Рішення № 29911458, 12.03.2013, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 413/4783/12

2/212/402/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючогосудді ОСОБА_1, при секретарі: Хазієвій Т.В., за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_4 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» в особі ТВБВ Ітипу № 10003/0357 філії Дніпропетровське Обласне управління АТ «Ощадбанк» (надалі ПАТ «Державний Ощадний банк України» або Банк) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь Банка заборгованість за кредитним договором № 143 від 27 червня 2008 року в сумі 250 888 гривень 38 копійок, понесені судові витрати та розірвати зазначений кредитний договір.

В обґрунтування вимог позивач вказав, 27 червня 2008 року між ВАТ «Держаний Ощадний банк України» філією Криворізьке відділення № 7897, правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір. Відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на придбання транспортного засобу в сумі 206 550,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом щомісячно у розмірі 16,0% річних, з остаточним терміном погашення 26 червня 2013 року. Позивачем умови кредитного договору були виконані у повному обсязі, проте, відповідач свої зобовязання належним чином не виконував, у звязку з чим, станом на 19.04.2012 року заборгованість складає 250 888 гривень 38 копійок, яку позивач і просить стягнути.

У судовому засіданні представник позивача по довіреності ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на зазначені підстави.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав частково, зазначив, що 08 вересня 2009 року він та ОСОБА_6 уклали Угоду про покладення на третю особу виконання грошових зобовязань позичальника за кредитним договором. У звязку з чим вважає, що вимоги щодо виконання зобовязань по Кредитному договору повинні предявлятись до ОСОБА_6

Третя особа ОСОБА_6 до суду не зявився, про причину не явки суду не повідомив.

Проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню. До такого висновку суд приходить на підставі з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У судовому засіданні встановлено, 27 червня 2008 року між ВАТ «Держаний Ощадний банк України» філією Криворізьке відділення № 7897, правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України», що підтверджено Статутом (а.с. 27-30) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 143, що знаходить підтвердження в матеріалах справи (а.с. 6-9).

Відповідно до умов зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит на придбання транспортного засобу в сумі 206 550,00 гривень з виплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,0% річних. Кредит надавався на 60 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 26 червня 2013 року.

У судовому засіданні встановлено, з метою забезпечення повернення кредитних коштів між ОСОБА_3 та Банком, 02.07.2008 року був укладений договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу ОСОБА_7 за р. № 3698, що придбався за рахунок наданого кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотків.

Зобовязання повинні виконуватись належним чином, згідно з вимогами договору та у встановлений строк, що передбачено ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України. Позивач виконав свої зобовязання у повному обсязі.

ОСОБА_3, відповідно до п.п. 3.3.1., 3.3.4., 3.3.5. Кредитного договору зобовязався точно в строки, обумовлені кредитним договором № 143 від 27.06.2008 року, здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі 3443,00 грн, та сплачувати нараховані проценти до останнього числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту шляхом внесення готівки до каси Банку або безготівкових перерахувань. У разі неналежного виконання взятих на себе зобовязань, позичальник також зобовязався по першій вимозі Банку сплатити штрафні санкції, передбачені Кредитним договором, всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки, що передбачено п. 3.3.6. Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 свої зобовязання перед позивачем не виконував, чим порушив умови кредитного договору, що також не спростовано відповідачем у судовому засіданні.

Матеріалами справи встановлено, 13 жовтня 2011 року за вих. № 440/10, на адресу ОСОБА_3 рекомендованою кореспонденцією була направлена вимога про погашення залишку кредитної заборгованості, а в разі не оплати, по закінченню місячного терміну, про звернення до суду про стягнення заборгованості за рахунок заставного майна. Даний факт знаходить підтвердження в матеріалах справи (а.с. 14) та поштовим повідомленням (а.с. 15-16). Проте, позичальником дана вимога була проігнорована, сума заборгованості не зменшилась.

Відповідно до ст. 611 ч. 1 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 625 ч. 1 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобовязання.

08 квітня 2009 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 було вчинено виконавчий напис, про звернення стягнення на заставне майно. За вчинення виконавчого напису Банк сплатив мито в розмірі 2500,00 грн.

24.05.2010 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису за реєстром № 2299, виданого 08.04.2009 р. на загальну суму 34984,80 грн. Відповідно до постанови Жовтневого ВДВС від 10.11.2011 р. про закінчення виконавчого провадження - коштів від реалізації майна не достатньо для повного задоволення вимог стягувача (а.с. 10-13).

Згідно п. 5.1. Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених договором та чинним законодавством України та відшкодовують завдані збитки понад неустойку (пеню, штраф).

Зазначені вимоги, відповідач за час розгляду справи у суді також не виконав. Згідно з розрахунком заборгованості відповідача перед ПАТ «Державний Ощадний банк України» (а.с. 18), з яким суд погоджується та який узгоджується з матеріалами справи, станом на 19.04.2012 року сума заборгованість становить 250 888,38 гривень, що складається з:

186 196,06 грн заборгованість по кредиту,

58500,59 грн заборгованість по нарахованим, але не сплаченим відсоткам за період з 01.06.2010 р. по 19.04.2012 р.,

3000,00 грн сплата за вчинення виконавчого напису,

3191,73 грн пеня за несвоєчасну сплату відсотків та кредиту за період з 17.02.2012 року по 19.04.2012 р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 Цивільного Кодексу України, а також умов п. 2.3 Кредитного договору, кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення отриманих кредитних коштів, процентів за користування кредитними коштами та інших платежів, відповідно до умов цього договору.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог судом встановлено, що відповідно п. 3.3.6. Кредитного договору сторони домовилися, що Банк самостійно визначає суму збитків. Банком понесені збитки у вигляді сплати нотаріусу за вчинення виконавчого напису в сумі 2500 гривень, суд приходить до висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на вчинення виконавчого напису задоволенню не підлягають.

Так, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності правових підстав стягнення з нього боргу за кредитним договором, оскільки у 2009 року була укладена угода про покладення на третю особу ОСОБА_6 виконання грошових зобовязань позивальника за кредитним договором, оскільки п. 2 вказаної Угоди передбачено, що після її укладення боржник не замінюється (не призводить до переводу боргу) за Кредитним договором та не звільняє позичальника від належного виконання ним грошових зобовязань, як боржника за Кредитним договором. Крім того, п. 8 зазначеної Угоди передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Третьою особою грошових зобовязань цей обовязок позичальник повинен виконувати сам. Факт невиконання Третьою особою грошових зобовязань вважається порушенням грошових зобовязань з боку самого позичальника.

Крім цього не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача щодо продажу ним у 2009 році автомобіля автобусу марки А04911 ТУР 2008 року, який був у заставі ВАТ «Ощадбанк» громадянину ОСОБА_9 або ОСОБА_10 за довіреністю, оскільки торгівля транспортними засобами, що були в експлуатації, здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 31.07.2002 року №228, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 року за № 681/6969, які були чинними на момент виникнення правовідносин між сторонами.

Видачу довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі - продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб. Суд приходить до висновку, що оформлення купівлі - продажу автомобіля шляхом видачі генеральної довіреності не відповідає вимогам закону.

Розподіляючи судові витрати між сторонами суд керується ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 2508,88 грн за подання позову майнового характеру та 107,30 грн за подання позову немайнового характеру.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» юридична особа ВАТ «Держаний Ощадний банк України» філія Криворізького відділення № 7897 було перейменовано на ОСОБА_5 акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України», у звязку з чим 23.01.2012 року проведено державну реєстрацію нової редакції статуту та внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осібпідприємців. ОСОБА_5 акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» є правонаступником всіх прав і обовязків ВАТ «Держаний Ощадний банк України».

Керуючись ст. ст. 3, 10, 15, 60, 88, 169, 212, 214, 215,224,232 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 6, 11, 14-16, 509, 526, 527, 530, 610-612, 623, 625, 627-629, 653, 1050, 1054-1055, параграф 6 глави 49 Цивільного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та розірвання кредитного договору - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» (50002, м. Кривий Ріг, вул. Чкалова, 44-А, код ЄДРПОУ 09305480, МФО 305482) заборгованість за кредитним договором № 143 від 27.06.2008 р. в сумі 250888 (двісті пятдесят тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 38 копійок, в тому числі: по кредиту - 186196,06 грн, по нарахованим, але не сплаченим відсоткам за період з 01.06.2010 р. по 19.04.2012 р. 58500,00 грн, пеня за несвоєчасну сплату відсотків та кредиту за період з 17.02.2012 року по 19.04.2012 р. - 3191,73 грн.

Розірвати кредитний договір № 143 від 27.06.2008 р. з моменту набрання рішення законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН 3015118071на користь Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» (50002, м. Кривий Ріг, вул. Чкалова, 44-А, код ЄДРПОУ 09305480, МФО 305482) судовий збір у сумі 2508 гривень 88 копійок та 107 гривень 30 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

ОСОБА_1