Постанова № 29919126, 11.03.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4811/2012

11 березня 2013 року 15год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Голуб Валентин Анатолійович,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сіменс-Габро" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сіменс Габро" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08. 2012 р. № 0003902342 та № 0003912342.

В обґрунтування позову, у судовому засіданні представник позивача вказав на безпідставність висновків податкового органу щодо нікчемності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Техпром М". Зазначив, що матеріали та інструменти для обробки каменю, отримані від вказаного контрагента, позивачем оприбутковані та використані в господарській діяльності, розрахунки з постачальником проведено через розрахунковий рахунок. Належно оформлені первинні бухгалтерські документи були надані в повному обсязі відповідачу для перевірки. Засудження організаторів створення контрагента за вчинення злочинів не свідчить про нереальність задекларованих позивачем операцій. Крім того, вказав, що доказів недобросовісності ТОВ фірми "Сіменс Габро", як платника податків, податковим органом не встановлено, як і не встановлено будь-яких доказів обізнаності позивача щодо протиправності дій контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до таких дій з метою отримання податкової вигоди. З наведених підстав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмове заперечення. Також представник відповідача в попередньому судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства ТОВ фірма "Сіменс Габро" віднесла до податкового кредиту та до валових витрат суми по розрахунках з ТОВ "Техпром М". Згідно вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська організаторів створення фіктивних підприємств, серед яких були організатори створення ТОВ "Техпром М", засуджено за ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 2, ст. 366 ч. 2 Кримінального кодексу України. Отже, взаємовідносини ТОВ "Техпром М" з ТОВ фірмою "Сіменс Габро" здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Позивачем сформовано податковий кредит по безтоварних операціях з ТОВ "Техпром М", оскільки дії з перерахування постачальникам коштів за товари без фактичного їх отримання та переходу права власності на них не підпадають під поняття "продаж товарів, результатів робіт (послуг)", яке визначено в пункті 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість". Враховуючи викладене, в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05. 1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) - ТОВ фірмою "Сіменс Габро" завищено валові витрати за ІІІ кв. 2010 р. по постачальнику ТОВ «Техпром М» в сумі 72164 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ кв. 2010 р. на 18041 грн., а в порушення пп.. 7.2.6 п. 7.2, пп.. 7.4.1, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04. 1997 року № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями) - ТОВ фірмою "Сіменс Габро" в результаті завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Техпром М», за липень 2010 р. на суму 14433 грн., занижено ПДВ за липень 2010 р. на суму 14433 грн.

З наведених підстав представник відповідача спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволені позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

У дане судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сіменс Габро" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Рівненської міської ради 23.01.2002 року. Згідно довідки статистики з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД-2010 сказано: різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; вантажний автомобільний транспорт; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с. 19, 20). Крім того, позивач перебуває на обліку, як платник податків у ДПІ у м. Рівному та є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва № 24926449 від 19.02. 2002 року (а.с. 21, 22).

Судом встановлено, що в період з 03.08. 2012 року по 09.08. 2012 року на підставі направлення № 599/22-200 від 03.08. 2012 року та наказу № 566 від 03.08. 2012 року, згідно п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сіменс Габро" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Техпром М" (код ЄДРПОУ 36365995) за період з 01.01. 2010 року по 31.12. 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 385/22-200/22554294 від 14.08.2012 року (а.с. 212-216).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05. 1997 № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) - завищено валові витрати за ІІІ кв. 2010 р. по постачальнику ТОВ «Техпром М» в сумі 72164 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ кв. 2010 р. на 18041 грн., а також порушення позивачем пп.. 7.2.6 п. 7.2, пп.. 7.4.1, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) - в результаті завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Техпром-М» за липень 2010 р. на суму 14433 грн., занижено ПДВ за липень 2010 р. на суму 14433 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівному прийняті податкові повідомлення-рішення: від 22.08. 2012 р. № 0003902342, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на суму 22551 грн., та від 22.08. 2012 р. № 0003912342, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах» на суму 18041 грн. (а.с. 7, 8).

Позивач у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, звертався із скаргами на названі податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішеннями про результати розгляду скарг дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с. 217-232).

Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду справи підлягали до перевірки фактичні обставини стосовно реальності господарських операцій між ТОВ фірмою "Сіменс Габро" та ТОВ "Техпром М", правомірності формування позивачем від таких операцій податкового кредиту та включення їх до валових витрат.

Судом встановлено, що 02.07. 2010 р. між ТОВ "Техпром М" (продавець) та ТОВ фірмою «Сіменс Габро» (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 02/07-10, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити наступний товар: матеріали, інструменти для обробки каменю (надалі іменується «товар»). Загальна кількість товару, асортимент, номенклатура, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору. Загальна ціна товару за договором складає 300000,00 грн. У специфікації № 1 від 02.07. 2010 р. сторони погодили поставку товару:

1. Бурик з победітовим наконечником в кількості 32 шт. на загальну суму 11957,76 грн., у тому числі ПДВ;

2. Зуби МБ-04 в кількості 60 шт. на загальну суму 9187,20 грн., у тому числі ПДВ;

3. Колочний молоток з напайкою в кількості 48 шт. на загальну суму 16824,96 грн., у тому числі ПДВ;

4. Сегмент ТСМ 24*12,5*29/31 в кількості 320 шт. на загальну суму 24512,00 грн., у тому числі ПДВ;

5. Сегмент ТС 24*7,5*12 в кількості 504 шт. на загальну суму 16531,20 грн., у тому числі ПДВ;

6. Алмазний відрізний круг «Турбо» 230*2,4*8,5*22,2 в кількості 24 шт. на загальну суму 7584,00 грн., у тому числі ПДВ.

Всього на загальну суму 86597,12 грн., у тому числі ПДВ - 14432,85 грн. (а.с. 23-24, 25)

Згідно з видатковою накладною № 7332 від 29.07.2010 р. постачальник ТОВ "Техпром М" поставив позивачу товар, обумовлений в специфікації №1 від 02.07.2010 р., на загальну суму 86597,12 грн., у тому числі ПДВ - 14432,85 грн. (а.с. 27).

На вказану господарську операцію постачальником виписано податкову накладну № 7332 від 29.07. 2010 р. на загальну суму 86597,12 грн., у тому числі ПДВ - 14432,85 грн. (а.с. 28).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що транспортування товару за вищевказаним договором здійснювалась транспортом ТОВ "Техпром М".

Як показав суду допитаний в якості свідка директор ТОВ фірми «Сіменс Габро» ОСОБА_3, на початку липня 2010 р. в офісне приміщення ТОВ фірми «Сіменс Габро» по вул. Орлова, 40 у м. Рівне прибув представник ТОВ "Техпром М" зі зразками продукції для оброблення каменю та запропонував поставити необхідний товар згідно обумовлених цін. У зв'язку з виробничою необхідністю у запропонованому товарі, було обумовлено номенклатуру, кількість і ціну необхідного товару. Також було досягнуто домовленості, що розрахунок за товар буде проведено лише по факту його приймання по кількості і якості. Договір купівлі-продажу товарів № 02/07-10 від 02.07. 2010 р. та специфікацію № 1 від 02.07. 2010 р., який був підписаний зі сторони ТОВ "Техпром М", він підписав при прийманні товару в кінці липня 2010 р.

Допитаний в якості свідка головний інженер ТОВ фірми «Сіменс Габро» ОСОБА_4 показав суду, що в кінці липня 2010 р. до офісного приміщення ТОВ фірми «Сіменс Габро» по вул. Орлова, 40 у м. Рівне під'їхав вантажний автобус з представником ТОВ "Техпром М". Директор ОСОБА_3 наказав йому перевірити якість та кількість поставленого ТОВ "Техпром М" товару. Поставлений товар знаходився у дерев'яному ящику розміром 40 см. х 30 см. х 20 см. вагою біля 35 кг. Після перевірки товару він розписався у накладній № 7332 від 29.07. 2010 р. про його отримання.

Згідно копії виписки з банку було проведено повний розрахунок за поставлений товар у безготівковому порядку (а.с. 29).

Податок на додану вартість по вищеописаній господарській операції в сумі14433 грн. ТОВ фірмою "Сіменс Габро" включено до податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року (а.с. 32-36).

Валові витрати по вищевказаній господарській операції на суму 72164 грн. ТОВ фірмою "Сіменс Габро" відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року (а.с. 30-31).

Також судом встановлено, що обумовлені вище товарно-матеріальні цінності, отримані від ТОВ "Техпром М", оприбутковані позивачем та використані в господарській діяльності, що підтверджується картками субконто по ТМЦ в розрізі товарів, попередніми калькуляціями вартості та актами переробки за липень - жовтень 2010 р. (а.с. 75-83, 120-125, 126-181, 182-197).

В акті перевірки зазначено, що по бухгалтерському обліку ТОВ фірма "Сіменс Габро" вищевказані операції відобразила по рахунках: Дебет 201 "Товари" - Кредит 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Оцінюючи фактичні обставини справи, встановлені в ході судового розгляду, суд враховує, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно зі статтею 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Враховуючи, що від вищевказаних контрагентів позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності (комплектуючі для станків, що використовуються в процесі виробничої діяльності, пов'язаної з обробкою та різанням природного каменя, що відповідає видам діяльності позивача згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ), суд вважає, що такі товари придбавалися позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стаття 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) зазначає, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього ж Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеописані та дослідженні судом документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, є первинними документами в розумінні закону, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит позивача за липень 2010 року в сумі 14433 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Техпром М" підтверджений дослідженими судом належним чином оформленою податковою накладною, яка була пред'явлена до перевірки відповідачу, про її невідповідність вимогам закону застереження в акті перевірки відсутнє.

Згідно з положеннями ч. 4 пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12. 1994 р., у зв'язку з висновками про порушення якого позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток спірним рішенням, не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12. 1994 р. (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р., тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, що були пред'явлені відповідачу для перевірки, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07. 1999 р. та підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів.

Згідно з положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12. 1994 р., валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивачем документально підтверджено, що перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Техпром М» на суму 72164 грн. здійснено в оплату за поставлені товари, потребу в яких у рамках провадження власної господарської діяльності мав позивач, а відтак, підтверджено і право на включення до складу своїх валових витрат вартості таких товарів.

Як встановлено з висновків акта перевірки, заперечень проти позову та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень вмотивоване тим, що господарські операції позивача з ТОВ "Техпром М" були здійснені без мети настання реальних наслідків. Разом з тим, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На час вирішення судом адміністративного спору будь-які об'єктивні відомості щодо визнання недійсними правочинів між позивачем та обумовленими контрагентами - відсутні, на наявність відповідних судових рішень відповідач не вказує, а позивач заперечує. Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11. 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З дослідження вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08. 2011 р., яким організаторів створення (придбання) ряду фіктивних підприємств, серед яких були організатори створення ТОВ "Техпром М", було засуджено за ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 2, ст. 366 ч.2 Кримінального кодексу України, встановлено відсутність будь-яких відомостей щодо взаємовідносин таких осіб з ТОВ фірмою "Сіменс Габро", не зазначено про участь ТОВ фірми "Сіменс Габро" у злочинних схемах. Документи, якими оформлені господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами, в кримінальній справі не досліджені, у вироку не описані. Посадові особи ТОВ фірми "Сіменс Габро" до кримінальної відповідальності про вчинення злочинів у співучасті з особами, засудженими вищевказаним вироком, не притягувалися. Будь-які об'єктивні відомості, які вказували б про обізнаність посадових осіб позивача стосовно протиправної поведінки засновників (посадових осіб) контрагентів-постачальників, - відсутні. Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08. 2011р. винесений після здійснення господарських операцій, які є предметом дослідження в даній справі (а.с. 46-54, 55-58).

Відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце це діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що вищевказаний вирок суду не має преюдиційного значення та не впливає на оцінку доказів у даній справі, позаяк не стосується поведінки посадових осіб ТОВ фірми "Сіменс Габро" при формування податкового кредиту та не містить відомостей стосовно предмета спору в адміністративній справі.

Крім цього, з наданих сторонами доказів встановлено, що на час вчинення господарських операцій з позивачем відомості про контрагентів були наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003р. такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (а.с. 42-43, 59). Свідоцтва платника ПДВ анульовані ТОВ "Техпром М" 14.04. 2011 р., тобто поза межами господарських операцій з позивачем та після виписки податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит (а.с. 60).

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту за липень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ "Техпром М" та віднесення позивачем до валових витрат вартості придбаного у ТОВ "Техпром М" товару є правомірним, підтвердженим належними та допустимими доказами. Відповідачем не доведено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення валових витрат, на думку суду є необґрунтованими, що виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені обставини суд вважає, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 22.08. 2012 р. № 0003902342 та від 22.08. 2012 р. № 0003912342.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 405 грн. 92 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 907 від 17.12. 2012 р. (а.с. 3).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0003902342 від 22.08. 2012 року та форми "Р" № 0003912342 від 22.08. 2012 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сіменс-Габро" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 405 (чотириста п'ять) грн. 92 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.