Ухвала суду № 29920517, 13.03.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"13" березня 2013 р. Справа № 2а/1770/1130/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" грудня 2012 р. у справі за позовом Cуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.12.12 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 03.03.2012 року № 0000791745.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з"явились, хоч були повідомлені належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Згідно з ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000791745 від 03.03.2012 року.

Позов мотивовано тим, що підприємцем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за квітень - грудень 2008 року та січень 2009 року ПДВ в загальній сумі 29980,46 грн. по господарським операціям з ТОВ "Будпостачторг", за червень 2008 року ПДВ на суму 1271,66 грн. по господарським операціям з ТОВ «Майстер АС», за грудень 2010 року ПДВ на суму 14042,00 грн. та за лютий 2011 року ПДВ на суму 3517,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Будівельна компанія «Національ», оскільки податкові накладні видані на суму ПДВ, сплаченого СПД ОСОБА_4 в ціні товарів та робіт, призначених для використання в межах господарської діяльності позивача, оформлені належним чином та виписані суб'єктами господарювання, які були зареєстрованими платниками ПДВ.

Згідно з висновками податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту встановлено:

- помилкове повторне включення до податкових декларацій однієї податкової накладної, виданої ТОВ «Майстер АС», у різні звітні періоди;

- наявність розбіжностей згідно автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжностей, суть яких полягає у тому, що ТОВ "Будпостачторг" у деклараціях з ПДВ за відповідні періоди задекларувало нульове значення податкових зобов'язань, а також факт ліквідації на даний час вказаного суб'єкта господарювання;

- відсутність у ТОВ «Будівельна компанія «Національ» трудових та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також відсутність цього суб'єкта господарювання за місцем реєстрації.

Позивач вважає, що не може відповідати за дії своїх контрагентів з огляду на індивідуалізацію відповідальності. Додатково вказував на порушення податковим органом процедури проведення перевірки, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Зазначив, що у ТОВ «Майстер АС» позивач придбав товар, розрахунок за який було здійснено платіжними дорученнями у квітні та травні 2008 року, а відтак від контрагента було отримано дві податкові накладні.

Згідно з вимогами ст.52 КАС України судом першої інстанції здійснено заміну первинного відповідача - ДПІ у м. Рівне на належного - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС у зв'язку з реорганізацією.

З приводу позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

В ході перегляду рішення апеляційним судом встановлено, що позивач має статус фізичної особи-підприємця, перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівному та з 01.10.1997 року являється зареєстрованим платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва НОМЕР_3 (а.с.8-9).

У лютому 2012 року ДПІ у м.Рівне проведено позапланову невиїзну документальну перевірку СПД ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за квітень - грудень 2008 року, січень 2009 року та правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Національ».

Перевірка проведена на підставі наказу №171 від 13.02.2011 року та повідомлення №4954/17325 від 13.02.2012 року, які направлялись позивачу простою поштовою кореспонденцією 13.02.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом №52/1745/НОМЕР_2 від 14.02.2011 року (а.с.8-11).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000791745 від 03.03.2012 року, згідно з яким СПД ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 73216,69 грн., в тому числі 48811,12 грн. - за основним платежем та 24405,56 грн. - за штрафними санкціями (а.с.12).

За висновками акту перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення, позивачем зайво віднесено до податкового кредиту за квітень 2008 року на суму 1371,36 грн., за червень 2008 року - 4203,33 грн., за серпень 2008 року - 3931,00 грн., за вересень 2008 року - 5560,00 грн., за жовтень 2008 року - 4304,27 грн., за листопад 2008 року - 2054 грн., за грудень 2008 року - 7803,50 грн., за січень 2009 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку) - 753,00 грн. по господарським операціям з ТОВ "Будпостачторг", який податкове зобов'язання по ПДВ на зазначені суми не задекларував, а отже до бюджету податок не сплачено, що на переконання податкового органу свідчить про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/94-ВР.

Згідно з письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, протягом вказаного періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Будпостачторг" (індивідуальний податковий номер 353770517078) та відповідно до умов договорів підряду №6 від 10.07.2008 року та №8 від 15.10.2008 року (а.с.16,24) виконало будівельні роботи по будівництву офісу зі складськими приміщеннями по АДРЕСА_3. Договірна ціна та локальні кошториси погоджені сторонами договорів, приймання-здача виконаних робіт оформлена актами типової форми №КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3, згідно яких вартість робіт в вересні 2008 року склала 325614,00 грн. з ПДВ, в жовтні 2008 року - 32454,00 грн.(а.с.17-22, 25-30). Роботи оплачено в повному обсязі готівковими коштами, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с.113-119). На загальну суму ПДВ - 59678,00 грн. підрядником виписано податкові накладні: №27 від 30.09.2008 року на 54269,00 грн. (а.с.23) та №35 від 31.10.2008 року на 5409,00 грн. (а.с.31).

