Рішення № 29912153, 04.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р.Справа № 3/5005/9841/2012-922/015/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (м. Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецфундаментбуд-Плюс" (м. Харків) про стягнення 19585,58 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Харківської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецфундаментбуд-Плюс" про стягнення з відповідача на користь позивача 16750,00 грн. основного боргу, 2719,93 грн. пені та 115,65 грн. 3% річних, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача виконання зобов'язання за договором поставки №169 від 16.12.11р. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача в судове засідання 04.03.13 р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про дату, час та місце наступного засідання суду від 25.02.13 р.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.13 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлявся судом за адресою згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 18.12.12р., відповідно до якого місцезнаходження відповідача: 61121, м. Харків, вул. Гарібальді, буд. 4, кімната 5. Ухвали суду від 21.01.13 р. та від 11.02.13 р., що були направлені відповідачеві рекомендованими листами за його юридичною адресою, повернулась до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16.12.11р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецфундаментбуд-Плюс" було укладено договір поставки №169.

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов"язується передати у власність (поставити) покупцеві вироби з алюмінію, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого визначаються специфікаціями.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна товару вказується в специфікаціях, які додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.2 договору, загальна вартість договору визначається загальною вартістю поставленого протягом терміну дії даного договору товару у відповідності зі специфікаціями, які додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1 договору, асортимент і кількість товару, що поставляється за договором, має відповідати зазначеним у специфікації.

Відповідно до п. 4.1 договору, товар за даним договором поставляється партіями в обсягах і на умовах, зазначених у договорі та / або специфікаціях.

Відповідно до п. 7.1 договору, терміни оплати товару вказуються в специфікаціях до даного договору.

Специфікацією №1 від 16.12.11 р. до договору передбачено, що відповідач зобов"язаний виготовити та поставити шаблон для піддування їздових камер 23, 1-26, креслення БК-4049-001 в кількості 1 шт., після здійснення позивачем попередньої оплати в розмірі 70% загальної вартості товару. Попередня оплата здійснюється позивачем протягом 10 днів з дати підписання специфікації, залишок грошових коштів у розмірі 30% вартості товару сплачується позивачем протягом 5 банківських днів з дати направлення відповідачем повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Згідно п. 2 специфікації №1 від 16.12.11 р. до договору поставки №169, загальна сума договору становить 35000,00 грн.

Судом встановлено, що 21.12.11 р. позивачем сплачено 70% вартості товару у розмірі 24500,00 грн., а 13.02.12 р. перерахував відповідачу 10500,00 грн.

Також судом встановлено, що відповідач повернув позивачу кошти в розмірі 18250,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими банківськими виписками.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано претензію №юр 01-968 від 13.08.12 р. з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 16750,00 грн., яка залишилась без відповіді.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, перерахував загальну вартість товару в розмірі 35000,00 грн. відповідачу, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №169 16.12.11 р. не здійснив поставку товару зовсім та не повернув позивачу повну суму попередньої оплати.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 16750,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у разі прострочення поставки продукції в термін, зазначений в специфікаціях до цього договору, постачальник сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За змістом Закону від 22 листопада 1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначений у договорі розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-114гс11; постанова Верховного Суду України від 7 листопада 2011 р. у справі № 3-121гс11).

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2719,93 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 115,65 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецфундаментбуд-Плюс" (61121, м. Харків, Московський р-н., вул. Гарібальді, буд. 4, кімн. 5; код ЄДРПОУ 33972540; р/р 26007382000300, МФО 307305, ІПН 339725404647) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147; р/р 26006001300187 в ПАТ "Актабанк", м. Дніпропетровськ, МФО 307394, код ЄДРПОУ 00218615, ІПН 002186104027, свідоцтво №100335408) 16750,00 грн. основного боргу, 2719,93 грн. пені, 115,65 грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.03.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.