Рішення № 29920598, 12.03.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2013 р. Справа № 902/159/13-г

Провадження № 18/902/11/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмет-юг" (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 7)

до: Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" (23310, Вінницька обл., Тиврівський р-н, м. Гнівань, вул. Промислова,

про стягнення 3207587,4 грн. заборгованості по договору закупівлі № 17-П

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Маслія І.В.

Cекретар судового засідання Василишена Н.О.

Представники

позивача: Марченко І.Є., довіреність № б/н від 22.01.13 р.

відповідача : Ілініч М.О., довіреність № 08/02 від 04.01.13 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмет-Юг» (далі-позивач) до Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» (далі - відповідач) про стягнення 3 207 587,40 грн. заборгованості, з яких: 2 991 405,38 грн. - основного боргу; 180 138,80 грн. - пені; 36 043,21 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 31 січня 2013 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 19 лютого 2013 року.

18 лютого 2013 року від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з проведенням переговорів з керівництвом позивача стосовно укладення мирової угоди по реструктуризації боргів.

В судовому засіданні 19 лютого 2013 року, в зв'язку з клопотанням відповідача, оголошено перерву в судовому засіданні до12 березня 2013 року.

В судовому засіданні 12 березня 2013 року судом розглянуто заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних.

Суд розглянувши подану заяву приймає її на підставі ст.. 22 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що намагався врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, надсилав на адресу позивача відповідні звернення, однак позивач відмовився укладати мирову угоду.

Також представником позивача подано до суду банківську виписку по рахунку позивача за 26.02.2013 р, з якої судом вбачається що відповідачем здійснено оплату основного боргу в сумі 1 000,00 грн. після порушення провадження у справі тому провадження в справі в частині стягнення із відповідача основного боргу в сумі 1 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п.п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору з віднесенням на відповідача судових витрат у цій частині, що кореспондується з п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України».

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача основну заборгованість визнав, але заперечив щодо нарахування позивачем штрафних санкцій з підстав викладених у відзиві на позовну заяву № 422/02 від 12.03.2013 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

16 лютого 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю товарів № 17-П (далі - Договір).

Предметом Договору визначається , що позивач зобов'язується у 2012 році поставити відповідачу товар, зазначений в Специфікаціях до Договору, а відповідач - прийняти і оплатити товар.

Згідно п. 5.4. Договору, датою поставки товару вважається дата отримання товару, вказана у накладній, що оформлена на цей товар, підписана уповноваженими представниками сторін, що є підтвердженням про одержання товару.

На виконання умов Договору, за заявками відповідача, позивач в період з 16 лютого 2012 року по 02 серпня 2012 року поставляв відповідачу металопродукцію, про що свідчать видаткові накладні та акти звірки взаєморозрахунків, які наявні в матеріалах справи.

Вищевказані видаткові накладні підписані, скріплені печаткою позивача та підписані повноважними на то представниками відповідача. Повноваження представників відповідача підтверджується довіреністю № 431 від 02.08.2012 р. (а.с. 82).

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після отримання накладної на товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 90 календарних днів з моменту отримання накладної на товар.

Загальна сума переданого товару становить 4 856 705,38 грн., відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 1 856 300,00 грн. та 1000,00 грн. після подачі позову до суду, як зазначалось вище, що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Загальна сума боргу по Договору, на день розгляду справи з урахуванням часткових проплат, становить 2 990 405,38 грн.

Дослідивши і оцінивши надані докази суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару, за якими згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 2 990 405,38 грн. судом визнані обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 180 138,80 грн. - пені; 36 043,21 грн. - 3% річних, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.3. Договору у разі порушення строків оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Позовні вимоги в частині стягнення 207 164,22 грн. - пені, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають задоволенню частково в сумі 206 598,20 грн. відповідно до розрахунку, здійсненого судом на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 42 764,95 грн. - 3% річних підлягають задоволенню як такі що підтверджуються матеріалами справи та не суперечать діючому законодавству.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з положеннями ст.49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

Провадження у справі в частині стягнення 1 000,00 грн. основного боргу припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Промислова, буд. 15, код 00282435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмет-Юг» (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 7, код 32751609) 2 990 405,38 грн. - основного боргу; 206 598,20 грн. - пені; 42 764,95 грн. - 3% річних та 64 815,38 грн. - судового збору.

В частині стягнення 566,02 грн. - пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 березня 2013 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 7)

3 - відповідачу (23310, Вінницька обл., Тиврівський р-н, м. Гнівань, вул. Промислова, буд. 15)