Ухвала суду № 29922467, 22.01.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1811/1334/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - БутенкоНомер провадження 22-ц/788/213/13 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 31

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2013 року колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Шевченка В. А.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2012 року

у справі за позовом прокурора Сумського району в інтересах держави в особі Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2012 року задоволено позов прокурора Сумського району в інтересах держави в особі Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації (р/р 31415544700001, МФО 837013, код одержувача платежу 23632949, банк: ГУДК СУ у Сумській області, отримувач: обласний бюджет, призначення: за лікування потерпілого) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 6931 (шість тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 32 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 214 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.

Зазначає, що ним був проведений повний комплекс робіт по створенню безпечних умов праці та недопущенню травматизму, а саме: провів інструктаж, видав наряд-допуск на виконання робіт, перевірив наявність засобів індивідуального захисту, справного інструменту, спец рукавиць та інше.

При цьому вказує, що потерпілий ОСОБА_3 після обіду перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння та в його крові було виявлено 3% етилового спирту.

Звертає увагу на те, що його не було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України, жодних відшкодувань на користь потерпілого з його боку не було, судом закрито справу, а його звільнено від відповідальності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора Васяновича М.В, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ВАТ «Сумигаз» № 65 від 01 лютого 2010 року за заявою ОСОБА_2 його було переведено з посади слюсаря на посаду майстра та покладено на нього обов'язки згідно з посадовою інструкцією майстра служби експлуатації газопроводів і технічного обслуговування внутрішньо будинкових газопроводів і газового устаткування житлових та громадських будинків (т. № 1 к.с., а.с. 81, 128-131).

Наказом ВАТ «Сумигаз» № 14-Л від 01 лютого 2001 року ОСОБА_3 було прийнято на роботу слюсарем по експлуатації та ремонту газового обладнання цього товариства (т. № 1 к.с., а.с. 80, 82).

09 вересня 2011 року та 03 січня 2012 року з працівниками данного товариства, в т.ч. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були проведені інструктажі з питань пожежної безпеки та охорони праці (т. № 1 к.с., а.с. 132-133, 134-135).

Згідно з нарядом-допуском на виконання газонебезпечних робіт у газовому господарстві № 1197 від 21 лютого 2012 року, виданим начальником служби підземних газопроводів та внутрішньо будинкового газового устаткування, який отримав ОСОБА_2, бригада в складі слюсара з експлуатації та ремонту газового устаткування ОСОБА_3 отримала завдання на встановлення лічильника газу в АДРЕСА_1 (т. № 1 к.с., а.с. 147).

В цей же день за вказаною адресою за участю ОСОБА_3 стався спалах газу у верхній частині в кухні квартири на відстані 1 м. від стелі.

Відповідно до акту проведення розслідування нещасного випадку на виробництві (форма Н-1) від 28 лютого 2012 року ОСОБА_2 порушив технологічний процес, викладений у виробничих інструкціях та Правилах безпеки систем газопостачання України, незастосування засобів індивідуального захисту (т. № 1 к.с., а.с. 279-288).

Факт незабезпечення ОСОБА_2 контролю за виконанням підлеглими працівниками вимог трудової та виробничої дисципліни, порушення вимог п.п. 2.4., 2.14,2.19,2.20 Посадової інструкції майстра Сумського цеху ВАТ «Сумигаз» підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку (форма Н-5) від 27 лютого 2012 року (т. № 1 к.с., а.с. 151-160).

Згідно з висновком судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності № 3928 ОСОБА_2 були порушені п.п. 7.10, 7.15 Правил безпеки систем газопостачання України, а саме, не проведення цільового інструктажу на місці виконання робіт, відсутність при виконанні бригадою робіт з підвищеною небезпекою, незабезпечення бригади приладами, необхідними для продувки газопроводів, невиконання відповідачем п. 7 наряду-допуску № 1197 на виконання газонебезпечних робіт, п.п. 1.6, 2.5, 2.14 посадової інструкції при проведенні робіт з підвищеною небезпекою і перебування їх у причинному зв'язку з настанням нещасного випадку з потерпілим ОСОБА_3(т. 2 к.с., а.с. 9-24).

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 15 червня 2012 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та п. 2 ст. 7-1, ст. 8 КПК України в зв'язку з примиренням з потерпілим ОСОБА_3(а.с. 6-8).

Зі змісту довідки КЗ «Сумської обласної клінічної лікарні» № 45 від 26.03.2012 р. вбачається, що на лікування потерпілого були витрачені бюджетні кошти в сумі 6931 грн. 32 коп. (а.с. 9, 44, 45).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, як особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати на лікування потерпілого від цього злочину.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до ст. 93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу. У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 6, частини першої статті 6, статтей 7, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1206 цього кодексу особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності АР Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого також регулюється чинним на час виникнення спірних правовідносин «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою КМУ № 545 від 16.07.1993 р.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано відповідачем у справі, що постановою Сумського районного суду Сумської області від 15 червня 2012 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 272 КК України на підставі ст. 46 КК України, п. 2 ст. 7-1, ст. 8 КПК України. Закрито кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 272 КК України у зв'язку з примиренням підсудного і потерпілого, а не з нереабілітуючих підстав. Вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України, а саме у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, яке заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого та створило загрозу загибелі людей, встановлена зазначеною постановою суду (а.с. 6-8).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо обов'язку відповідача відшкодувати державі витрати на стаціонарне лікування потерпілого від цього злочину.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновку суду не спростовують і не свідчать про такі порушення судом норм матеріального або процесуального права, які слугували б підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -