Рішення № 29920641, 11.03.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/142/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

11.03.13 Справа № 5009/4866/12

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50, адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с № 1800)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (69098, АДРЕСА_1)

про стягнення 8 957,36 грн. заборгованості за кредитом, 17 265,87 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 17 368,13 грн. пені за договором про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок НОМЕР_2 від 30.03.2007 р.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Суберляк Д.В., довіреність № 4007-О від 31.10.2012 р.;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

25.12.2012 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ (ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя (ФОП ОСОБА_2) про стягнення 43 591,36 грн. заборгованості за договором про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок НОМЕР_2 від 30.03.2007 р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 8 957,36 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 17 265,87 грн. та пені в сумі 17 368,13 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4866/12, справі № 5009/4866/12 присвоєно номер провадження справи 4/142/12, справа призначена до розгляду на 30.01.2013 р., у сторін витребувані документи і докази необхідні для розгляду справи.

У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 20.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2013 р. судом на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача процесуальний строк вирішення спору у справі № 5009/4866/12 продовжений на п'ятнадцять днів, до 12.03.2013 р., у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 28.02.2013 р.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін та з метою витребування у сторін додаткових документів і доказів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 11.03.2013 р.

В судовому засіданні 11.03.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 25.12.2012 р., від 30.01.2013 р., від 20.02.2013 р. та від 28.02.2013 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія НОМЕР_3 станом на 11.02.2013 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційним номер НОМЕР_1) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 69098, АДРЕСА_1.

За вищевказаною адресою відповідачу направлялися ухвала господарського суду Запорізької області від 25.12.2012 р. про порушення провадження у справі № 5009/4866/12 і ухвала господарського суду Запорізької області від 30.01.2013 р. про відкладення розгляду справи № 5009/4866/12, які повернулися на адресу суду підприємством відділення поштового зв'язку з відміткою: «За закінченням терміну зберігання», та ухвали господарського суду Запорізької області від 20.08.2013 р. та від 28.02.2013 р. про відкладення розгляду справи № 5009/4866/12, які станом на час вирішення справи судом на адресу суду підприємством відділення поштового зв'язку не поверталися.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на підприємця, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 5009/4866/12.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 20.02.2013 р. судом прийняті до розгляду пояснення позивача до позовної заяви, якими позивач пояснив, що в позовній заяві від 21.11.2012 р. допущено помилку при зазначення реквізитів (зокрема, дати) договору про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок НОМЕР_2, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у справі № 5009/4866/12. правильною датою укладення договору про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок НОМЕР_2 є 30.03.2007 р. Судом зазначенні пояснення прийняті до розгляду та враховані при вирішенні спору по суті.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 193, 199, 222 ГК України, ст., ст. 526, 527, 530, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України і полягають в тому, що 30.03.2007 р. позивачем та відповідачем був укладений договір про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок НОМЕР_2, за умовами якого позивач зобов'язався здійснювати овердрафтове обслуговування відповідача, що здійснюється у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку відповідача, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо, тобто овердрафт надається на поповнення обігових грошових коштів та здійснення поточних платежів відповідача. Згідно з п. 1.3 договору встановлений ліміт кредитування на момент підписання договору становив 10 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 25.03.2008 р. (п. 1.4 договору). Відповідно до умов п. 1.5 договору позивач зобов'язався здійснювати офердрафтове кредитування відповідача в межах кредитного ліміту і строк, передбачений п., п. 1.3, 1.4 договору, з періодом безперервного користування кредитом згідно п. 1.3 договору, тобто не більше 30 днів. Відповідач скористався кредитними коштами відповідно до умов договору НОМЕР_2 від 30.03.2007 р. в межах встановленого кредитного ліміту, однак погашення тіла кредиту не здійснював. Як зазначає позивач, непогашена заборгованість за кредитом становить 8 957,36 грн. Пунктом 4.1 договору передбачено, що за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплачувати відсотки, виходячи з диференційованої відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом і встановлений в п. 1.1 додатку № 2 до договору НОМЕР_2 від 30.03.2007 р. (від 12 % до 22 %). У відповідності до п. 4.2 договору у разі порушення зобов'язання з погашення кредиту відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі подвійної ставки річних (44 %), розрахованих від суми залишку непогашеної суми заборгованості по кредиту. Як пояснив суду позивач, відповідачем зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом належним чином та в повному обсязі не здійснювалися, мало місце лише часткове погашення відсотків за користування кредитом, у зв'язку із чим станом на час звернення до суду з позовом у цій справі непогашена заборгованість відповідача по відсотками за користування кредитом становить 17 265,87 грн. Пунктом 5.1 договору встановлено, що відповідач сплачує позивачу за кожний випадок порушення зобов'язань пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочи платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня. На підставі наведеного пункту договору, у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами відповідачу нарахована пеня в розмірі 17 368,13 грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість за кредитом в сумі 8 957,36 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 17 265,87 грн. та пеню в сумі 17 368,13 грн.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2007 р. ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі керуючого Другим Шевченківським відділенням Запорізького РУ ПриватБанк Нагибневої М.В. та ФОП ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений договір про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок НОМЕР_2 з відповідними додатками до нього (надалі за текстом - Договір).

Згідно з п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», затвердженого загальними зборами акціонерів 08.08.2011 р. і зареєстрованого 08.09.2011 р. за № 12241050054006727, правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ «ПриватБанк» є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (позивач у справі).

За умовами пункту 1.1 Договору позивач (Банк) за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язався здійснювати овердрафтове обслуговування відповідача (Клієнта) на підставі Заявки на встановлення овердрафтвого кредиту на картковий рахунок (додаток № 1 до Договору), що полягає у проведенні платежів, які здійснюються довіреними особами Клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку відповідача, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 Договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо, тобто овердрафт надається на поповнення обігових грошових коштів та здійснення поточних платежів відповідача.

Кредит надається в обмін на зобов'язання відповідача по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди в строки, що обумовлені в Договорі. (п. 1.2 Договору).

У відповідності до п.1.3 Договору ліміт представляє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк зобов'язується здійснювати оплату платежів довірених осіб Клієнта, що здійснюються з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок грошових коштів на його картковому рахунку. На момент підписання Договору ліміт становить 10 000,00 грн.

Проведення платежів Клієнта, відповідно до п. 1.4 Договору, здійснюється Банком в строк по 25.03.2008 р.

Згідно з п. 1.5 Договору овердрафтове кредитування Клієнта здійснюється Банком у межах ліміту і терміну, встановлених згідно п., п. 1.3, 1.4 Договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку Клієнта під час закриття банківського дня. Зменшення чи зростання заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на картковому рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо.

Відповідно до п., п. 2.1.2, 2.1.4 Договору Банк зобов'язався за наявності вільних грошових коштів і відсутності розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з картрахунку Клієнта або накладення арешту, проводити платежі довірених осіб Клієнта понад залишок коштів на його картрахунку в межах ліміту, встановленого п. 1.3 Договору, і строків, обумовлених в п., п. 1.4, 1.5 Договору, а також при виконанні Клієнтом взятих на себе зобов'язань згідно п. 2.2.14 Договору. Проводити овердрафтові обслуговування Клієнта згідно встановленого порядку.

Згідно з пунктами 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.6 Договору Клієнт взяв на себе зобов'язання сплачувати відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п., п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору. Здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення безперервного користування кредитом, встановленого п. 1.5 Договору. Здійснити повне погашення кредиту, простроченої заборгованості, а також нарахованих та прострочених нарахованих відсотків не пізніше строку, встановленого в п. 1.4 Договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на картрахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки виходячи з диференційованої відсоткової ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом та встановлений в додатку № 2 до Договору.

Як встановлено судом із наданих до матеріалів справи доказів (зокрема, виписки банку за період з 05.04.2007 р. по 21.11.2012 р. по рахунку № 26051060132551, а.с. 14 та меморіальних ордерів за відповідний період) позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитний ліміт у сумі 10 000,00 грн.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 6.1 Договору сторони встановили, що Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє в обсягах використаних коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок НОМЕР_2 від 30.03.2007 р. належним чином та в повному обсязі не виконав, кредитний ліміт у визначений Договором строк (25.03.2008 р.) Банку не повернув.

Відповідач доказів належного і повного виконання зобов'язань по поверненню кредиту суду не довів. Отже, зобов'язання відповідача по поверненню кредиту не припинено.

Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що за відповідачем рахується заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 8 957,36 грн., факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою кредиту в розмірі 8 957,36 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 8 957,36 грн. заборгованості за основною сумою кредиту пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Пунктом 1 Додатку № 2 до Договору передбачено, що для розрахунку відсотків за користування кредитом встановлюється диференційована ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від строку існування непогашеного залишку за кредитом (від 12 % до 22 %).

Статтею 212 ЦК України визначено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Сторони пунктом 4.2 Договору визначили, що відповідно до статті 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених п., п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.3.4 Договору, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості.

Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно п., п. 4.1, 4.2 Договору, здійснюється в порядку, визначеному в п., п. 1.1, 2.1.4, 2.2.8 Договору. Відсотки, що несплачені по закінченню періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими. Нарахування відсотків за користування кредитом проводиться щоденно, починаючи з дати виникнення на картрахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Нарахування відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту у часовий інтервал розрахунку відсотків не включається. (пункти 4.3, 4.10 Договору).

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість за відсотками за користування кредитом по відсотковій ставці 44 % річних становить 17 265,87 грн., яка розрахована за період з 16.05.2007 р. по 26.12.2011 р.

Наданий позивачем розрахунок судом перевірений та визнаний таким, що є обґрунтованим та виконаним вірно.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе за умовами Договору про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок НОМЕР_2 від 30.03.2007 р. зобов'язань щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, суд вважає, що позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача 17 265,87 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом.

Крім того, у зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами позивачем заявлена вимога про стягнення пені в розмірі 17 368,13 грн., нарахування та стягнення якої позивач обґрунтовує посиланням на п. 5.1 Договору.

Вирішуючи спір в частині стягнення пені, суд також вважає за необхідне зауважити на наступне.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України одним із правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства для розрахунку пені необхідно встановити: розмір боргу; день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту й інших витрат; винагороди, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктами 5.4 та 5.7 Договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом. Терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим Додатком до Договору сторонами встановлені тривалістю 5 років.

Приписами статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Разом із тим, приписами ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Враховуючи вище наведені норми діючого законодавства пункти 5.4 та 5.7 Договору цілком відповідають приписам статті 259 ЦК України.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення суму 17 368,13 грн. пені станом на 26.09.2012 р. (нараховану з 16.05.2007 р.).

Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що він виконаний без урахування наведених вище норм законодавства та умов договору.

По-перше, позивачем представлено декілька розрахунків пені: долучено до позовної зави та надано на вимогу суду в судовому засіданні 11.03.2012 р.

По-друге, незважаючи на неодноразові вимоги суду в ухвалах, жодний із розрахунків пені не розмежовано окремо по кожному з видів стягнення та періодів пред'явлення. У зв'язку з цим, у представлених розрахунках неможливо встановити на яку саме суму боргу нарахована пеня (тіло кредиту, проценти). При цьому позивачем не доведено, чи нарахована пеня лише на тіло кредиту, лише на відсотки чи на всю суму заборгованості у сукупності. І також неможливо чітко встановити період нарахування пені на кожну суму боргу. Так, у представлених розрахунках пені (загальних) вказано на нарахування пені на певну суму, із якої незрозуміло що саме становить ця сума (тіло, проценти).

По-третє, із матеріалів справи слідує, що строк виконання зобов'язань щодо сплати процентів, тіла кредиту різний (не співпадає). Строк сплати тіла кредиту настав 25.03.2008 р. У такому разі, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та умов Договору (п. 5.4 Договору) щодо нарахування пені за кожен випадок порушення зобов'язань протягом 3 років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було виконане клієнтом, нарахування пені на тіло кредиту повинно бути припинено 25.03.2011 р., а на відсотки неможливо встановити, оскільки в розрахунку позивача неможливо встановити щомісячну суму боргу по процентам та, відповідно, обмежити період нарахування пені по процентам 3 роками. Крім того, з наданого в судовому засіданні 11.03.2013 р. розрахунку вбачається, що розмір пені змінився та становить 11 815,60 грн., хоча період нарахування не змінився (станом на 26.09.2012 р., нарахована з 16.05.2007 р.). Будь-яких мотивованих пояснень з цього приводу представник позивача надати суду не зміг.

Крім неправильно визначеного періоду нарахування пені, у ньому вказано загальні суми фактичної заборгованості, однак коли саме, в якій сумі відбувалося нарахування і погашення кожної суми у розрахунку не вказано. Із представленого розрахунку неможливо встановити строки порушення зобов'язання та його розміру. Також, згідно приписів діючого законодавства пеня може нараховуватися в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Постановами правління Національного Банку України облікова ставка у заявлений позивачем період змінювалась неодноразово: встановлена з 12.08.2009 р. у розмірі 10,25 % річних, з 08.07.2010 р. у розмірі 8,5 % річних, з 23.03.2012 р. у розмірі 7,5 % річних. У розрахунках заборгованості позивача розмір облікової ставки НБУ не вказано, а зазначено ставку пені. При цьому суд зауважує, що за період нарахування пені кількість днів у році змінювалася (2009, 2010, 2011 роки мали 365 днів, 2008, 2012 роки - 366 днів). Тому відсутність у розрахунку пені цього показника також позбавляє суд можливості перевірити правильність розрахунку і здійснити перерахунок пені.

На підставах, наведених вище, суд не може визнати розрахунок пені обґрунтованим.

Враховуючи вище викладене, факт порушення зобов'язання відповідачем суд вважає доказаним, однак враховуючи приписи чинного законодавства, суд вважає позовну вимогу про стягнення пені в сумі 17 368,13 грн. недоведеною та такою, що задоволенню не підлягає.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, в цілому позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 212, 258, 259, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст., ст. 174, 175, 193, 223, 230-232 ГК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 43 591,36 грн. заборгованості за договором про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок НОМЕР_2 від 30.03.2007 р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 8 957,36 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 17 265,87 грн. та пені в сумі 17 368,13 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (69098, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 501, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29098829000000 в «ПриватБанк», МФО 305299) 8 957 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 36 коп. заборгованості за кредитом та 17 265 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 87 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя 17 368,13 грн. пені в задоволені позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (69098, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 501, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 64993919400001 в «ПриватБанк», МФО 305299) 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 23 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "13" березня 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.