Вказані суми ПДВ віднесені позивачем до складу податкового кредиту: 59678,00 грн. - вересня 2008 року згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2010 року, звітний період, за який виправляються помилки - вересень 2008 року, 5409,00 грн. - жовтня 2008 року згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2010 року, звітний період, за який виправляються помилки - жовтень 2008 року. Факт отримання позивачем будівельних послуг з метою використання у господарській діяльності підтверджено договором оренди земельної ділянки від 13.09.2004 року (строк оренди 10 років), згідно з якими СПД ОСОБА_4 отримано в користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування офісу зі складськими приміщеннями, яка знаходиться в АДРЕСА_2 та дозволом на виконання будівельних робіт №67 від 28.03.2007 року по АДРЕСА_3 (а.с.33, 109-112).

Відповідач стверджує, що виявлене порушення призвело до завищення позивачем податкового кредиту за вересень та жовтень 2008 року на 59678,00 грн.

З такими твердженнями апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з нормою п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного на час існування відповідних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений і порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що постачальником робіт позивачу були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 59678,00 грн., які містять всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, реквізити.

На момент виписування податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Будпостачторг" було зареєстрованим платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ анульовано 21.11.2008 року, що також не заперечувалося представниками сторін.

Таким чином, на думку судової колегії, податковий кредит, сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Будпостачторг", вважається підтвердженим.

Слід зазначити, що Закон №168/97-ВР не передбачав залежності права на податковий кредит платника податку від змісту декларації з ПДВ постачальника товарів (робіт, послуг) для такого платника податку. Вказаний нормативно-правовий акт не ставив право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом за даними системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України. Податок на додану вартість - це непрямий податок, який сплачується при придбанні товарів (робіт, послуг) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику. І лише у такого постачальника, який у складі вартості проданих товарів (робіт, послуг) отримав податок на додану вартість виникають зобов'язання стосовно подання звітності та сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (робіт, послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні будівельних робіт.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до ч.2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ТОВ "Будпостачторг" набуло прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, і відомості щодо нього внесені до Єдиного державного реєстру. На даний час вказану юридичну особу припинено, однак процедура ліквідації здійснена лише 06.02.2009 року, тобто після вчинення відповідних правочинів.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Будпостачторг" не було спроможне здійснити господарські операції з поставки будівельних послуг. Основним видом діяльності вказаного суб'єкта господарювання було, в тому числі, і будівництво будівель, його право на провадження такого виду ліцензованих робіт підтверджено ліцензією Державного комітету України з будівництва та архітектури від 11.05.2005 року (а.с.32), а тому явних ознак фіктивності відповідних господарських операцій такої особи не відмічається.

Чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. До того ж, ні установчі, ні статутні документи контрагента позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

До того ж, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускає його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Платником податку первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними, доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки будівельних робіт.

З урахуванням зазначеного суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень - грудень 2008 року та січень 2009 року по господарським операціям з ТОВ "Будпостачторг".

Апеляційний суд не погоджується із твердженнями відповідача щодо фіктивності господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія «Національ» у грудні 2010 року на суму 84252, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 14042, 00 грн., та у лютому 2011 року на суму 21102,00 грн., в т.ч. ПДВ 3517,00 грн.

Так, податковий орган посилається на акт від 14.04.2011 року № 408/23-5/34728985 проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Національ», згідно з яким у зазначеного контрагента відсутні трудові та інші ресурси для здійснення господарської діяльності, за місцем реєстрації цей суб'єкта господарювання не знаходиться, загальна чисельність працюючих - 1, а відтак фінансово-господарські взаємовідносини між СПД ОСОБА_4 та ТОВ «Будівельна компанія «Національ» є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 ЦК України).

Судом встановлено, що між СПД ОСОБА_4 та ТОВ «Будівельна компанія «Національ» укладено договори підряду на ремонтно-будівельні роботи:

- № 22 від 26.11.2010 року на виконання капітального ремонту у приміщеннях МЗС України м.Київ (а.с.45);

- № 02/01/11 від 17 січня 2011 року на виконання ремонту приміщення Кузнецовського відділення «Украінбанк» в м.Кузнецовськ (а.с.61).

Товариством «Будівельна компанія «Національ» на виконані роботи було виписано позивачу податкові накладні № 122311 від 23.12.2010 р. на загальну вартість виконаних робіт 84252,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 14042,00 грн.(а.с.58) та № 22509 від 25.02.2011 року на загальну вартість виконаних робіт 21102,00 грн., у т.ч. ПДВ 3517,00 грн.(а.с.68). СПД ОСОБА_4 включено дані податкові накладні до складу податкового кредиту грудня 2010 року та лютого 2011 року.

