Ухвала суду № 29912873, 30.01.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л.М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4, представника Михальчанської сільської ради - Шевчук З.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Михальчанської сільської ради, третьої особи без самостійних вимог - відділу Держкомзему у Сторожинецькому районі Головного управління держкомзему у Чернівецькій області державного агентства земельних ресурсів України про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту на землю, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_6, Михальчанської сільської ради, третьої особи без самостійних вимог - відділу Держкомзему у Сторожинецькому районі Головного управління держкомзему у Чернівецькій області державного агентства земельних ресурсів України про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту на землю.

Посилався на те, що 03 січня 2012 року відповідачу ОСОБА_6 виданий Державний акт серії ЯЛ №837525 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2278га, розташовану в с. Заволока Сторожинецького району Чернівецької області.

Земельна ділянка була передана у власність на підставі рішення 3 сесії 6 скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 24 січня 2011 року № 86-3/2011.

№22ц- 154 2013 р. Головуючий у І інстанції Казюк О.О.

Категорія 45 Доповідач Перепелюк Л.М.

Рішенням 9 сесії 21 скликання Михальчанської сільської ради від 04 лютого1992 року «Про затвердження рішень виконкому про виділення земельних ділянок жителям Михальчанської сільської ради», позивачу в користування була виділена земельна ділянка площею 0,7 га, що знаходиться в с.Заволока, по вул. Кобилянської Сторожинецького району Чернівецької

області. Вказана ділянка, якою позивач користувався з моменту її надання і по теперішній час була надана йому у зв'язку із збільшенням граничних норм присадибних ділянок до 0,50 га для доярок і механізаторів, які працюють в колгоспі.

Постановою про накладення адміністративного стягнення №002 від 03 квітня 2012 року, позивач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 450 гривень за самовільне використання земельної ділянки площею 0,03га., яка належить на праві власності гр. ОСОБА_6

Рішенням Сторожинецького районного суду від 15 червня 2012 року ця постанова державного інспектора сільського господарства Чернівецької області ОСОБА_7 по справі про адміністративне правопорушення від 03 квітня 2012 року визнана протиправною та скасована.

Відповідач ОСОБА_6 подала до Сторожинецького районного суду позовну заяву про усунення перешкоди користування земельною ділянкою площею 0,0191 га за адресою АДРЕСА_1, яку позивач нібито зайняв самовільно.

Землевпорядна організація, виготовляючи проект землеустрою, додала до площі приватизованої ОСОБА_6 частину земельної ділянки площею 0,0191 га.,яка знаходиться у користуванні позивача ОСОБА_1

Посилався на те, що видачею державного акту на право власності на землю відповідачу ОСОБА_6 порушується його право на користування земельною ділянкою та воно суперечить чинному законодавству.

Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Михальчанської сільської ради від 24 січня 2011 року №86-З/2011 щодо передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,2278 га та визнати

недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Михальчанської сільської ради, третьої особи без самостійних вимог - відділу Держкомзему у Сторожинецькому районі Головного управління держкомзему у Чернівецькій області державного агентства земельних ресурсів України про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту на землю відмовлено.

На дане рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2012 року залишити без змін.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення сільської ради та державного акту на землю в повному об'ємі з'ясував обставини справи, вірно застосував до правовідносин, що склалися, норми матеріального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачці ОСОБА_6 виданий Державний акт серії ЯЛ №837525 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2278га, розташовану в с. Заволока Сторожинецького району Чернівецької області.

Земельна ділянка була передана у власність на підставі рішення 3 сесії 6 скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 24 січня 2011 року № 86-3/2011.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного землекористування, відповідно до ст.126 ЗК України, є державний акт на землю.

Відповідно до ст.126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, якою визначено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Ст.12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад. П.12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Згідно Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» від 19 червня 2003 року, самовільне зайняття земельної ділянки - будь які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не зважив на те, що рішенням Михальчанської сільської ради Сторожинецького району йому була виділена земельна ділянка в користування і її незаконно приватизувала ОСОБА_6, не спростовує висновків суду, оскільки з даного рішення не вбачається місце розташування земельної ділянки і позивачем не надано доказів того, що земельна ділянка розміром 0,07 га була виділена в натурі на місцевості в АДРЕСА_1 із закріпленням межових знаків.

Крім того, з висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 21 вересня 2012 року вбачається, що має місце накладення земельної ділянки ОСОБА_1 по фактичному користуванню на земельну ділянку, надану ОСОБА_6 згідно державного акту серії ЯЛ №837525 від 03 січня 2012 року і площа накладення становить 0,0191 га.

Правомірність володіння і користування земельною ділянкою розміром 0,2278 га для ведення особистого селянського господарства відповідачки ОСОБА_6 із зазначенням меж земельної ділянки підтверджується копією державного акту серії № ЯЛ 837525 від 03 січня 2012 року, виданого на її ім'я.

Згідно п.п. в, г ст.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із законом України від 5 березня 2009 р. №1066-УІ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки ( пункт 7 розд.Х «Перехідні положення» ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.22 ЗК України (в ред.. 1991 р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землеврядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Ураховуючи наведене, рішення 9 сесії 21 скликання Михальчанської сільської ради від 04 лютого 1992 року не відноситься до документів, що посвідчують право апелянта ОСОБА_1 на земельну ділянку. Відсутній також доказ про виділ земельної ділянки ОСОБА_1 в натурі в 1992 р.

Встановлено, що рішенням Михальчанської сільської ради №86-3/2011 3 сесії 5 скликання ОСОБА_6 затверджено технічні документи із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку без підпису ОСОБА_1, а також передано земельну ділянку в розмірі 0,2278 га у приватну власність.

Натомість, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 Михальчанською сільською радою не приймалося.

У матеріалах справи відсутні документи, що посвідчують право ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, а отже, відсутні докази того, що оскаржуваними рішенням та Державним актом порушені права чи законні інтереси ОСОБА_1

Тому, підстав для визнання державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_6 на підставі рішення Михальчанської сільської ради №86-3/2011 3 сесії 5 скликання Сторожинецького району Чернівецької області від 24.01.2011 р., недійсним та скасування вищезазначеного рішення сільської ради з метою захисту права користування даною земельною ділянкою ОСОБА_1 немає.

Відповідно до ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншим засобом доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Усупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, позивач не надав суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі повно з'ясованих обставин справи із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.

Головуючий:

Судді: