Рішення № 29918633, 06.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2208/13 06.03.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Фізичної особи-підпиємця Магаса Івана Васильовича, с. Татарів

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут", м. Київ

про стягнення 53 097, 46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Магас А.І. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підпиємець Магас Іван Васильович звернувся до Господарського суду м. Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" про стягнення боргу по орендній платі в сумі 22 950, 00 грн., боргу по комунальних платежах в сумі 781, 33 грн., неустойки в сумі 28 132, 26 грн. за неповернення орендованого приміщеня відповідно до Договору оренди (найму) нежитлових приміщень б/н від 21.06.2011 року.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 21.06.2011 року між Фізичною особою-підпиємцем Магасом Іваном Васильовичем, далі Орендодавець, та Приватним акціонерним товариством "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут", далі Орендар, було укладено Договір оренди (найму) нежитлових приміщень, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення № IV,V, загальною площею 75,7 кв. м., що розташовані за адресою: м. Івано- Франківськ, вул. Пилипа Орлика, буд. 11, далі Об'єкт оренди, що зафіксовано у акті-приймання передачі нежитлового приміщення від 21.06.2011 року.

У пункті 2.1.1. Договору сторони домовилися, що передача Об'єкта оренди у користування здійснюється з 01.07.2011 року по 01.07.2013 року.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору сторони погодили, що орендна плата нараховується за весь фактичний строк оренди та становить 7650, 00 грн., яка сплачується (попередньо) щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця , шляхом безготівкового розрахунку.

Крім цього, Орендар зобов'язується сплачувати окремо за рахунок власних коштів всі витрати, пов'язані з використанням орендованого приміщення, включаючи, зокрема, комунальні послуги (п. 3.3.).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2012 року між сторонами укладено Угоду про дострокове розірвання Договору, відповідно до якої, за приписами ст. 651 ЦК України, вони домовились припинити дію Договору з 06.12.12р., а розрахунки провести станом на день повернення Об'єкту оренди.

Так, строк повернення Об'єкта оренди встановлений у п. 2.2.1 Договору, зокрема п'ять робочих днів після завершення строку оренди або у випадку дострокового припинення дії Договору за актом прийому-передачі.

Втім, відповідачем не виконані свої договірні зобов'язання щодо сплати орендної плати та комунальних платежів, а тому за ним за період з 01.09.2012 року по 05.12.2012 року рахується борг з орендної плати в сумі 24 183, 87 грн., комунальних платежах в сумі 781, 33 грн., як позивач намагається стягнути.

Додатково, з посиланням на норми ст. 785 ЦК України Договору, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення повернення Об'єкту оренди в сумі 28 132, 26 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Відповідно до вимог ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася. Пункт перший ст. 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що кореспондується положеннями ст. 283 ГК України, як спеціальної норми, яка передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Одночасно, ч. 1 ст. 785 ЦК зазначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою вказаною статті передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт невиконання з боку відповідача грошового зобов'язання. Останнім, в свою чергу, не надано суду доказів його виконання або неможливості виконання. Так, беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів в сумі 24 183, 87 грн. та комунальних платежах в сумі 781, 33 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки спірний договір припинив свою дію, а майно за актом прийому-передачі на час розгляду спору на адресу Орендодавця не повернуто, суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин сторін приписи ч. 2 ст. 785 ЦК України, однак за власною ініциативою здійснює перерахунок неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, виходячи з наступного :

Так, згідно наданого позивачем розрахунку неустойки, її нарахування здійснюється за період з 06.12.2012 року по 31.01.2013 року. Втім, це не відповідає фактичним обставинам справи і доказам на їх підтвердження, оскільки стронами визначено момент припинення спірного договору згідно Угоди від 07.11.2012 року, а саме з 06.12.2012 року.

Таким чином, відповідно до умов договору та вимог закону, початок нарахування неустойки повинен відбуватися з 07.12.2012 року, а її кінцевий розрахунок обмежується датою 28.01.2013 року на тих підставах, що позивачем спірне майно передано на підставі цивільно - правової угоди за актом приймання - передачі від 29.01.2013 року іншому суб'єкту господарювання.

За таких обтавин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Магаса Івана Васильовича до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" про стягнення неустойки, обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в розмірі 26 157, 62 грн. У задоволенні решти частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1 974, 64 грн. слід відмовити, як небгрунтовано заявлених.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.03.2013 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 599, 638, 759, 782, 785 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 180, 181, 188, 194, 283 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підпиємця Магаса Івана Васильовича до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут", 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. "А", код ЄДРПОУ 31093336, на користь:

- Фізичної особи-підпиємця Магаса Івана Васильовича, 78596, м. Яремче, с. Татарів, ідентифікаційний номер 1827509130, борг по орендній платі в сумі 22 950, 00 грн., борг по комунальних платежах в сумі 781, 33 грн., неустойку в сумі 26 157, 62 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 616, 53 грн., видавши наказ.

3. У задоволені вимог Фізичної особи-підприємця Магаса Івана Васильовича до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" щодо тягнення неустойки в розмірі 1 974, 64 грн. - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 11.03.2013 року.

Суддя Ю.О.Підченко