Постанова № 2991360, 25.11.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2008 № 20/211

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2008

у справі № 20/211

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав"

про стягнення 81310,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду містаКиєва від 02.07.2008 Позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Святослав” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Медфармсервіс” 81 310,33грн. основного боргу, 813,10грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ”Святослав” (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати частково. Відповідач вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції без повного з’ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та порушенням норм процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду від 02.07.2008 залишити без змін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивач та відповідача які було повідомлені належним чином про час та місце слухання справи, за наявними матеріалами справи, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та уточнення до апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

03.09.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 5092 постачання лікарських засобів, предметів медичного призначення, косметичних засобів та предметів особисто санітарії і гігієни.

Відповідно до умов договору постачальник (позивач) зобов’язується поставити і передати лікарські засоби, предмети медичного призначення, косметичні засоби та предмети особистої санітарії і гігієни у власність покупця (відповідач) для використання його у підприємницькій діяльності чи в інших цілях, а покупець зобов’язався прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 81 310,33грн., що підтверджується копії накладних, які знаходяться у матеріалах.

Пунктом 6.1 договору зазначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за цінами, встановленими у товарно-транспортних накладних після його прийняття.

Згідно п. 6.5 договору, ціни та терміни оплати, що зазначені в накладній на окрему партію товару, вважаються погодженими між сторонами і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

Як вбачається з копії накладних на поставку товару сторонами в кожній накладній було визначено дату оплати.

Отже, встановлені строки відповідачем вартість одержаного товару від позивача за договором № 5092 від 03.09.2007 не було сплачено.

21.04.2008 позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача за договором № 5092 від 03.09.2007 заборгованість у сумі 81 310,33грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи у суді першої інстанції до прийняття рішення по справі відповідачем було надано акт звірки підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, станом на 23.05.2008 заборгованість відповідача перед позивачем складає 50 976,04грн. Крім того, платіжними дорученнями № 20082 від 04.06.2008, № 20083 від 04.06.2008, № 20226 від 18.06.2008, № 20349 від 07.07.2008, № 20430 від 21.07.2008, № 10899 від 16.09.2008, № 11039 від 02.10.2008 та № 11082 від 07.10.2008 відповідачем було перераховано заборгованість позивачу за договором № 05092 від 01.09.2006 на загальну суму 23 500,00грн.

Але суд апеляційної інстанції бере до уваги, що платіжними дорученнями № 20082 від 04.06.2008 на суму 2 000,00грн., № 20083 від 04.06.2008 на суму 5 000,00грн. та № 20226 від 18.06.2008 на суму 5 000,00грн. відповідачем було сплачено заборгованість позивачу до прийняття оскаржувального рішення.

Отже, платіжні доручення № 20349 від 07.07.2008, № 20430 від 21.07.2008, № 10899 від 16.09.2008, № 11039 від 02.10.2008 та № 11082 від 07.10.2008 колегією суддів не приймаються до уваги, за таких обставин, що відповідачем цими платіжними дорученнями було перераховано позивачу кошти після прийняття оскаржувального судового рішення.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що відповідачем було сплачено на рахунок позивачу заборгованість за договором № 5092 від 03.09.2007 12 000,00грн. (платіжні доручення № 20082 від 04.06.2008 на суму 2 000,00грн., № 20083 від 04.06.2008 на суму 5 000,00грн. та № 20226 від 18.06.2008 на суму 5 000,00грн.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовано обставини справи, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ”Святослав” підлягає частковому задоволенню та зміні рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2008 підлягає зміні в частині основного боргу.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Святослав”задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2008 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Святослав” (м. Київ, просп. Героїв Сталінінграда, 39-в, код ЄДРПОУ 31724464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Медфармсервіс” (м. Київ, вул. Васильківська, 30, код ЄДРПОУ 32911643) 38 976,04 грн. основного боргу, 813,10грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ. Доручити Господарському суду міста Києва видачу наказу.

Матеріали справи № 20/211 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді