Рішення № 29912233, 04.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р.Справа № 5011-13/18048-2012-922/488/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд Фудз" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" (м. Харків) про стягнення 15842,01 грн. за участю представників сторін:

позивача - Стужук А.О. (довіреність №1/02 від 15.02.13 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйд Фудз", звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором поставки №119/11 від 01.08.11 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 15842,01 грн., з яких 14457,60 грн. основного боргу, втрати від інфляції у розмірі 57,70 грн., 218,15 грн. 3% річних за користування чужими коштами та 1108,56 грн. пені. Судовий збір у розмірі 1609,50 просить суд покласти на відповідача.

04.03.13 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про уточнення суми позову, в якій просить задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача 14457,60 грн. основного боргу, 1104,92 пені та 514,53 грн. 3% річних за користування чужими коштами.

Представник позивача у судовому засіданні 04.03.13 р. підтримує позов у повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення суми позову, від стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 57,70 грн. в позові відмовився.

Суд, розглянувши заяву про уточнення суми позову, вирішив за можливе прийняти її, відповідно до ст.22 ГПК України, як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних, зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.13 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Драйд Фудз" та ТОВ "Карпос" було укладено договір поставки №119/11 від 01 серпня 2011 року.

Відповідно до умов договору ТОВ "Драйд Фудз" (постачальник) зобов'язувався поставити в строки і на умовах договору та передати у власність ТОВ "Карпос" (покупець) товар в визначеній кількості, якості та ціні, а ТОВ "Карпос" (покупець) зобов'язувався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах визначеним у договорі.

Відповідно до п. 3.3 договору, право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на складі покупця і засвідчується товарно-транспорного (видаткової) накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару покупцем вказується в товарно-транспортній накладній, про що покупець робить відповідну відмітку.

Згідно п. 3.4 договору, поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару покупцеві у власність, що засвідчується товарно-транспортної (видаткової) накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупровідними документами, зазначеними у цьому договорі. При не наданні постачальником відповідно до пункту 2.9 цього договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається нездійсненою, а зобов'язання постачальника по поставці невиконаними.

Відповідно до пункту 5.4 договору, покупець здійснює оплату на умовах відстрочення платежу через 45 (сорок п'ять) днів з моменту поставки товару шляхом перерахування вказаних коштів на поточний рахунок постачальника.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №1331 від 02.11.11 р., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками товариств. Також в матеріалах справи наявний рахунок на оплату до цієї видаткової накладної на суму 14457,60 грн. та довіреність на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд Фудз" цінностей за накладною №1331 від 02.11.11 р.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар на загальну суму 14457,60 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №119/11 від 01.08.11 р., не оплатив за отриману продукцію.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 14457,60 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору, за несвоєчасну оплату товарів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1104,92 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 514,53 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, перевіривши повноваження особи представника позивача, а також те, що відмова позивача від позову в частині стягнення втрат від інфляції у розмірі 57,70 грн. не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вважає за можливе прийняти її і припинити провадження у справі в цій частині відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, п. 4 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" (61052, м. Харків, Ленінський р-н., вул. Мала Панасівська, буд. 1; код ЄДРПОУ 34629821; п/р 26009000123388 в ХФ АТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйд Фудз" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31; Код ЄДРПОУ 37046318; п/р 26002065037001 в ПАТ «Банк Національний Кредит», МФО 320702) основний борг у розмірі 14457,60 грн., пеню у розмірі 1104,92 грн., 3% річних 514,53 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 57,70 грн.

Повне рішення складено 11.03.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.