Постанова № 29911257, 04.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 р. Справа №805/575/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

за участю представників:

позивача - Бондар Т.С., Скокіна Л.Б., Семікоз О.О.,

відповідача - Капилянської Л.І., Помогаєва А.В.,

третьої особи 1 - Нудьги І.Г.,

третьої особи 2 - Горового В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного закладу «Дорожня лікарня станції Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Донецька залізниця», Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Нафтагазстрах», про скасування пунктів 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/15232 від 26 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и в :

У січні 2013 року Державний заклад «Дорожня лікарня станції Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - позивач, ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата» ДП «Донецька залізниця») звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області (далі - відповідач, ДФІ в Донецькій області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Донецька залізниця» (далі - третя особа 1, ДП «Донецька залізниця»), Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Нафтагазстрах» (далі - третя особа 2, ТДВ СК «Нафтагазстрах»), про скасування пунктів 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/15232 від 26 грудня 2012 року.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідно до пункту 1.2.3.2 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Донецькій області на ІІІ квартал 2012 року, на підставі направлень, виданих начальником ДФІ в Донецькій області Соколовим О.А., державними фінансовими інспекторами у термін з 10 вересня 2012 року по 14 листопада 2012 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата» ДП «Донецька залізниця» за період 2009-2011 роки та завершений звітний період 2012 року (по 30 червня 2012 року). 26 грудня 2012 року виконуючим обов'язки начальника ДФІ в Донецькій області винесена вимога про усунення порушень за № 05-05.1-10-14/15232, якою позивача, зокрема зобов'язують:

пункт 1 - розглянути матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання про застосування заходів дисциплінарного впливу до винних в порушенні осіб, у тому числі їх звільнення з посад;

пункт 3 - у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 КЗпПУ, відшкодувати шкоду за рахунок винних в порушенні осіб щодо зайвого нарахування та виплати доплати за ненормований робочий час водіям, які працюють за сумісництвом при відсутності підтвердження первинними документами фактів відпрацювання водіями 12 годин при наявності ставки в 1,5 оклади на суму 15,74 тис. грн. та як наслідок зайве нарахування та виплати відпускних водіям на суму 2,86 тис. грн.;

пункт 6 - відкоригувати в обліку внесків до державних цільових фондів на суму незаконно виплаченої заробітної плати ДЗ ДЛ Ясинувата зайво сплачених до державних цільових фондів внесків на загальну суму 6,63 тис. грн. в частині 6 584,42 грн.;

пункт 7 - здійснити відшкодування порушення шляхом внесення до складу лікарні ТМЦ або у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 КЗпПУ, відшкодувати шкоду за рахунок винних в порушенні осіб щодо зайво списаних продуктів харчування на загальну суму 0,19 тис. грн. внаслідок недотримання норм витрат продуктів харчування на 1 страву (омлет);

пункт 8 - здійснити розрахунок в обґрунтованості потреби установи в бюджетних коштах відповідно до вимог діючого законодавства та виходячи з фактичної наявності у лікарні працівників, які мають статус інваліда та періоду роботи гардеробника щодо зайвого отримання бюджетних коштів за КЕКВ 1120 в 2011 - 2012 роках внаслідок включення до розрахунку потреби на проведення видатків, пов'язаних з нарахуванням коштів єдиного соціального внеску на фонд оплати праці працюючих інвалідів у розмірі 36,3% замість 8,41% та заробітної плати гардеробника за 12 місяців, замість 6 місяців, яких він працює фактично, на загальне суму 412,29 тис. грн.;

пункт 9 - в подальшому здійснювати перерахування коштів до державного бюджету, а саме отриманих доходів внаслідок надходження на рахунок та відображення у складі спеціального фонду кошторису лікарні коштів від страхових організацій як плата за послуги, що надаються бюджетною установою громадянами (витрати на лікарські препарати лікарні, видатки на харчування, інші потреби фінансування яких передбачене з державного бюджету) на суму 6 608,70 тис. грн.;

пункт 10 - в подальшому здійснювати перерахування коштів до державного бюджету, а саме отриманих доходів внаслідок надходження на рахунок та відображення у складі спеціального фонду кошторису лікарні коштів від страхових організацій як палата за послуги, що надаються бюджетною установою громадянам (витрати на лікарські препарати лікарні, видатки на харчування, інші потреби, фінансування яких передбачене з державного бюджету) на суму 4 758,41 грн.

Позивач вказав, що зазначену вимогу він не визнає та вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне. Так, при винесенні оскаржуваної вимоги відповідач не дотримувався діючих норм Конституції України, постанови Кабінету міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 «Про затвердження Порядку інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами» щодо реалізації результатів ревізії.

Щодо пункту 3 вимоги позивач зауважив, що режим ненормованого робочого часу передбачає виконання за необхідності роботи понад нормальну тривалість робочого часу, тобто компенсуванню підлягає не кількість понаднормово відпрацьованих годин, а обсяг виконаних робіт та навантаження. Крім того, нарахування доплати водіям лікарні у розмірі 25% тарифної ставки за відпрацьований час за ненормований робочий день, а також надання щорічної додаткової відпустки проводиться за погодженням з профспілковим комітетом лікарні, що підтверджується колективним договором лікарні, зареєстрованим у Ясинуватському виконавчому комітеті від 27 серпня 2009 року за № 528, де відповідно до додатка № 1 затверджений перелік посад та професій з ненормованим робочим днем, до яких відноситься професія водія. Також позивач зауважив, що вказане порушення базується лише на змісті листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про встановлення ненормованого робочого дня» від 26 серпня 2010 року № 265/13/116-10, що носить роз'яснювальний характер та не зареєстроване в Міністерстві юстиції України. Таким чином, нарахування доплати за ненормований робочий день водіям санітарного транспорту лікарні, а також компенсація такого режиму роботи додатковою відпусткою проводилось лікарнею на законних підставах і підтверджено нормами діючого законодавства.

Стосовно пункту 7 вимоги позивач вказав, що фактично зайво списано масла соняшникового на приготування 1 страви (омлету) на суму 0,15 тис. грн., а не 0,19 тис. грн., як визначено у вимозі. Різниця в сумі 0,04 тис. грн. - це, відповідно до акту ревізії, сума, на яку начебто було зайво списано відварених яєць в кількості 31 шт., які повинні бути видані на сніданок застрахованим особам. Видача яєць не підтверджена записом в бракеражному журналі за 22 червня 2012 року, так як складене меню для застрахованих осіб за відповідну дату не передбачало на сніданок відварених яєць. Відварені яйця були призначені на сніданок особам, що утримуються в лікарні за рахунок благодійних внесків та коштів благодійного фонду «Магістраль» та не є застрахованими. Таким чином, зайвого списання відварених яєць на суму 0,04 тис. грн. лікарнею не проводилося.

У відношенні пункту 8 вимоги позивач вказав, що для лікарні, як для бюджетного закладу, кошторис є основним плановим документом, який визначає обсяг і спрямування коштів для виконання своїх функцій, установлених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Кошторисом лікарні визначено, що одночасно з ним затверджуються розрахунки, які обґрунтовують показники видатків, включених до кошторису. Бюджетні кошти виділяються лише за наявності затверджених кошторисів з розрахунками. Ревізори ж свої розрахунки проводили базуючись на даних розрахунків до проектів бюджетних запитів за відповідні роки, а не на даних розрахунків до затверджених кошторисів, що є порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 228 «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ». Таким чином, порушення ґрунтується на цифрах, що є плановими, не затверджені в складі кошторису і не профінансовані. Крім того, за період з 2009 року по 2012 рік кошторисом за КЕКВ 1110 «Заробітна плата» затверджено асигнувань на суму 39 261 100,00 грн., хоча планові розрахунки здійснено на суму 48 597 014,44 грн., різниця склала 9 335 914,44 грн., тобто менше 19% за 4 роки. Сума на утримання гардеробників за 4 роки складає 1,4% від розрахунку потреби в коштах. Враховуючи те, що заклад фактично профінансований не в повному обсязі, ця сума не призвела до затвердження в кошторисі, а також планування і отримання надлишкових сум за КЕКВ 1111 «Заробітна плата». Аналогічна ситуація з асигнуваннями за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» - розрахунки відрахувань до державних цільових фондів на заробітну плату гардеробників та у Пенсійний фонд на заробітну плату інвалідів у розрахунковій сумі 17 669 065,38 грн. при затверджених кошторисах 2009-2012 роках у загальній сумі 14 103 800,00 грн., різниця склала 3 565 265,38 грн., тобто 20%. По реєстрам ревізорів - 1,6% від розрахунків. Таким чином, ця сума також не вплинула на затверджений кошторис.

Щодо пункту 9 оскаржуваної вимоги позивач вказав, що вказане порушення не відображено в акті ревізії, тому позивач вважає його незаконним та необґрунтованим.

Стосовно пункту 10 вимоги позивач зауважив, що при визначенні суми «порушення» ревізорами була допущена помилка. Фактично закладом отримано власних надходжень від відшкодування страховою компанією за період, що підлягав ревізії, в розмірі 4 728,41 тис. грн., а не 4 758,41 тис. грн. Отже, до вимоги була включена сума, що не відповідає даним первинних документів і не підтверджена виписками Держказначейства. Окрім цього, згідно роз'яснення Державного казначейства від 11 серпня 2010 року, послуги на медичне обслуговування за договорами зі страховими організаціями, що надаються закладами охорони здоров'я, відносяться до першої групи власних надходжень бюджетних установ. Із договорів про надання медичної допомоги застрахованим особам, укладених між позивачем та ТОВ «Українська асистуючи компанія», а також позивачем та ТДВ СК «Нафтагазстрах» спрямованих на надання медичної допомоги особам застрахованим у ТДВ СК «Нафтагазстрах», що надавалися на перевірку, вбачається, що медичний заклад зобов'язується надати медичну допомогу застрахованим особам, а страховик відшкодувати медичному закладу суми вартості видатків, що виникли внаслідок перебування хворого на ліжку, фактично наданих медикаментів та продуктів харчування в обсягах зазначених у Програмах добровільного медичного страхування, які є додатками до зазначених договорів.

Аналіз понять та термінів, визначених у статті 3 Основ законодавства України про основи здоров'я, підтверджує той факт, що пунктом 21 розділу І Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138, поняття «медичне обслуговування» вміщує в себе поняття «медична допомога».

Крім того, перевіряючими не були прийняті до уваги норми права щодо фінансування охорони здоров'я, а саме статті 18 Основ законодавства України про охорону здоров'я, згідно якої медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення визначаються законом. У зв'язку з тим, що використання страхових коштів регулюється страховим законодавством та правилами добровільного медичного страхування страхової компанії, договором про надання медичної допомоги застрахованим особам та правилами добровільного медичного страхування страхової компанії передбачено, що страхова компанія здійснює страхову виплату шляхом оплати вартості наданих застрахованій особі медичних послуг за заявою пацієнта (застрахованої особи) про виплату страхового відшкодування медичному закладу, в межах страхової суми за обраною Програмою медичного страхування та з урахуванням встановлених лімітів відповідальності страхової компанії, яка і є фактичною оплатою послуг медичного закладу наданих зареєстрованій особі. З огляду на зазначене, доходи, отримані як страхове відшкодування згідно Програм добровільного медичного страхування, не підтверджені як компенсація платних послуг застрахованих осіб що знаходяться на лікуванні. Це спростовується також умовами договору, згідно яких оплата за послуги надані застрахованій особі здійснюється на підставі документів, у тому числі: акта про надану медичну допомогу по закінченим страховим випадкам за ПДМС та заяви застрахованих осіб на виплату страхового відшкодування медичному закладові за страховими випадками, що сталися. Вказане підтверджується зустрічною перевіркою дотримання законодавства щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій і розрахунків позивача та ДЗ «Донецька клінічна лікарня станції Донецьк» ДП «Донецька залізниця» за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2012 року з ТДВ, яка була проведена ДФІ в м. Києві.

Отже, вищезазначене повністю підтверджує правомірність укладання договорів про надання медичної допомоги застрахованим особам, предметом яких є медична допомога - один із видів (форми) медичного обслуговування, законне отримання від страхової компанії коштів за надані медичні послуги застрахованим особам, правильність відображення за даними форми № 4-1д «Звіти про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги». Таким чином, зроблені висновки в акті ревізії про безпідставно отриманий дохід, який підлягає перерахуванню до державного бюджету є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, оскільки зроблені лише на сумнівах та припущеннях, а не на чіткому зазначенні норм права.

На підставі зазначеного, позивач просив суд скасувати пункти 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/15232 від 26 грудня 2012 року (том 1 арк. справи 3-16).

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог, про що у судовому засіданні надали письмові заперечення (том 1 арк. справи 216-224), в яких зазначили про те, що доводи позивача зазначені в позовній заяві вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо доплати за ненормований час водіям вказали, що ревізією встановлено, що всім водіям лікарні нараховувалась та виплачувалась доплата за ненормований робочий день в розмірі 25% від посадового окладу, оскільки згідно Колективного договору лікарні водіїв віднесено до працівників з ненормованим робочим часом. При цьому, Колективний договір не містить визначення кількості годин для працівників з ненормованим робочим днем. Пунктом 5.2 Колективного договору визначено 40-годинний робочий тиждень працівникам господарського персоналу, АУП до якого входять водії. Відпрацювання водіями на основній посаді та за сумісництвом на 50% посадового окладу - 12 годин (1,5 ставки), шляхові листи роботи автомобільного транспорту не містять позначок (час виїзду та повернення до гаражу) про понаднормативне відпрацювання водіями, тобто відмітки про роботу понад 12 годин за даними первинних документів відсутні. Вищезазначене призвело до зайвого нарахування та виплати доплати за ненормований робочий час водіям, які працюють за сумісництвом (50%) при відсутності підтвердження даними первинних документів фактів відпрацювання водіями понад 12 годин за період з 01 січня 2009 року по 31 червня 2010 року та станом на момент ревізії на загальну суму 15 736,69 грн. Вищезазначене порушення призвело до зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату та ЄСВ на суму 5 570,79 грн. Внаслідок зайвого нарахування доплати за ненормований робочий час водіям, яка фактично не підтверджена даними первинних документів здійснено зайве нарахування відпускних за період з 01 січня 2009 року по 31 червня 2010 року та станом на момент ревізії на загальну суму 2 863,35 грн., що є порушенням норм діючого законодавства та, в свою чергу, призвело до зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату та ЄСВ на суму 1 013,63 грн. Перелічені порушення призвели до матеріальної шкоди (збитків) лікарні.

Щодо зайвого отримання бюджетних коштів представники відповідача зазначили, що вибірковою ревізією розрахунків, обґрунтованості та включення до кошторису потреб в бюджетних коштах загального фонду бюджету на здійснення видатків за КЕКВ 1111 «Заробітна плата» КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» встановлено, що лікарнею було включено до розрахунку кошторису заробітна плата гардеробника за 12 місяців замість 6 місяців, яких вони працюють фактично, на загальну суму 127 095,60 грн., і внаслідок цього внесків до державних цільових фондів на суму 46 195,36 грн., та у розрахунок до кошторису замість нарахувань на заробітну плату інвалідів включено відрахувань до пенсійного фонду за 2009 - 2010 роки 33,2% , замість 4%, а за 2011-2012 роки внесків до державних цільових фондів 36,3%, замість 8,41; на суму 239 004,60 грн., які використані на поточні розрахунки з фондами, що призвело до завищення потреби у бюджетних асигнуваннях на загальну суму 412 295,56 грн.

Щодо використання надходжень спеціального фонду за договорами страхування представники відповідача у своїх запереченнях вказали, що до ревізії були надані лише акти про надану медичну допомогу по закінченим страховим випадкам за період березень - травень 2012 року, в яких вказано інформацію про осіб, із зазначенням діагнозу та визначенням вартості їх лікування та утримання у медичному закладі по осібно. Інших документів (акт звірки взаєморозрахунків, протокол лікування, заяви застрахованих осіб на виплату страхового відшкодування медичному закладові за страховими випадками, що сталися) до ревізії не надано. Згідно даних бухгалтерського обліку пред'явлено до сплати ТДВ СК «Нафтагазстрах» за період з 01 серпня 2011 року по 30 червня 2012 року на загальну суму 2 105 154,07 грн., отримано оплати на загальну суму 2 033 618,43 грн. У складі сум, які пред'явлені лікарнею до сплати ТДВ СК «Нафтагазстрах», включено витрати на лікарські препарати лікарні, видатки харчування, інші потреби.

До ревізії також надано договір від 01 червня 2008 року № ДЗ/02 про надання медичної допомоги застрахованим особам, укладений між позивачем та ТОВ «Українська асигнуючи компанія», згідно якого зобов'язання між сторонами виникають виключно відносно надання медичної допомоги застрахованим у ТДВ «Страхова компанія «Нафтагазстрах» особам і відповідно до визначених програмами страхування умов. Згідно даних бухгалтерського обліку пред'явлено до сплати ТОВ «Українська асигнуючи компанія» за період з 01 вересня 2009 року по 30 липня 2011 року на загальну суму 2 138 128,39 грн., отримано оплати на загальну суму 2 119 447,47 грн. заборгованість по даному контрагенту, яка виникла станом на 31 липня 2011 року, перенесено як заборгованість станом на 01 серпня 2011 року по контрагенту ТДВ «Страхова компанія «Нафтагазстрах» у сумі 18 680,92 грн. Документів щодо здійснення зазначеної операції до ревізії не надано. Згідно даних меморіального ордеру № 14 «Накопичувальна відомість нарахувань доходів спеціального фонду бюджетної установи» розрахунки з ТОВ «Українська асигнуючи компанія» за період з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2011 року відсутні. Згідно даних банківських виписок, меморіального ордеру № 3 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах державної казначейської служби» отримано від ТОВ «Українська асигнуючи компанія» позивачем як страхове відшкодування по договору від 01 червня 2008 року № ДЗ/02 за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2009 року на загальну суму 605 342,26 грн. Крім того, під час ревізії реєстри щодо здійснених розрахунків між лікарнею та її вищевказаними контрагентами вручено для ознайомлення та підписання лікарні, але станом на момент закінчення ревізії реєстри не підписані та не повернуті працівникам ДФІ. Зауважень від відповідальних працівників лікарні стосовно сум вказаних у реєстрах під час ревізії не надходило. Ревізією встановлено, що кошти отримані від страхових компаній відображаються за даними форми № 4-1д «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги» по договорам страхування, тобто класифікуються до підгрупи 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.

Під час ревізії лікарнею не надані первинні документи, які підтверджують отримання доходів як за платні послуги за медичне обслуговування. Доходи, отримані як страхове відшкодування, згідно програм добровільного медичного страхування не підтверджені як компенсація платних послуг застрахованих осіб, що знаходяться на лікуванні. Таким чином, внаслідок недотримання вимог статті 13 Бюджетного кодексу України, розділу 1 постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти», пункту 2 «Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги», затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 11 липня 2002 року № 955 лікарнею було безпідставно отримано дохід, який підлягає перерахуванню до державного бюджету за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2012 року на суму 4 758 408,16 грн.

Крім того, у запереченнях зазначено, що під час зустрічної звірки виявлено, що договори добровільного медичного страхування укладаються ТДВ «Страхова компанія «Нафтагазстрах» з фізичними особами, які в подальшому визначаються вигодонабувачами за договорами добровільного медичного страхування, тобто лікарня не здійснює за свій рахунок оплату страхових внесків за застраховану особу. До того ж представники відповідача зауважили, що позивачем не складалися первинні документи, що підтверджують надання платних послуг пацієнтам.

У зв'язку з викладеним просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18 лютого 2013 року через канцелярію суду від третьої особи 2, ТДВ СК «Нафтагазстрах», надійшли письмові пояснення до адміністративного позову в частині позовних вимог щодо скасування пунктів 9, 10 вимоги (том 1 арк. справи 156-163), в яких зазначено, що вимога не ґрунтується на положеннях законодавства та не є законною, а підстав для виконання пунктів 9 та 10 вимоги про усунення порушень № 05-05.1-10-14/15232 в частині перерахування до державного бюджету отриманих доходів, внаслідок надходження на рахунок та відображення у складі спеціального кошторису лікарні коштів від страхових організацій як плати за послуги, що надаються бюджетною установою громадянам (витрати на лікарські препарати лікарні, видатки на харчування, інші потреби, фінансування яких передбачене з державного бюджету) на суму 6 608,70 тис. грн. і на суму 4 758,41 тис. грн. та у зв'язку з чим в подальшому здійснювати перерахування зазначених коштів до державного бюджету, немає. ТДК СК «Нафтагазстрах» здійснює страхову діяльність у формі добровільного медичного страхування на підставі статуту та ліцензії серії АВ № 377695, виданою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Щодо неправомірності застосування відповідачем понять «медичне обслуговування» та «медична допомога» в акті ревізії, а також щодо використання страхових коштів третя особа 2 надала пояснення аналогічні викладеним позивачем у позовній заяві.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях, просив суд задовольнити позовні вимоги в частині скасування пункту 10 оскаржуваної вимоги.

Представник третьої особи 1, Державного підприємства «Донецька залізниця», у судовому засіданні надав суду письмові пояснення (том 2 арк. справи 60-63), в яких вказав наступне. Включення у пункт 9 вимоги «порушення» відсутнього в акті ревізії не відповідає принципам закладеним у пунктах 35, 46 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами». Щодо пункту 10 вимоги представник третьої особи 1 зазначив, що до вимоги включена сума, що не відповідає даним первинних документів і не підтверджена виписками Держказначейства. Залізниця вважає висновки акту ревізії щодо віднесення коштів що надходять до лікарні від страхової компанії до складу доходів бюджету помилковими. У період проведення перевірки фахівцям Державної фінансової інспекції були надані відповідні договори, на підставі яких проводилось відшкодування витрат лікарні, однак їм надано не вірну оцінку. На всіх підприємствах залізничного транспорту України існує програма щодо добровільного медичного страхування працівників та пенсіонерів залізничного транспорту. Працівниками залізниці у 2008 році укладено договори добровільного медичного страхування із Страховою компанією «Нафтагазстрах», відповідно до умов якого якщо застрахована особа отримує стаціонарну медичну допомогу в медичному закладі, з яким страхова компанія уклала договір шляхом оплати медичному закладу наданих послуг у межах страхової суми, а у випадку отримання медичної допомоги у іншому медичному закладі відшкодуванням коштів страхувальнику на його рахунок. Між ДП «Донецька залізниця» та ТДВ Страхова компанія «Нафтагазстрах» укладено Генеральний договір добровільного медичного страхування залізничників та договір доручення (щодо організації добровільного медичного страхування пенсіонерів залізничного транспорту) - на підставі поданих працівниками їх особистих заяв залізниця утримує із заробітної плати та перераховує страховій компанії страхові платежі, а остання, у разі настання страхового випадку, здійснює відповідне відшкодування у встановлений спосіб. Кошти, що перераховуються - це кошти фізичних осіб за договорами укладеними із страховою компанією, які потім перераховуються лікарні для організації надання застрахованій особі лікарняних препаратів, харчування тощо. Представник третьої особи 1 також зауважив на тому, що актом ревізії не спростовуються, а навпаки підтверджуються висновок щодо додаткового до передбаченого бюджетом забезпечення лікарняного процесу. Крім того, фахівцями під час ревізії зроблені висновки, що не входять до компетенції фінансової інспекції, так органом уповноваженим відповідно до Закону України «Про страхування» проводити державний нагляд у цій сфері діяльності є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. На підставі викладеного, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Державний заклад «Дорожня лікарня станції Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Ясинуватської міської ради Донецької області 08 червня 1996 року, обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01112451 та здійснює такі види діяльності за КВЕД-2010 як діяльність лікарняних закладів, загальна медична практика, спеціалізована медична практика, стоматологічна практика, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 019240 (том 1 арк. справи 30), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 545931 від 04 вересня 2012 року (том 1 арк. справи 29). Позивач зареєстрований як платник податків та перебуває на обліку в Ясинуватській об'єднаній державній податковій інспекції за № 17 (том 1 арк. справи 31). Здійснює свою діяльність на підставі статуту державного закладу «Дорожня лікарня станції Ясинувата» ДП «Донецька залізниця», затвердженого у новій редакції наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 20 січня 2008 року № 066-ц, зі змінами, затвердженими наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 24 червня 2011 року № 323-ц (том 1 арк. справи 18-27).

Відповідач - Державна фінансова інспекція в Донецькій області в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції» № 765 від 20 липня 2011 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління, у тому числі перетворено Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області в Державну фінансову інспекцію в Донецькій області.

Третя особа 1 - Державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою, яка підпорядкована Державній адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» Міністерства інфраструктури України.

Третя особа 2 - Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Нафтагазстрах» є юридичною особою, зареєстрованою Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 10 лютого 1995 року, обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 21004953, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 614346 від 29 серпня 2012 року (том 1 арк. справи 183) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 927061 (том 1 арк. справи 182). Третя особа 2 здійснює страхову діяльність у формі добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) безстроково починаючи із 17 січня 2008 року на підставі ліцензії серії АВ № 377695, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 31 січня 2008 року (том 1 арк. справи 164).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (назва Закону викладена в редакції, що набрала чинності 02 грудня 2012 року, надалі - Закон України № 2939) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

У статті 4 Закону України № 2939 встановлено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року.

Статтею 11 Закону України № 2939 визначено, що плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Згідно пункту 35 вказаного вище Порядку виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до пункту 1.2.3.2 плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в Донецькій області на ІІІ квартал 2012 року, на підставі направлень № 1656 та № 1657 від 07 вересня 2012 року, № 1838 та № 1839 від 25 вересня 2012 року, № 2010 та № 2009 від 15 жовтня 2012 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області в термін з 10 вересня 2012 року по 14 листопада 2012 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного закладу «Дорожня лікарня станції Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» за період 2009 - 2011 рік та завершений звітний період 2012 року (по 30 червня 2012 року), за результатами якої складений акт № 05.1-16/10 від 21 листопада 2012 року (том 1 арк. справи 36-103). В акті ревізії перевіряючими встановлено ряд порушень.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року, передбачено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За результатами ревізії 26 грудня 2012 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області сформована вимога № 05-05.1-10-14/15232 про усунення порушень, якою позивача, серед іншого, зобов'язано:

