Рішення № 29916239, 04.02.2013, Розівський районний суд Запорізької області

Справа № 0823/452/2012

Провадження № 2/327/16/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2013 смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області

у складі:

головуючого судді Аксьоненка В.І.,

при секретарі судового засідання Мащенко Н.В.,

за участю позивачаОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2, за угодою ОСОБА_3,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Розівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про позбавлення права на долю в спадщині та про позбавлення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 виділеної долі спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про позбавлення права на долю в спадщині та про позбавлення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вже виділеної нотаріусом долі спадщини, у звязку з відмовою його братів ОСОБА_2, ОСОБА_6 і його сестер ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в догляді за їхніми хворими батьками. В своїй заяві позивач зазначив, що на прохання своїх нині покійних батьків ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та матері ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 він звільнився з роботи і залишивши свою сімю, безвиїзно проживав і доглядав за ними з вересня 2001 року. За це батьки все своє майно заповіли йому, але не доглядаючи за ними пенсіонери ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які є його рідними братом і сестрою, звернулися до нотаріуса за своєю долею у спадщині покійних батьків, яку отримали, бо на день смерті батьків були вже непрацездатними, тобто пенсіонерами. Позивач просить суд у звязку з відмовою по догляду за покійною матірю позбавити права на долю в спадщині братів ОСОБА_2 і ОСОБА_6, а також сестер ОСОБА_4 і ОСОБА_5, і позбавити вже виділеної нотаріусом долі спадщини покійного батька, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, судові витрати віднести на відповідачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог відносно відповідача ОСОБА_6, оскільки вважав, що останній нічим його права на спадок не порушив, в позовній заяві він зазначив його помилково.

Ухвалою суду від 29.12.2012 року клопотання позивача про відмову від позову до відповідача ОСОБА_6 було задоволене.

В іншій частині позову ОСОБА_1 свої вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити та додатково пояснив, що у 2003 році, після смерті батька осліпла мати. Остання звернулась за допомогою до його братів і сестер, які є відповідачами по справі, але отримала від них відмову і тільки він допоміг їй зробити операцію на очах. З 2009 року хвороби прикували матір до ліжка і вона не могла ходити, її потрібно було годувати і йому доводилось повністю турбуватись за нею. Він з матірю постійно листами звертався за допомогою до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, але вони не приїздили, на листи не відповідали, номерів своїх мобільних телефонів не давали. У звязку з цим їх мати змушена була звернутися до суду з позовом про стягнення з його братів і сестер аліментів, однак суд залишив позов без руху.

А також пояснив, що відповідачі відмовилися приїздити на поховання батьків і відмовилися надавати матеріальну допомогу у звязку з цим та на придбання памятника, про що можуть засвідчити в суді свідки ОСОБА_9І і ОСОБА_10 Яких не будь інших доказів вище зазначеному, в нього не має.

Двічі повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_4 до суду не зявилась, але суду надала довідку про наявність захворювання, яке перешкоджає їй прийняти участь в судових засіданнях та просить суд розглянути справу в її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 до нього не визнав та суду повідомив, що викладене позивачем ОСОБА_1 в своїй заяві, а також його пояснення в судових засіданнях не відповідає дійсності. Так він неодноразово, а майже систематично разом зі своїм братом ОСОБА_6 та сестрами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відвідував своїх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які мешкали в с. Іванівка Розівського району Запорізької області, навіть не зважаючи, що йому вже самому виповнилося сімдесят років та він є пенсіонером. За життя його батьки мали велике господарство, а саме: коня, корів, свиней, овець, птицю та інше. Також їм належали два паї, які знаходяться на території Солодководненської сільської ради Розівського району Запорізької області та за які вони отримували орендну плату і пенсію. У 2001 році ОСОБА_1, не відомо з яких причин звільнився з роботи, не маючи свого заробітку, переїхав жити до батьків, з якими за їх пенсію жив до 2009 року, бо свою він став отримувати лише у 2009 році. Він отримував також орендну плату за землю і продавав батьківське господарство. Проживаючи разом з батьками він мабуть доглядав за ними, бо це підтверджено актами. Крім цього додатково пояснив суду, що він та його сестра ОСОБА_4 прийняли спадщину від своїх покійних батьків, оскільки на день смерті останніх вони вже самі були непрацездатними особами, тому у відповідності до вимог чинного законодавства вже мали обовязкову частку в спадщині своїх батьків. Проти розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_4 не заперечив. Просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі, оскільки вони не відповідають справжнім обставинам.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 до неї не визнала, повністю підтвердила обставини, викладені відповідачем ОСОБА_2 Додатково пояснила, що не зважаючи на те, що їй самій вже шістдесят років і вона є пенсіонеркою, вона разом із сестрою ОСОБА_4, якій сімдесят один рік та братами ОСОБА_6 і ОСОБА_2 постійно відвідували своїх батьків, які проживали в селі Іванівка, надавали їм різну допомогу. Її покійний батько ОСОБА_7 навіть деякий час проживав у неї та скаржився на ОСОБА_1, який є позивачем, що той його кривдить. Після смерті батька, якого знайшли в сараї, вона за свої кошти разом зі своїми братами ОСОБА_2 і ОСОБА_11, а також сестрою ОСОБА_4 здійснила його поховання та обід. Дві пенсії батька, які виплачує Пенсійний фонд на поховання, забрав ОСОБА_1 Вважає, що позивач ОСОБА_1 жив з батьками, бо це підтверджено актами, але жив за їхній рахунок. Коли вона з братами та сестрою приїздила до батьків, то ОСОБА_1 навіть не пускав їх у двір. Тому просить суд відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні його вимог, оскільки вони безпідставні, не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 за угодою ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, які не підлягають задоволенню та в судовому засіданні надав відповідні пояснення про те, що відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа дійсно може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Позивач ОСОБА_1 не довів суду, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які самі вже є непрацездатними особами похилого віку, не надавали, або навмисно ухилялися від надання допомоги своїм батькам. З наданих до суду позивачем документів видно, що батьки позивача та відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були людьми похилого віку та померли у віці девяносто шести років. Актами обстеження, які є в матеріалах справи, підтверджено лише те, що дійсно ОСОБА_1 з вересня 2001 року проживав зі своїми батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які хворіли та потребували постійного стороннього догляду та допомоги. Однак вказані акти ніяк не підтверджують факт ухилення від надання допомоги своїм батькам і іншими їхніми дітьми, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Що стосується ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 20 липня 2009 року по справі за №2-91/2009 року за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів на утримання, то вона не може бути визнана судом як доказ ухилення ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від надання допомоги своїм батькам, яким би могло бути на основі повного, всебічного та обєктивного зясування всіх обставин справи рішення суду. Позивачем до суду не було надано належним чином завіреної копії вказаної позовної заяви, оскільки зі слів останнього, його мати ОСОБА_8 мала поганий зір, що в свою чергу ставить під сумнів той факт, що вказаний позов був складений саме нею і що саме вона звернулась до суду з позовом, а не хто-небудь інший, використавши її безпорадний стан для задоволення особистих потреб та введення суду в оману.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які були викликані за клопотанням позивача в судовому засіданні пояснили, що неодноразово бачили відповідачів по справі як ті приїздили до своїх батьків, однак позивач по справі ОСОБА_1Д не давав їм можливості бачитись з батьками. Бачили також відповідачів на похованні батьків.

З листів переписки ОСОБА_4 з батьками, які долучено в якості доказів по справі позивачем, не вбачається, що ОСОБА_4 ухилялась від догляду за батьками, а не могла надавати таку допомогу по догляду в звязку зі станом здоровя, так як сама перенесла операції, та у звязку з цим понесла великі фінансові витрати. (арк. справи № 108-110)

Як видно в акті соціального інспектування від 14.07.2011 року, в пункті 1.7. зазначено про негативне ставлення позивача по справі ОСОБА_1 до співпраці з відповідними установами /організаціями/, щодо подолання складних життєвих обставин матері ОСОБА_8, а саме відмовився надавати необхідні документи для подання на її нагородження. (арк.справи№ 11)

Суд, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_4, яка двічі належним чином була повідомлена про час та місце судового розгляду справи, однак за станом здоровя не може приймати в ньому участь і просить суд розглянути справу у її відсутності та відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні його вимог.

Вислухавши в судовому засіданні позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом були встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Обов'язок надавати утримання непрацездатним батькам, що мають таку потребу, в судовому порядку покладається лише на повнолітніх дітей. Даний обовязок передбачений ст. 202 Сімейного кодексу України, відповідно до якої повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Визначення непрацездатності зазначено в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV. Такими особами, зокрема, є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або визнані інвалідами. Проте сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обовязку надання їм утримання. Стан непрацездатності повинен супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу, оскільки без неї батьки не зможуть прожити.

Статтею 1241 ч. 1 ЦК України передбачено, що повнолітні непрацездатні діти спадкодавця спадкують, не залежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них, у разі спадкування за законом (обовязкова частка). Позбавити цього права можна лише за наявності належних доказів, які позивачем до суду надано не було.

Окрім того, непрацездатні особи забезпечуються державною пенсією, яка за розрахунками законодавця має задовольняти їхні потреби. Оскільки всі життєві ситуації, які можуть виникнути у літніх людей, передбачити неможливо, закон визначає тільки найтяжчі випадки, за яких має надаватися додаткове утримання, і не містить переліку конкретних випадків, за яких повинні сплачуватись аліменти.

Позивач ОСОБА_1 не довів суду, що відповідачі не надавали утримання своїм батькам. Ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 20 липня 2009 року по справі за №2-91/2009 року за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів на утримання, суд до уваги не приймає, оскільки вона не є належним доказом невиконання відповідачами обовязку по утриманню, який Законом покладається виключно на всіх дітей відносно своїх батьків.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Позивач ОСОБА_1 не довів суду, що відповідачі умисно ухилялись від надання допомоги на утримання своїх батьків.

Матеріалами справи, а саме: довідкою від 14.12.2004 року, актами обстеження від 13.04.2004 року, 30.12.2009 року (арк. справи № 8,9) дійсно підтверджено, що ОСОБА_1 з вересня 2001 року проживав зі своїми батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які хворіли та потребували постійного стороннього догляду та допомоги і доглядав за ними. Однак вказані акти ніяк не підтверджують факт ухилення від надання допомоги своїм батькам відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Постановою № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. При цьому суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Обґрунтованим, згідно вказаного Пленуму Верховного Суду, визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам Закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Суд у відповідності до ст. 214 ЦПК України не знаходить підстав для позбавлення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Дмитрівни права на долю у спадщині від їх покійної матері ОСОБА_8, а також позбавлення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вже виділеної їм нотаріусом долі спадщини їх покійного батька ОСОБА_7

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1224, 1241 ЦК України, ст.ст.10,11,60,84,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про позбавлення права на долю в спадщині та про позбавлення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 виділеної долі спадщини - відмовити.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 8 лютого 2013 року.

Суддя:В.І. Аксьоненко

04.02.2013