Постанова № 29916231, 11.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року справа № 2а-6340/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантранс» до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Грантранс» з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000442200, №0000452200 від 10 грудня 2012 року та стягнення з державного бюджету України судовий збір в розмірі 2146 грн.

Позов обґрунтовано безпідставністю, незаконністю прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на помилковість і необґрунтованість висновків податкової перевірки про недійсність, фіктивність і нікчемність угод укладених позивачем з приватним підприємством фірмою «Фактура» та про наявність порушень п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено кредит з податку на додану вартість в сумі 81 000 грн. та порушень ст. 138, 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат в сумі 405 000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грантранс» не погоджується з висновками перевірки Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області ДПС, вважає, оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судове засідання представник позивача не прибув, проте надав заяву, в якій просив розглядати справу у письмовому провадженні.

Представник Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби в судове засідання не з'явився. В запереченні проти позову зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Грантранс» зареєстровано юридичною особою 16.01.2004 року Макарівською районною державною адміністрацією Київської області та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.01.2004 р.

Основними видами діяльності позивача згідно довідки про включення до ЄДРПОУ є: будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; добудова декоративного каменю; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; діяльність кафе.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 263 від 16.11.2012р. виданого ДПІ у Макарівському районі Київської області ДПС, начальником відділу податкового контролю з 19.11.2012 року по 22.11.2012 рік проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Грантранс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ППФ «Фактура» за період з 01.06.2011року по 31.07.2011 року.

За результатами перевірки 29.11.2012 року складено Акт перевірки № 114/22-0/32810501, в якому зазначено, що зміст порушень законодавства полягає у тому, що правочини між позивачем та ППФ «Фактура» з придбання товарів, робіт, послуг не направленні на реальне настання правових наслідків і є нікчемними.

Даний висновок зроблений на підставі акту перевірки Білоцерківської ОДПІ від 07.10.2011 року № 5142/23-2/30537065/203 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ППФ «Фактура» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-грін-ЛВО», в якому зазначено, що ППФ «Фактура» не надало документів підтверджуючих факт придбання товарів за червень 2011 року та не знаходилось за юридичною адресою. Крім того, в акті зазначено, що відповідно до даних податкової служби, у ТОВ «Техно-грін-ЛВО» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, необхідна кількість технічного персоналу, транспортні засоби, приміщення, тощо. Отже, на підставі цих даних Білоцерківською ОДПІ було зроблено висновок, що угоди між ППФ «Фактура» та ТОВ «Техно-грін-ЛВО» є нікчемними.

На підставі вищезазначеного акту ДПІ у Макарівському районі було зроблено висновок про відсутність реального настання господарських операцій між ТОВ «Грантранс» та ППФ «Фактура», та про нікчемність укладених договорів.

За наслідками складеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000442200, №0000452200 від 10 грудня 2012 року.

Так, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Грантранс» та ППФ «Фактура» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Факт виконання умов договору може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19.08.1999 року № 996-XIV бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що 21 червня 2011 року між Представництвом «Ен Баугезельшафт м.б.Х» та ТОВ «Грантранс» було укладено договір № 29 на благоустрій території бази ТОВ «Фіто Віта».

З метою вчасного виконання обов'язків перед Представництвом «Ен Баугезельшафт м.б.Х», 24 червня 2011 року між ТОВ «Грантранс» та ППФ «Фактура» було укладено договір підряду № 24 на благоустрій території. Відповідно до умов договору підрядник зобов'язувався своїми засобами надати замовнику роботи по благоустрою території згідно договірної ціни і здати роботу замовнику, а замовник зобов'язаний прийняти роботу і оплатити її. Для виконання робіт Замовник надає необхідну проектно-кошторисну або технічну документацію. Так, позивач надав технічну документацію, копія якої є в матеріалах справи.

ППФ «Фактура» роботи за договором підряду № 24 виконало у повному обсязі, про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 р. на суму 216000,00 грн. Вказані роботи оплачені позивачем у повному обсязі за платіжним дорученням № 202 від 30.06.2011 р. та ППФ «Фактура» надав позивачу податкову накладну № 254 та видаткову накладну № 29/07 від 29.07.2011 р.

Крім того, судом встановлено, що 29 червня 2011 року між ТОВ «Грантранс» та ППФ «Фактура» було укладено договір № 25, за умовами якого ППФ «Фактура» зобов'язувалось поставити позивачу щебінь фракції, геотекстиль, відсів, піщано-щебеневу суміш та пісок. Загальна вартість товару за цим договором становила 270 000,00 грн. Поставка товару, відповідно умов договору, здійснювалась автотранспортом ППФ «Фактура». Оплату замовник повинен здійснити у 100% розмірі вартості товару не пізніше трьох днів після отримання рахунку - фактури.

Судом встановлено, що 30 червня 2011 року ППФ «Фактура» було виписано рахунок-фактуру № 87 і цього ж дня позивач сплатив 270 000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 203 та отримав податкову накладну № 253. Крім того, судом досліджено товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи, які є підтвердженням перевезення матеріалів.

Отже, при розгляді цієї справи суд, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність укладених договорів, а механізм постачання товару на базу позивача, цілком узгоджується із наданими представником позивача первинними документами.

Посилання ж відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В Акті перевірки Білоцерківської ОДПІ від 07.10.2011 року № 5142/23-2/30537065/203 немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ППФ «Фактура» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ППФ «Фактура» у судовому порядку нікчемним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000442200, №0000452200 від 10 грудня 2012 року підлягають скасуванню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000442200, №0000452200 від 10 грудня 2012 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантранс» понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2181 (дві тисячи сто вісімдесят одну) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.