Постанова № 29922695, 12.02.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року Справа № 2а-6379/12/1470

м. Миколаїв

11:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

до відповдіача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМКУП», вул. Чигрина, 167, м. Миколаїв, 54008

про

стягнення податкового боргу в сумі 6405,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі – ДПІ або позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМКУП» (надалі – Товариство або відповідач) податкового боргу з податку на додану вартість та з податку на прибуток в загальній сумі 6405 грн.

Представник ДПІ заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 45).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі (ар. с. 38-41), а також повістка від 22.01.2013 (ар. с. 50-52), що направлялись відповідачу за адресою, яка, згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ар. с. 43), є місцезнаходженням Товариства, повернулись до суду без вручення адресату. Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як вказано у частині 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 частини 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу було розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

06.06.2008 відповідач був зареєстрований як юридична особа, що підтверджується наданою позивачем довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ар. с. 43). 09.06.2008 Товариство було взято на облік як платник податків, що підтверджується наданою позивачем довідкою від 09.06.2008 № 1296/10/29-035 (ар. с. 9).

20.10.2009 Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, в якій самостійно визначило суму податкового зобов’язання – 1305 грн. (ар. с. 28-29). Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон № 2181), який був чинним у 2009-2010 роках, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Як зазначено у підпункті «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Таким чином, Підприємство мало сплатити суму 1305 грн. не пізніше 30.10.2009.

Податковим повідомленням-рішенням від 30.11.2009 № 0006321520/0 (ар. с. 53) ДПІ визначила Підприємству податкове зобов’язання з ПДВ на суму 1870 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2009 № 0005361510/0 (ар. с. 30) ДПІ визначила Підприємству податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 850 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2010 № 0001011510/0 (ар. с. 15) ДПІ визначила Підприємству податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 340 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2010 № 0002581510/0 (ар. с. 19) ДПІ визначила Підприємству податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 170 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Податковим повідомленням-рішенням від 20.08.2010 № 0004001510/0 (ар. с. 22) ДПІ визначила Підприємству податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 170 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2010 № 0006021510/0 (ар. с. 25) ДПІ визначила Підприємству податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 170 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (оскарження платником податків рішення контролюючого органу).

Як вказано у підпункті 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181, у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податку розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідач не надав суду ані доказів сплати, ані доказів оскарження податкових повідомлень-рішень.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Як вказано у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Позивач 12.12.2008 виставив відповідачу першу податкову вимогу № 1/684 (вручена 29.12.2008), 28.01.2009 – другу податкову вимогу № 2/77 (вручена 05.02.2009, ар. с. 10). Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, в сумі 4875 грн. (з яких 3175 грн. – податковий борг з податку на додану вартість, 1700 грн. – податковий борг з податку на прибуток), оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що сума податкового боргу Підприємства складає 6405 грн.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМКУП», вул. Чигрина, 167, м. Миколаїв, 54008 (відомості про банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 35938652) на користь держави податковий борг в сумі 4875 грн.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна