Рішення № 29912229, 27.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р.Справа № 922/047/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "ПК Індустрія", м. Харків до ТОВ "Машгідропривод", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 253 559,98 грн. за участю представників сторін :

позивача - Романаускас В. за дов.

відповідача - Прокопченко К.А. за дов.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ПК Індустрія", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ "Машгідропривод", м. Харків про стягнення 253 559,98 грн. за договором поставки №2202/1 від 22.02.2011 року, що складається з 219 754,30 грн. основного боргу, 26 441,66 грн. пені та 7 364,02 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, що складаються з 5071,20 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність правових підстав для проведення розрахунків через невиставляння рахунків на оплату. Подав письмовий відзив на позов.

В судовому засіданні 22.01.2013 року оголошувалась перерва до 13.02.2013 року та з 13.02.2013 року по 27.02.2013 року.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

22 лютого 2011 року між сторонами було укладено договір постачання №2202/1, згідно п.1.1 якого продавець - ТОВ "ПК Індустрія" зобов'язується поставити, а покупець - ТОВ "Машгідропривод" прийняти та оплатити товар партіями, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в узгоджених рахунках.

За час дії договору постачання позивачем було поставлено товар на адресу відповідача на загальну суму 1 162 072,34 грн. Покупцем сплачено товар на суму 942 318,04 грн.

Згідно п.3.4 договору при передачі товару покупцю, продавець зобов'язаний надати покупцю разом з товаром всю необхідну документацію, в тому числі рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

Відповідно до п.4.1 договору покупець здійснює оплату кожної партії товару по відповідному рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

За твердженням позивача, відповідач отримав рахунки позивача разом зі складанням видаткових накладних про що свідчить підпис матеріально- відповідальної особи в графі "получил" видаткової накладної, а тому повинен був оплатити отриманий за договором товар, чого не зробив.

Доказів направлення рахунків-фактур відповідачу та отримання його останнім, позивачем суду не надано, при чому відповідач заперечує факт отримання таких рахунків.

Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Проаналізувавши правовідносини сторін за договором, суд приходить до висновку, що право вимоги оплати товару у позивача і відповідний обов'язок по його оплаті у відповідача виникають згідно обов'язкових для сторін п.п.2.1 та 4.1. договору після отримання рахунку відповідачем. За відсутності доказів отримання відповідачем рахунків на оплату поставленого товару, суд робить висновок про неотримання таких рахунків відповідачем.

Окрім того, суд критично ставиться до твердження позивача про те, що наявність у видаткових накладних, на підставі яких був отриманий товар, фрази "підписанням цієї накладної покупець підтверджує факт отримання всіх супроводжуючих документів на товар, в т.ч. рахунку-фактури", підтверджує факт отримання рахунку-фактури покупцем, оскільки в даному випадку відсутнє жодне посилання щодо підстави його виставляння, номеру рахунку та дати його складання.

Вказане означає відсутність у позивача на час звернення з позовною заявою, що розглядається, права вимоги і, відповідно, порушення його прав відповідачем.

Крім того, суд вважає належним наголосити, що передбачений п. 4.1. договору порядок розрахунків, обумовлено отриманням відповідачем від позивача саме рахунку на оплату товару отриманого за договором, і останній не може бути замінений будь-якими іншими документами.

Можливе направлення позивачем під час розгляду справи або в майбутньому рахунків-фактур на оплату поставленого товару на адресу відповідача не змінює правовідносин сторін в минулому і не може означати порушення права позивача на час звернення з позовом. Разом з тим, це є підставою для виникнення у позивача права вимоги оплати поставленого товару, яке може бути реалізовано в майбутньому, а в разі порушення - підлягатиме захисту.

За відсутності правових підстав для стягнення основного боргу відсутні також і підставі щодо нарахування та стягнення у судовому порядку пені та 3% річних.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість позову на вказаних у позовній заяві правових підставах.

Згідно ст.44 ГПК України до складу судових витрат відносяться, зокрема, витрати по сплаті судового збору та витрати на послуги адвоката. Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати при відмові в позові покладаються на позивача.

Крім того, враховуючи висновок суду щодо необґрунтованості заявленого позову, заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 66,67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 04.03.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/047/13