- у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 КЗпПУ, відшкодувати шкоду за рахунок винних в порушенні осіб щодо зайвого нарахування та виплати доплати за ненормований робочий час водіям, які працюють за сумісництвом при відсутності підтвердження первинними документами фактів відпрацювання водіями понад 12 годин при наявності ставки в 1,5 оклади на суму 15,74 тис. грн. та як наслідок зайве нарахування та виплати відпускних водіям на суму 2,86 тис. грн. (пункт 3);

- відкоригувати в обліку внесків до державних цільових фондів суми зайво сплачених до державних цільових фондів внесків на загальну суму 6,63 тис. грн. по сумам незаконно виплаченої заробітної плати ДЗ ДЛ Ясинувата (пункт 6);

- здійснити відшкодування порушення шляхом внесення до складу лікарні ТМЦ або у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 КЗпПУ, відшкодувати шкоду за рахунок винних в порушенні осіб щодо зайво списаних продуктів харчування на загальну суму 0,19 тис. грн. внаслідок недотримання норм витрат продуктів харчування на 1 страву (омлет) (пункт 7);

- здійснювати розрахунок в обґрунтованості потреби установи в бюджетних коштах відповідно до вимог діючого законодавства та виходячи з фактичної наявності у лікарні працівників, які мають статус інваліда та періоду роботи гардеробника, внаслідок того, що ревізією встановлено зайве отримання бюджетних коштів за КЕКВ 1120 в 2011 - 2012 роках внаслідок включення до розрахунку потреби на проведення видатків, пов'язаних з нарахуванням коштів єдиного соціального внеску на фонд оплати праці працюючих інвалідів у розмірі 36,3% замість 8,41% та заробітної плати гардеробника за 12 місяців, замість 6 місяців, яких він працює фактично, на загальну суму 412,29 тис. грн. (пункт 8);

- в подальшому здійснювати перерахування коштів до державного бюджету, а саме отриманих доходів внаслідок надходження на рахунок та відображення у складі спеціального фонду кошторису лікарні коштів від страхових організацій як плата за послуги, що надаються бюджетною установою громадянами (витрати на лікарські препарати лікарні, видатки на харчування, інші потреби фінансування яких передбачене з державного бюджету) на суму 6 608,70 тис. грн. (пункт 9);

- в подальшому здійснювати перерахування коштів до державного бюджету, а саме отриманих доходів внаслідок надходження на рахунок та відображення у складі спеціального фонду кошторису лікарні коштів від страхових організацій як палата за послуги, що надаються бюджетною установою громадянам (витрати на лікарські препарати лікарні, видатки на харчування, інші потреби, фінансування яких передбачене з державного бюджету) на суму 4 758,41 грн. (пункт 10) (том 1 арк. справи 33-35).

Зазначеною вимогою, з урахуванням листа ДФІ в Донецькій області від 08 січня 2013 року № 05-05.1-10-14/242 (том 2 арк. справи 139), про результати проведеної роботи по вищевказаним напрямкам позивача зобов'язано проінформувати Державну фінансову інспекцію в Донецькій області в термін до 28 січня 2013 року.

Згідно статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Прийняття вимоги органом державного фінансового контролю є засобом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень функцій, що застосовується у разі виявлення порушення вимог чинного законодавства об'єктом контролю.

Отже, прийнята відповідачем вимога є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питанням даної адміністративної справи є обґрунтованість зроблених висновків відповідачем за актом ревізії і, як наслідок, правомірність винесення вимоги в оскаржуваній частині, зокрема пунктів 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги.

Стосовно виявленого порушення щодо виплати доплати за ненормований робочий час водіям, які працюють за сумісництвом при відсутності підтвердження первинними документами фактів відпрацювання водіями 12 годин при наявності ставки в 1,5 оклади на суму 15,74 тис. грн. та як наслідок зайве нарахування та виплати відпускних водіям на суму 2,86 тис. грн., суд зазначає наступне.

У наведеному акті ревізії вказано, що усім водіям автомобільного транспорту лікарні нараховувалася та виплачувалася доплата за ненормований робочий день в розмірі 25% від посадового окладу, хоча дані працівники працювали на основній посаді та за сумісництвом на 50% посадового окладу, тобто на 1,5 ставки, і працювали вони 12 годин, що підтверджено щоденними даними шляхових листів та табелями обліку робочого часу за період з 01 січня 2009 року по 31 червня 2010 року.

В акті ревізії також зазначено, що жоден шляховий лист за вказаний період не підтверджує факт відпрацювання водіями більш 12 годин (1,5 ставки), шляхові листи роботи автомобільного транспорту не містять позначок (час виїзду та повернення до гаражу) про понаднормативне відпрацювання водіями, тобто відмітки про роботу понад 12 годин за даними первинних документів відсутні.

Ревізорами зроблено висновок, що наведене призвело до зайвого нарахування та виплати доплати за ненормований робочий час водіями, які працюють за сумісництвом (50%) при відсутності підтвердження даними первинних документів фактів відпрацювання водіями понад 12 годин за період з 01 січня 2009 року по 31 червня 2010 року та станом на момент ревізії на загальну суму 15 736,69 грн. (2009 рік - 10 544,62 грн., 2010 рік - 5 192,07 грн.), що є порушенням статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 15 Закону України «Про оплату праці», пункту 3.4.4 наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», пункту 3.5 Колективного договору лікарні на 2009-2011 року від 27 травня 2009 року, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.14, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку та листа Міністерства праці та соціальної політики від 26 серпня 2010 року № 265/13/116-10 «Щодо встановлення ненормативного робочого дня», пункту 2.7 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно статті 4 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначені розділом 7 Кодексу законів про працю України та Законом України «Про оплату праці».

Згідно статті 8 Закону України «Про оплату праці» державне регулювання оплати праці обмежено встановленням розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Відповідно до частини 2 статі 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Положення аналогічного змісту міститься в статті 15 Закону України «Про оплату праці», згідно якої вирішення наведеного вище переліку питань віднесено законодавцем також до сфери договірного регулювання оплати праці.

Так, відповідно до пунктів 3.3, 3.5 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата» ДП «Донецька залізниця» від 27 травня 2009 року при вирішенні питань оплати праці «Адміністрація» керується Законом України «Про оплату праці», статтями 94-117 Кодексу законів про працю України. Мінімальну заробітну плату для працівників лікарні встановлюється відповідно до законодавства України. Розміри доплат і надбавок, які враховують специфіку умов праці окремих професійних та посадових груп, порядок їх встановлення визначаються відповідно до наказу № 308/519 від 05 жовтня 2005 року Міністерства праці та соціальної політики України «Про упорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» зі змінами та доповненнями (том 2 арк. справи 22-30).

Додатком № 6 до Колективного договору затверджено перелік доплат і надбавок до тарифної ставки, відповідно до якого водіям за ненормований робочий день встановлено доплату у розмірі 25% посадового окладу (том 2 арк. справи 43).

Розмір вказаної доплати водіям позивачем затверджено на підставі підпункту 3.4.4 розділу 3 «Доплати» Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05 жовтня 2005 року № 308/519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за № 1209/11489, в якому встановлено, що керівники закладів за погодженням з профспілковими комітетами можуть установлювати ненормований робочий день для водіїв легкових та санітарних автомобілів, автомобілів швидкої медичної допомоги з доплатою 25 відсотків тарифної ставки за відпрацьований час. Водіям автомобілів з ненормованим робочим днем доплата за роботу в нічний час проводиться на загальних підставах.

Також, постановою «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298 Кабінет Міністрів України з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці постановив установити водіям автотранспортних засобів: надбавки за класність водіям II класу - 10 відсотків, водіям I класу - 25 відсотків установленої тарифної ставки за відпрацьований час; доплати за ненормований робочий день - у розмірі 25 відсотків тарифної ставки за відпрацьований час (підпункт 4 пункту 3).

Пунктом 4 вказаної Постанови надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків:

а) установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них;

б) надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання;

в) затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.

У посадових інструкціях водіїв ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ДЗ «Дорожня лікарня станції Ясинувата» ДП «Донецька залізниця» вказано, що останні є водіями кваліфікаційної категорії І, а згідно пункту 2.5 наведених інструкцій вони зобов'язані у випадку виникнення непередбачених невідкладних моментів при виконанні основних посадових обов'язків затримуватися на необхідний термін (том 1 арк. справи 104-119). Вказані посадові інструкції погоджені профспілковим комітетом.

Отже, з аналізу наведених посадових інструкцій вбачається, що у водіїв лікарні фактично встановлений ненормований робочий день, який обумовлений специфікою роботи у даній установі, а колективним договором надано право керівникам виплачувати водіям доплату до посадового окладу в розмірі 25% за ненормований робочий день.

Таким чином, висновки відповідача в частині виявлення порушення у вигляді зайвої сплати коштів у вигляді доплати водіям за ненормований робочий день у розмірі 25% посадового окладу здійснені відповідачем без врахування приписів законодавства про працю України, яким встановлено можливість врегулювання такого роду питань шляхом укладення колективного договору.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що внаслідок зайвого нарахування доплати за ненормований робочий час водіям здійснено зайве нарахування відпускних за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року та станом на момент ревізії на загальну суму 2 863,35 грн. (2009 рік - 2 339,19 грн., 2010 рік - 524,16 грн.) (КЕКВ 1111), що є порушенням пункту 1 статті 3, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; статті 21 Закону України «Про оплату праці»; підпункту 5.7 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15, 2,16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24 травня 1995 року № 88; листа Міністерства праці та соціальної політики від 26 серпня 2010 року № 265/13/116-10 «Щодо встановлення ненормованого робочого дня»; пунктів 3, 8 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затвердженого наказом міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7; пункту 5.5 Додатку 1 до Колективного договору лікарні на 2009-2011 роки від 27 травня 2009 року.

Так, статтею 2 Кодексу законів про працю України закріплено основні трудові права працівників, серед яких - право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки.

Згідно статті 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Статтею 21 Закону України «Про відпустки» закріплено порядок оплати відпусток. Так, заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про відпустки» витрати, пов'язані з оплатою відпусток здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання. Оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, застосовується у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки тощо.

Згідно пунктів 5 та 7 розділу ІV «Порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної плати» вищевказаного порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Додатком 1 до Колективного договору від 27 травня 2009 року на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці» встановлено перелік посад працівників з особливим характером праці та ненормованим робочим днем, відповідно до якого для водія автотранспортного засобу встановлено основну відпустку тривалістю в 24 дні та додаткову відпустку тривалістю 7 днів (том 2 арк. справи 31-32).

Виходячи з викладеного вище та на підставі встановленої судом правомірності виплати позивачем доплати водіям у розмірі 25% посадового окладу, суд робить висновок про те, що позивачем нараховувалися відпускні за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року у відповідності до приписів чинного законодавства.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога в частині відшкодування шкоди за рахунок винних в порушенні осіб щодо зайвого нарахування та виплати доплати за ненормований робочий час водіям, які працюють за сумісництвом при відсутності підтвердження первинними документами фактів відпрацювання водіями понад 12 годин при наявності ставки в 1,5 оклади на суму 15,74 тис. грн. та як наслідок зайве нарахування та виплати відпускних водіям на суму 2,86 тис. грн., є незаконною та підлягає скасуванню.

Щодо пункту 6 вимоги про відкоригування в обліку внесків до державних цільових фондів суми зайво сплачених до державних цільових фондів внесків на загальну суму 6,63 тис. грн. по сумам незаконно виплаченої заробітної плати ДЗ ДЛ Ясинувата, суд зазначає наступне.

В акті ревізії зазначено, що порушення щодо зайвого нарахування та виплати доплати за ненормований робочий час водіям, які працюють за сумісництвом, призвело до зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату та ЄСВ на суму 5 570,79 грн. (2009 рік - 3 732,80 грн., 2010 рік - 1 837,99) (КЕКВ 1120).

Також в акті ревізії описано, що порушення щодо зайвого нарахування та виплати відпускних призвело до зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату та ЄСВ на суму 1 013,63 грн. (2009 рік - 828,07 грн., 2010 рік - 185,55 грн.) (КЕКВ 1120).

Як вже зазначалося, судом встановлено, що у діях позивача стосовно нарахування та виплати доплати за ненормований робочий час водіям, а також нарахування та виплати відпускних водіям - порушень не виявлено, тому вимога відповідача в частині відкоригувати в обліку внесків до державних цільових фондів на зазначену суму є також необґрунтованою, отже підлягає також скасуванню.

Стосовно пункту 7 вимоги про здійснення відшкодування порушення шляхом внесення до складу лікарні товарно-матеріальних цінностей або у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 КЗпПУ, відшкодування шкоди за рахунок винних в порушенні осіб щодо зайво списаних продуктів харчування на загальну суму 0,19 тис. грн., внаслідок недотримання норм витрат продуктів харчування на 1 страву (омлет), суд виходить із наступного.

Відповідно до акту ревізії підставою для винесення пункту 7 вимоги є встановлення вибірковою ревізією за лютий 2009 року, 06 листопада 2010 року, 03 липня 2011 року, 02 червня 2012 року обґрунтованості списання продуктів харчування порушення технологічних норм, передбачених «Збірником блюд та кулінарних виробів для підприємств суспільного харчування» під редакцією Здобнова О.І., к.2007, стор. 643 табл. 36, та недотримання норм витрат продуктів харчування на страву (омлет), в результаті чого списано продуктів харчування (рослинної олії) в кількості 10,69 кг на загальну суму 154,06 грн. (з ПДВ) (2009 рік - 13,47 грн., 2010 рік - 35,96 грн., 2011 рік - 40,35 грн., 2012 рік - 64,28 грн.) та зайвого списання 22 червня 2012 року яєць у кількості 31 шт. на суму 32,86 грн., що призвело до порушення статті 3, пунктів 1, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.13, 2,14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24 травня 1995 року № 88; технологічних норм, передбачених «Збірником блюд та кулінарних виробів для підприємств суспільного харчування» під редакцією Здобнова О.І., к.2007, стор. 643 табл. 36.

Як вбачається із меню-розкладки за 22 червня 2012, копія якої міститься в матеріалах адміністративної справи (том 1 арк. справи 150), на сніданок хворим лікарнею передбачалося до видачі 31 порція, до якого входило відварене яйце, водночас, отримання вказаних порцій відповідальним працівником підтверджується відомостями на відпуск відділам раціонів харчування для хворих (том 1 арк. справи 159).

Отже, дослідженими документами спростовуються висновки відповідача про зайве списання 22 червня 2012 року яєць у кількості 31 шт. на суму 32,86 грн.

Стосовно недотримання норм витрат продуктів харчування на страву (омлет), згідно «Збірнику блюд та кулінарних виробів для підприємств суспільного харчування» під редакцією Здобнова О.І., к.2007, стор. 643 табл. 36, в результаті чого надмірно списано продуктів харчування (рослинної олії) в кількості 10,69 кг на загальну суму 154,06 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що описані в акті ревізії норми витрат на страву (омлет) не знайшли відображення у відповідних нормативно-правових актах, а тому не може бути визнане порушенням, що призвело до надлишкового списання продуктів харчування.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно наведеного збірнику передбачено в окремих випадках збільшувати або зменшувати закладки якого-небудь компоненту до страви (том 1 арк. справи 228).

За даних обставин, суд приходить до висновку, що вимога в означеній частині винесена необґрунтовано та підлягає скасуванню (пункт 7).

Стосовно правомірності зроблених висновків, що стали підставою для прийняття пункту 8 оскаржуваної вимоги, суд зазначає наступне.

Як вказано в акті ревізії, вибірковою ревізією розрахунків, обґрунтованості та включення до потреб в бюджетних коштах загального фонду бюджету на здійснення видатків за КЕКВ 1111 «Заробітна плата», КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» встановлено, що лікарнею було включено до розрахунку кошторису заробітна плата гардеробника за 12 місяців, замість 6 місяців, яких вони працюють фактично на загальну суму 127 095,60 грн., і внаслідок цього внесків до державних цільових фондів на суму 46 195,36 грн. (які виплачені на заробітну плату: доплати за суміщення, премії) та розрахунок до кошторису замість нарахувань на заробітну плату інвалідів (яких на підприємстві згідно розрахунку чисельності працівників повинно бути 20 чоловік) включено відрахувань до пенсійного фонду за 2009-2010 роки 33,2%, замість 4%, а за 2011-2012 роки внесків до державних цільових фондів 36,3 % замість 8,41% на суму 239 004,60 грн., які використані на поточні розрахунки з фондами, що призвело до завищення потреби у бюджетних асигнуваннях на загальну суму 412 295,56 грн. (2009 - 111 198,65 грн., 2010 - 109 801,50 грн., 2011 - 72 943,22 грн., 2012 - 118 352,04 грн., що є порушенням пунктів 5, 20, 22, 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року, статті 7 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, статті 7 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ.

Засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства на даний час визначені Бюджетним кодексом України від 08 липня 2010 року № 2456-VI, а до 01 січня 2011 року визначалися Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ.

Згідно статті 1 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Кошторис є основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень (пункт 30 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року, кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) має такі складові частини: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Згідно пункту 3 вказаного Порядку установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу, також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Відповідно до пунктів 10-12 вказаного Порядку № 228 Мінфін, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків бюджету та надання кредитів з бюджету загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.

Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік:

встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватися відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків бюджету або надання кредитів з бюджету у проектах кошторисів;

забезпечують складення проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, правильності їх розподілу відповідно до економічної класифікації видатків бюджету або класифікації кредитування бюджету, повноти надходження доходів або повернення кредитів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених кошторисів.

Пунктом 20 Порядку № 228 передбачено, що під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. При цьому, видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Відповідно до пункту 22 цього ж Порядку показники видатків бюджету або надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджет і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

При цьому, згідно пункту 29 Порядку № 228, проекти кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником. Головні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів зобов'язані:

забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;

додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів бюджетних асигнувань, не зумовлених потребою;

забезпечити в проектах кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів додержання доведених у лімітних довідках річних обсягів бюджетних асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків бюджету або надання кредитів з бюджету протягом бюджетного періоду;

не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

Як зазначалось судом вище, ревізією розрахунків, обґрунтованості та включення до потреб в бюджетних коштах загального фонду бюджету на здійснення видатків за КЕКВ 1111 «Заробітна плата», КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» встановлено, що лікарнею включено до розрахунку кошторису заробітна плата гардеробника за 12 місяців, замість 6 місяців, яких вони працюють фактично на загальну суму 127 095,60 грн., і внаслідок цього внесків до державних цільових фондів на суму 46 195,36 грн. та розрахунок до кошторису замість нарахувань на заробітну плату інвалідів (яких на підприємстві згідно розрахунку чисельності працівників повинно бути 20 чоловік) включено відрахувань до пенсійного фонду за 2009-2010 роки 33,2%, замість 4%, а за 2011-2012 роки внесків до державних цільових фондів 36,3 % замість 8,41% на суму 239 004,60 грн., які використані на поточні розрахунки з фондами, що призвело до завищення потреби у бюджетних асигнуваннях на загальну суму 412 295,56 грн.

Водночас, у чинному законодавстві України не міститься будь-яких посилань, що професія гардеробника у лікарнях на залізничному транспорті є сезонною роботою, тобто лише в осінньо-зимовому періоді.

При цьому, виходячи із визначення завдань та обов'язків гардеробника, які розкриті у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, згідно яких гардеробник приймає на зберігання верхній одяг, головні убори, взуття та інші особисті речі від працівників і відвідувачів підприємства (установи), видає працівникові або відвідувачу жетон з номером місця зберігання речей, видає одяг та інші речі працівникові або відвідувачу за пред'явленим жетоном, надає допомогу інвалідам, відвідувачам похилого віку під час роздягання та одягання, у разі потреби чистить одяг, забезпечує збереження речей, зданих на зберігання працівниками або відвідувачами підприємства (установи), утримує в чистоті та порядку приміщення гардеробної, можна зробити висновок, що дана професія не носить сезонних характер, а дана робота може виконуватися упродовж року.

