. 1, ар. 76-77), 78) і договір № 22 на виконання зварювальних робіт (т. с. 1, ар. 79-80); 01.03.2012 - договір № 22 на виготовлення робочого проекту (т. с. 1, ар. 81-82); 02.02.2012 - договір № 24 на закінчення будівництва і підготовку інженерних мереж ТГАЕС до введення в експлуатацію (ар. с. 83-84).

У письмових запереченнях проти адміністративного позову ОДПІ, з посиланням на норми Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, вказала, що укладені Підприємством і ТОВ «Центргаз» договори є нікчемними, а факт підтвердження господарських операцій в ході перевірки не був підтверджений (т. с. 1, ар. 50-51).

На вимогу суду відповідач надав лист ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 27.08.2012 № 6569/7/22/-009 і акт, що був складений ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центргаз» щодо підтвердження господарських відносин з Підприємством за період з 01.01.2012 по 30.04.2012 (т. с. 1, ар. 47-49).

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

Клопотання представників відповідача про залучення до матеріалів справи документів, які, на думку ОДПІ, підтверджують висновки акта перевірки Підприємства, суд відхилив в зв'язку з тим, що в акті перевірки посилання на ці документи відсутні, відповідно, вони не можуть бути використані в якості доказів на підтвердження правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 27.02.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

З 26.09.2012 по 02.10.2012 ОДПІ здійснила документальну позапланову перевірку Підприємства з питань дотримання законодавства при правових відносинах із суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Центргаз», код за ЄДРПОУ 31946188 за період з 01.01.2012 по 30.04.2012, результати якої оформила актом від 09.10.2012 № 28/22-01/31016089 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 38-43).

Підставою для проведення перевірки в Акті вказаний підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно з яким документальна позапланова перевірка проводиться, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що пояснення та відповідні документи Підприємство надало ОДПІ.

В Акті ОДПІ вказала, що Підприємство порушило абзац «а» пункту 198.1, пункти 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого сума податку на додану вартість за січень-квітень 2012 року була занижена на 52839 грн.

На підставі висновків Акта ОДПІ податковим повідомленням-рішенням від 23.10.2012 № 0000302201, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила Підприємству суму грошового зобов'язання за основним платежем з ПДІ на 52839 грн. і застосувала до Підприємства штраф в сумі 13209,75 грн. (надалі - Рішення, т. с. 1, ар. 46).

Як зазначено у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 був затверджений Порядок оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок проведення перевірок).

Як вказано у пункті 3 Розділу І Порядку проведення перевірок, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 6 Розділу І і підпункту 5.2 пункту 5 Розділу ІІ Порядку проведення перевірок факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку проведення перевірок документальна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, належним доказом порушення Підприємством вимог податкового законодавства (і, відповідно, підставою для визначення відповідачем грошових зобов'язань позивача) міг бути акт перевірки, який би відповідав вказаним вимогам. Акт відповідача, на підставі якого було прийнято Рішення, цим вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що всі висновки Акта ґрунтуються на інформації, що міститься в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центргаз».

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 був затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (надалі - Порядок проведення звірок). Згідно з Порядком проведення звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження.

Таким чином, належним доказом на підтвердження порушення Підприємством вимог податкового законодавства могла би бути довідка за результатами проведення зустрічної звірки ТОВ «Центргаз», якщо б ця звірка проводилась за ініціативою ОДПІ (шляхом направлення відповідного запиту на адресу ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва), і така ініціатива мала бути проявлена відповідачем під час перевірки позивача.

В даному випадку акт ДПІ у Корабельному районі (що був складений 27.08.2012) не міг бути використаний відповідачем під час перевірки позивача у жовтні 2012 року, і тим більше, не міг бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки Підприємства. До того ж, як зазначено у Порядку проведення звірок, носієм відповідної податкової інформації є довідка за результатами проведення зустрічної звірки, а не акт про неможливість її проведення.

В ході перевірки Підприємства ОДПІ взагалі не з'ясовувала, яким чином позивач використав у межах господарської діяльності результати робіт, що були виконані ТОВ «Центргаз», і, відповідно, не ініціювала проведення зустрічних звірок тих платників податків, з якими Підприємство уклало договори.

Суд вважає, що твердження ОДПІ про допущені Підприємством порушення є безпідставними.

Відповідно до абзацу «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Акт не містить жодних доводів щодо недотримання позивачем умов, встановлених пунктами 198.3 і 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. ОДПІ факт належного оформлення ТОВ «Центргаз» податкових накладних не спростувала; факт сплати позивачем на користь ТОВ «Центргаз» у складі вартості робіт суми ПДВ підтверджений Актом.

На думку суду, надані позивачем документи підтверджують те, що Підприємство мало фактичні і правові підстави для включення до складу податкового кредиту у зазначених в Акті звітних податкових періодах відповідних сум ПДВ.

Стосовно посилань в Акті (стор. 8, т. с. 1, ар. 41) на порушення Підприємством статті 228 Цивільного кодексу України, суд, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, «… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним висновком.

Відповідач не надав доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем і ТОВ «Центргаз» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що Рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000302201, що було прийнято Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 23.10.2012.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Малого приватного підприємства «Парк» судові витрати в сумі 660,49 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 04 березня 2013 року.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

27 лютого 2013 року Справа № 2а - 5758/12/1470

м. Миколаїв

15:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Єрзікова О. М.,

представника позивача: Щербакова Ю.М.,

представників відповідача: Тертичної І.М., Лукашук Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Малого приватного підприємства «Парк»

(вул. Миру, 11, к. 43, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 5),

до відповідача: Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Комсомольська, 3, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000),

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012 № 0000302201, -

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000302201, що було прийнято Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 23.10.2012.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Малого приватного підприємства «Парк» судові витрати в сумі 660,49 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна