Постанова № 29912274, 13.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.03.2013 р. справа №5009/3336/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі: Здоренко О.Ю.за участю представників сторін: від боржника (скаржника):не з'явивсявід кредитора:Мартиновська Л.В. - довір. № 14/2182 від 03.07.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Індустріал Дом» м. Запоріжжяна постанову господарського суду Запорізької області від21.01.2013р.у справі№ 5009/3336/12 /суддя Шевченко Т.М./за заявою кредиторапублічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» м. Запоріжжядо боржникаприватного підприємства «Індустріал Дом» м. Запоріжжяпробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

ПП «Індустріал Дом» звернулось до Донецького апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Луганської області від 21.01.2013р. у справі №5009/3336/12, в якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

В обґрунтування скаржник посилається на недоведеність ініціюючим кредитором безспірності своїх вимог до боржника у зв'язку з відсутністю доказів звернення до виконавчої служби з метою примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 28.05.2007р. у справі № 10/200/07.

Ухвалою від 14.02.2013р. апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження.

Від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу боржника як необґрунтовану залишити без задоволення, а постанову господарського суду від 21.01.2013р. залишити без змін.

ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» надало заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд апеляційну скаргу ПП «Індустріал Дом» залишити без задоволення, а постанову господарського суду від 21.01.2013р. залишити без змін. В запереченнях на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор посилається на безпідставність доводів апелянта, оскільки ним при зверненні до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство надано докази звернення для примусового виконання наказу господарського суду, а саме: він звертався до Заводського ВДВС Запорізького МУЮ у 2007р., 2008р., але наказ був повернутий через відсутність боржника за адресою та відсутність у останнього майна, а у 2011р. - через відсутність боржника за адресою.

До Донецького апеляційного господарського суду 12.03.2013р. від ПП «Індустріал Дом» надійшла телеграма про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з хворобою його представника.

Колегія суддів клопотання апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги розглянула та дійшла висновку про те, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою від 14.02.2013р. Донецький апеляційний господарський суд не визнавав явку представників сторін обов'язковою та не витребував додаткових доказів. У судовому засіданні апеляційним судом з'ясовано, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні, тому дійшов висновку про можливість розглянути апеляційну скаргу ПП «Індустріал Дом» за відсутності його представника та за наявними у матеріалах справи про банкрутство доказами.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не пов'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвалою від 04.09.2012р. господарський суд Запорізької області за заявою кредитора ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» за загальною процедурою на підставі ст.ст. 1, 8, 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон) порушив справу про банкрутство ПП «Індустріал Дом» та ввів процедуру розпорядження майном.

Ухвалою від 01.10.2012р. за результатами підготовчого засідання суд визнав вимоги ініціюючого кредитора у сумі 1 276 793,28грн.; зобов'язав кредитора здійснити публікацію в офіційному друкованому виданні про порушення справи про банкрутство; призначив розпорядником майном арбітражного керуючого Васильцова А.А.

В газеті «Голос України» №195 (5445) від 17.10.2012р. було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство.

За результатами попереднього засідання ухвалою від 26.11.2012р. суд затвердив реєстр вимог кредиторів у складі ПАТ «Запорізький абразивний комбінат»; зобов'язав розпорядника майна скликати перші загальні збори кредиторів та призначив судове засідання на 21.01.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2012р. були проведенні збори кредиторів (протокол № 1 від 10.12.2012р.), на яких обрано комітет кредиторів у складі 1 кредитора.

На засіданні 10.12.2012р. комітетом кредиторів прийнято рішення про затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого - дві мінімальні заробітні плати за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна за рахунок коштів ініціюючого кредитора.

Ухвалою від 17.01.2013р. господарський суд затвердив оплату послуг арбітражного керуючого Васильцова А.А., встановлену комітетом кредиторів 10.12.2012р.

18.01.2013р. комітетом кредиторів прийнято рішення про прийняття до відома звіту розпорядника майна та у зв'язку з недоцільністю продовження процедури розпорядження майном прийнято рішення про введення процедуру ліквідації.

На підставі цього розпорядник майна звернувся до господарського суд Запорізької області з клопотанням від 18.01.2013р. про припинення процедури розпорядження майном та відкриття ліквідаційної процедури з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Васильцова А.А. (а.с.116).

Постановою від 21.01.2013р. господарський суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру і призначив ліквідатором арбітражного керуючого Васильцова А.А.

Постанова суду мотивована тим, що на засіданні комітету кредиторів (протокол № 2 від 18.01.2013р.) постановлено рішення про введення ліквідаційної процедури боржника та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Васильцова А.А. Оскільки кредитором, боржником та розпорядником майна не було запропоновано та не знайдено жодних шляхів відновлення платоспроможності боржника, мирова угода не укладена, комітетом кредиторів вирішено звернутись із клопотанням до суду про відкриття ліквідаційної процедури. Матеріалами справи підтверджується нездатність боржника відновити свою платоспроможність та неможливість задовольнити вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури, тому господарський суд дійшов висновку про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Але з висновками суду першої інстанції щодо необхідності визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури Донецький апеляційний господарський суд не погоджується на підставі наступного.

У звіті розпорядника майна арбітражного керуючого Васильцова А.А. зазначено наступне. Розпорядник майна направив на адресу керівника боржника повідомлення від 10.10.2012р. №2/10-ИД та від 29.10.2012р. № 29/10-ИД з вимогою надати бухгалтерську та іншу документацію для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, виявлення дебіторської заборгованості й активів боржника. Але керівник не вжив відповідних заходів щодо передачі документації та не надав відповіді на запити. Також розпорядник майна вказав, що ним направлялись запити до органів, уповноважених здійснювати реєстрацію майнових прав, на які отримані відповіді про відсутність майнових та немайнових активів боржника (не зареєстровано); на протязі процедури розпорядження майном реалізації майна боржником не здійснювалась, грошові кошти боржнику не надходили, вимоги кредиторів не задовольнялись.

Саме ці обставини стали вирішальними при прийнятті рішення комітетом кредиторів про неможливість відновлення платоспроможності боржника та необхідності визнання його банкрутом, введення стосовно боржника ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором по справі розпорядника майна арбітражного керуючого Васильцова А.А.

Відповідно до ст. 13 ч. 9 того ж Закону розпорядник майна зобов'язаний аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника (редакція закону, що діяла до 19.01.2013р.).

Відповідно до п. 1-1 розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. N 4212-VI положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Тобто з 19.01.2013р. на момент винесення оскаржуваної постанови господарським судом вже діяли норми Закону в новій редакції.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. розпорядження майном - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища.

За змістом ст. 1 Закону банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 цього ж Закону розпорядник майна зобов'язаний аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище та його становище на ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.

З системного аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що при порушенні справи про банкрутство за загальною процедурою та введенні розпорядження майном боржника рішення комітетом кредиторів про можливість або неможливість відновлення платоспроможності боржника повинно прийматися виключно на підставі повного та всебічного аналізу фінансового становища цього боржника, обов'язок проведення якого законом покладено на розпорядника майном в особі арбітражного керуючого у цій справі. Направленість норм Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" свідчить про необхідність використання усіх можливостей для відновлення платоспроможності та збереження господарюючого суб'єкта, і тільки у разі доведення належними доказами неможливості відновити платоспроможність боржника суд визнає його банкрутом з наступною його ліквідацією.

До звіту розпорядника майна не додано жодної відповіді органів реєстрації, до яких розпорядником нібито направлені запити, які б свідчили про відсутність у боржника майнових та немайнових активів.

Статтею 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 68 ГК України).

Відповідно до ст. 71 цього ж Кодексу облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Статтею 72 ГК України встановлено, що підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог статей 62 - 71 цього Кодексу, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно ст.145 ГК України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

З вказаного вбачається, що повні та достовірні відомості щодо наявності або відсутності у боржника майнових активів розпорядник майна мав можливість отримати тільки з бухгалтерських та інших первісних документів боржника. У представленому до суду звіті розпорядник майна не вказує про встановлення факту втрати або пошкодження бухгалтерської та іншої документації боржника.

На стадії проведення процедури розпорядження майном однією з головних задач розпорядника майна слід вважати саме аналіз фінансового становища боржника на підставі документів фінансово-господарської діяльності з висновком щодо можливості відновлення платоспроможності боржника шляхом його санації, або можливості укладення мирової угоди. Такий висновок розпорядника майна повинен бути обґрунтованим, підтвердженим первісними документами, висновками спеціалістів в галузі економіки (у разі такої необхідності), відповідати існуючим Методичним рекомендаціям щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженим наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006р.

На думку колегії суддів розпорядник майна арбітражний керуючий Васильцев АА. не вжив усіх можливих заходів для встановлення фактичного місцезнаходження первісної та бухгалтерської документації боржника, не провів аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та його становище на ринках; не перевірив наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; не надав господарському суду та комітету кредиторів повний та обґрунтований звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.

Одним із можливих способів встановлення місцезнаходження бухгалтерської та іншої первинної документації боржника апеляційний суд вважає вжиття розпорядником майна заходів щодо з'ясування фізичної або юридичної особи, яка є засновником приватного підприємства - боржника. При утворенні приватного підприємства не виключена можливість покладення виконання обов'язків керівника на засновника, або інший розподіл між засновником та керівником функцій управління підприємством. В будь-якому випадку саме засновник призначає керівника приватного підприємства та контролює його діяльність. Можливим способом встановлення особи засновника ПП «Індустріал Дом» є звернення розпорядника майна до органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців із запитом про надання інформації з цього питання, в тому числі шляхом отримання копії Статуту боржника. Розпорядником майна не було встановлено особу засновника боржника, відсутнє звернення до засновника безпосередньо із запитом щодо з'ясування особи та місцезнаходження останнього керівника ПП «Індустріал Дом», бухгалтерської та первісної господарської документації, печатки та штампів, майнових активів боржника. Ознайомившись з бухгалтерською документацією, розпорядник майна мав би можливість отримати інформацію про наявність у боржника нерухомого майна в інших населених пунктах України, окрім м. Запоріжжя, в тому числі на території іноземних держав. До майнових активів, крім майна та грошових коштів, входить також дебіторська заборгованість, акції та інші цінні папери, майнові права.

За таких обставин комітет кредиторів мав можливість клопотати перед судом про продовження строку процедури розпорядження майном та запропонувати розпоряднику майна вжити дійові та ефективні заходи, направлені на виконання покладених на нього обов'язків. Господарський суд Запорізької області не прийняв до уваги вищевикладені обставини, не перевірив виконання розпорядником майна своїх же вимог в частині аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника, не надав належної оцінки обставинам справи, діям розпорядника майна при виконанні ним обов'язків у цій справі. Прийняття рішення комітетом кредиторів та винесення постанови господарським судом про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури у даному випадку колегія суддів вважає передчасним, оскільки таке рішення повинно прийматись за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з доводами скаржника щодо недоведеності ініціюючим кредитором безспірності своїх вимог до боржника з урахуванням наступного.

Рішенням від 17.05.2007р. у справі № 10/200/07 господарський суд Запорізької області стягнув з боржника на користь ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» 1 276 793,28грн. - основний борг, 12 767,93грн. - витрати по держмиту та 118грн. - витрати на ІТЗ. На виконання цього рішення судом було видано наказ від 28.05.2007р. у справі № 10/200/07, який пред'явлено до виконання до Заводського ВДВС Запорізького МУЮ, але постановами від 26.10.2007р., 20.06.2008р., 30.06.2011р. наказ було повернуто на підставі п. 2, 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» підтвердило безспірність своїх вимог до ПП «Індустріал Дом» виконавчими документами.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга приватного підприємства «Індустріал Дом» м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 21.01.2013р. у справі № 5009/3336/12 підлягає задоволенню частково, постанова господарського суду підлягає скасуванню як така, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Індустріал Дом» м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 21.01.2013р. у справі № 5009/3336/12 - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 21.01.2013р. у справі №5009/3336/12 про банкрутство скасувати.

Справу № 5009/3336/12 направити до господарського суду Запорізької області на стадію розпорядження майном.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження приватного підприємства «Індустріал Дом» м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про визнання боржника банкрутом.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 7 прим.:

1.боржнику (скаржнику),

1.кредитору, 1.ліквідатору

1.ДАГС, 1.до справи, 1.ГСЗО

1.держ. реєстратору