Рішення № 29912068, 05.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1596/13 05.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району "

про стягнення 31899,64 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Кузьміна К.П.(Дов.)

Від відповідача: Коломийченко І.В.. (Дов.)

У судовому засіданні 05.03.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" 31899,64 грн. заборгованості, з яких: 31128,13 грн. - основний борг, 23,60 грн. - інфляційні втрати, 747,91 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8252068 від 01.02.2008р. щодо оплати за постачання теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/1596/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.02.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.02.2013р. надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.02.2013р. надав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечив. Заперечення КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" мотивовані безпідставністю вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості безпосередніх споживачів (населення та орендарів) та не врахуванням тарифів та строків оплати за житлово-комунальні послуги. Крім того, відповідачем вказано, що задоволення позовних вимог утруднить господарську діяльність КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

В судовому засіданні 19.02.2013р. оголошено перерву до 05.03.2013р.

21.02.2013. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в судовому засіданні 05.03.2013р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача - Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" в судовому засіданні 05.03.2013р. позовні вимоги ПАТ "Київенерго" заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник), що перейменоване, відповідно до Статуту ПАТ "Київенерго", у Публічне акціонерне товариство "Київенерго", та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (відповідно до рішення Київської міської ради від 22.0911 року за №24/6240 перейменовано у Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району " (споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №8252068, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.2.1. Договору, позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із відповідачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року; згідно із заявленими відповідачем величинами приєднання теплового навантаження, зазначеними в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору, відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку №2.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. п. 9 Додатку № 2 до Договору відповідач щомісяця з 12 до 15 числа самостійно отримує в МВРАТ-7 за адресою: вул. Горького, буд. № 29, оформлено позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двух днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 Додатку № 2 до Договору відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактичну спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарям, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8252068 від 01.02.2008р., тоді як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.02.2011р. по 01.01.2013р. у нього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 31128,13 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами), копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 31128,13 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача 23,60 грн. - інфляційних втрат, 747,91 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши положення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №8252068 від 01.02.2008р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання.

Згідно наданого позивачем розрахунку, що проведений відповідно до умов договору на підставі даних облікових карток (табуляграм) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.02.2011р. по 01.01.2013р. за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 31128,13 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач, взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором та Додатками до нього, строк, оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.

Щодо посилань відповідача на відсутність обов'язку сплати вартості спожитої теплової енергії, а наявності в нього зобов'язань тільки в частині забезпечення надходження коштів на рахунок позивача, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, у відповідності до п. 2.3.1. Договору відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку №2.

Також, відповідач взяв на себе обов'язок забезпечувати: своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняття усіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.(п. 2.3.5 Договору).

Згідно пп. 3.2 Договору, позивач не несе відповідальності за відносини відповідача з третьою стороною.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що на відповідача покладається обов'язок вчинити дії, які б забезпечили надходження коштів від кінцевих споживачів за спожиту теплову енергію та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідач, в підтвердження вчинення дій спрямованих на забезпечення надходження коштів за спожиту теплову енергію, жодних доказів не надав. Своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії згідно умов Договору та Додатків до нього, не здійснив. А, несвоєчасна оплата кінцевими споживачами спожитої теплової енергії не звільняє відповідача від обов'язку вчасної сплати за поставлену позивачем теплову енергію.

Таким чином, вказані заперечення відповідача, є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 31128,13 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а відповідачем в установленому законом порядку обставини, викладені у позові, не спростовані та не доведено суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, а тому, вимога позивача про стягнення основної заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 31128,13 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 23,60 грн. - інфляційних втрат, 747,91 грн. - 3% річних.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 23,60 грн. інфляційних втрат, в межах позовних вимог.

За розрахунком позивача, розмір 3% річних за весь час прострочення складає 747,91 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 747,91 грн.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (юридична адреса: 03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8; код ЄДРПОУ 31731838; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305; р/р №26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській обл. МФО 322669 ) 31128 (тридцять одну тисячу сто двадцять вісім) грн. 13 коп. - основного боргу, 23 (двадцять три) грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 747 (сімсот сорок сім) грн. 91 коп. - 3% річних, а також 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.03.2013р.

Суддя О.В. Гулевець