Розрахунки між вказаними контрагентами проводились у безготівковій формі та підтверджуються платіжними дорученнями від 23.12.2010 року № 191 на сум у 84252,00 грн. та від 25.02.2011 року № 25 на суму 21102,00 грн. (а.с.56,67).

Позивачем підтверджено приймання вказаних робіт актами за грудень 2010 року та лютий 2011 року (а.с.46-55, 62-65).

Колегія суддів враховує, що згідно статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, із змінами та доповненнями, сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Часинами 1,2 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеописані та дослідженні судом документи по взаємовідносинах між позивачем та контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Національ» відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, є первинними документами в розумінні закону, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з виконання будівельних робіт.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.п. 83.1-83.1.6 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, в силу приписів ст.ст. 44, 83 Податкового кодексу України посадова особа ДПІ у м. Рівному під час проведення документальної перевірки була зобов'язана врахувати надані СПД ОСОБА_4 первинні документи, що підтверджують факт вчинення господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія «Національ». У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. В дослідженому судом акті перевірки належно підтверджені висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні, а відтак у податкового органу були відсутніми підстави для неврахування таких документів.

Відомості про недостатність трудових ресурсів чи відсутність основних фондів у ТОВ «Будівельна компанія «Національ», на які покликається відповідач, не можуть слугувати безспірним доказом неможливості здійснення господарської діяльності, оскільки підприємство як господарюючий суб'єкт не позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби та укладати цивільно-правові договори на виконання певних видів робіт.

Крім того, зазначений контрагент в перевіреному періоді зареєстрований платником податків та включений до ЄДРПОУ, мав Ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на будівельну діяльність по 27.07.2012 року. (а.с.42,43,44).

Разом з тим відповідачем не надано доказів щодо наявності розбіжностей у показниках податкових декларацій між СПД ОСОБА_4 та ТОВ «Будівельна компанія «Національ», а з акту перевірки вбачається відсутність таких розбіжностей.

Таким чином, як вважає колегія суддів, яка погоджується із судом першої інстанції, СПД ОСОБА_4 не було допущено порушень вимог пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР під час віднесення до податкового кредиту грудня 2010 року ПДВ у сумі 14042,00 грн. та п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України під час віднесення до податкового кредиту лютого 2011 року ПДВ у сумі 3517,00 грн. по операціям з ТОВ «Будівельна компанія «Національ».

Крім того, згідно акту перевірки позивачем було безпідставно включено до складу податкового кредиту з ПДВ в сумі 1271,66 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «МайстерАС», оскільки у складі податкового кредиту за квітень та травень 2008 року було двічі відображено суму ПДВ у розмірі 635,83 грн., чим порушено вимоги пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 - ВР.

Проте судом встановлено, що СПД ОСОБА_4 замовив у ТОВ «Майстер АС» двері алюмінієві вартістю 6358, 33 грн. 16.04.2008 року позивач сплатив аванс згідно платіжного доручення № 73 в сумі 3815,00 грн., в т.ч. ПДВ 635,83 грн. (а.с.35). ТОВ «Майстер АС» надало позивачу податкову накладну № 17 від 16.04.2008 року на вказану суму ПДВ (а.с.36), у графі 5 якої було вказано одиницю виміру товару - 0,5 шт. Зазначена податкова накладна включена до податкової декларації за квітень 2008 року.

07.05.2008 року позивачем було сплачено залишок вартості товару згідно платіжного доручення № 98 в сумі 3815,00 грн., в т.ч. ПДВ 635,83 грн. (а.с.39). ТОВ «Майстер АС» надало позивачу податкову накладну № 24 від 08.05.2008 року на вказану суму ПДВ (а.с.40), у графі 5 якої також вказано одиницю виміру товару - 0,5 шт. Зазначена податкова накладна включена до податкової декларації за травень 2008 року.

За наведених обставин суд попередньої інстанції дійшов правомірного висновку, що СПД ОСОБА_4 було обґрунтовано включені податкові накладні № 17 від 16.04.2008 року та № 24 від 08.05.2008 року на суму ПДВ 635,83 грн. кожна до податкових декларацій, а загальна сума 1271,66 грн. - до податкового кредиту за грудень 2010 року.

Суд враховує, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 року у справі № 2а/1770/635/2012, яка була залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 року, визнано протиправним та скасовано наказ начальника ДПІ у м. Рівне від 13.02.2012 року № 171, на підставі якого була проведена перевірка СПД ОСОБА_4 та за наслідками якої винесене оскаржене податкове повідомлення - рішення №0000791745 від 03.03.2012 року.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №0000791745 від 03.03.2012 року, а відтак воно не відповідає критеріям правомірності, визначеним в ч.3 ст.2 КАС України, порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано: (р/п)

1- в справу

2 - позивачу Cуб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 АДРЕСА_1,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023