Отже, виходячи із вище зазначеного, суд приходить до висновку, що включення у розрахунки до кошторису потреб в бюджетних коштах загального фонду бюджету на здійснення видатків за КЕКВ 1111 «Заробітна плата», КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» - заробітної плати гардеробника за 12 місяців не суперечить чинному законодавству.

Слід зазначити, що посилання відповідача на те, що гардеробник фактично працює лише шість місяців судом не приймаються, оскільки дана обставина зумовлена фактичним здійсненням видатків на оплату професії робітників даної категорії, що цілком узгоджується із поясненнями представників позивача наданими у судовому засіданні.

Так само суд вважає необґрунтованими твердження відповідача стосовно допущених порушень позивачем при внесенні у розрахунки до кошторису нарахувань на заробітну плату інвалідів до пенсійного фонду за 2009-2010 роки 33,2%, замість 4%, а за 2011-2012 роки внесків до державних цільових фондів 36,3 % замість 8,41%, що призвело до завищення потреби у бюджетних асигнуваннях, оскільки при плануванні потреб у вказаних відрахуваннях установа виходить із затвердженого штатного розкладу працівників, який не містить посад, що повинні обіймати виключно інваліди, тому у разі подальшого фактичного обіймання певних посад інвалідами, то вказане призводить лише до економії бюджетних коштів.

Водночас, показники видатків бюджету, що включаються до проекту кошторису на вказані відрахування, обґрунтовані відповідними розрахунками виходячи із загальної кількості працівників згідно штатного розкладу, у зв'язку із чим в діях позивача відсутні порушення приписів Бюджетного кодексу України та Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога в частині зобов'язання здійснювати розрахунки в обґрунтованості потреби установи в бюджетних коштах відповідно до вимог діючого законодавства та виходячи з фактичної наявності у лікарні працівників, які мають статус інваліда та періоду роботи гардеробника, ґрунтується на помилкових висновках ревізії, а тому підлягає скасуванню.

Стосовно обґрунтованості винесення пунктів 9, 10 оскаржуваної вимоги суд виходить із наступного.

Так, у пункті 9 наведеної вимоги вказане порушення про отримання доходів, які підлягають перерахуванню до державного бюджету, внаслідок надходження на рахунок та відображення у складі спеціального фонду кошторису лікарні коштів від страхових організацій як плата за послуги, що надаються бюджетною установою громадянам (витрати на лікарські препарати лікарні, видатки на харчування, інші потреби фінансування яких передбачене з державного бюджету) на суму 6 608,70 тис. грн. та зобов'язано в подальшому здійснювати перерахування коштів до державного бюджету.

Водночас, у пункті 10 вимоги описане аналогічне порушення та спосіб його усунення, однак вказана сума - 4 758,41 грн.

Як пояснили представники відповідача у судовому засіданні пункт 9 у оскаржуваній вимозі вказано помилково, правильним є пункт 10, що ґрунтується на висновках акту ревізії.

Вказане порушення описане на стор. 56-64 акту ревізії, зі змісту якого вбачається, що ревізорами зроблено висновок про те, що лікарнею внаслідок недотримання вимог статті 13 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456 - VI, розділу 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти» №1138 від 17 вересня 1996 року, пункту 2 «Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955 лікарнею було безпідставно отримано дохід, який підлягає перерахуванню до державного бюджету за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2012 року на суму 4 758 408,16 грн.

Вказаний висновок ревізорами зроблений на наслідками аналізу нормативно-правових актів, якими гарантоване безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медичної допомоги, та вказано, що доходи, отримані, як страхове відшкодування, згідно Програм добровільного медичного страхування не підтверджені, як компенсація платних послуг застрахованих осіб, що знаходилися на лікуванні.

Як встановлено судом зі змісту акту ревізії та із пояснень представників осіб, що брали участь у розгляді адміністративної справи, кошти, які на думку відповідача отримані позивачем безпідставно, останньому надходили за згодою застрахованих осіб, як страхове відшкодування вартості видатків, що виникли внаслідок перебування хворих на ліжку, фактично наданих медикаментів та продуктів харчування в обсягах зазначених у Програмах добровільного медичного страхування, за укладеними договорами між позивачем та ТОВ «Українська асистуючи компанія», а також із ТДВ СК «Нафтагазстрах».

Згідно договору № Д3/02/81 про надання медичної допомоги застрахованим особам від 01 березня 2011 року (том 2 арк. справи 140-149), що укладений між позивачем та третьою особою - 2, медичний заклад прийняв на себе зобов'язання за період стаціонарного лікування забезпечити застраховану особу згідно Програм добровільного медичного страхування: медикаментами у межах страхових сум за окремим випадком госпіталізації, продуктами харчування не більше страхової суми за 1 ліжко-день, іншим також згідно умов Програм добровільного медичного страхування не більше страхової суми за 1 ліжко-день. Водночас, лікарня у відповідності до пункту 2.1.3. означеного договору зобов'язана забезпечити прийом, відокремлений облік, зберігання, відпуск медикаментів, що отримуються від страховика. Страховик, у свою чергу, зобов'язаний у відповідності до пункту 2.3.1 договору відшкодовувати медичному закладу суму страхового відшкодування, згідно з Програмою добровільного медичного страхування, яка складається з: вартості видатків, що виникли внаслідок перебування хворого на ліжку, вартості фактично наданих медикаментів, а також вартості фактично наданих продуктів харчування.

Аналогічні умови також були передбачені в укладених договорах №ДЗ/02 про надання медичної допомоги від 26 березня 2007 року, від 01 червня 2008 року.

Статтею 13 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456 - VI передбачено, що бюджет складається із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету, всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету, кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Зазначеною статтею передбачено, що власні надходження бюджетних установ першої групи являють собою надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством. До першої групи власних надходжень бюджетної установи відноситься плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; плата за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

Частиною 4 пункту 4 статті 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що власні надходження бюджетних установ першої групи використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи) та організацію основної діяльності бюджетних установ.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» медичне страхування (безперервне страхування здоров'я) є одним із видів добровільного страхування.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, відповідно до цього договору страхову виплату у вигляді коштів та/або медичних препаратів має отримати страхувальник або особа, на користь якої укладено договір страхувальником.

Разом з тим, у Переліку платник послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138, послуги на медичне обслуговування за договорами із суб'єктами господарювання, страховими організаціями (в тому числі з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) передбачені як один з видів платних послуг (пункт 21).

Відповідно до глави 52 розділу II «Загальні положення про договір» Цивільного кодексу України, взаємовідносини між лікувальним закладом і страховиком регулюються договором, який укладається у письмовій формі та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однією з таких умов є визначення Порядку розрахунків за надані послуги та їх документування.

Водночас, з пояснень представників позивача та третьої особи - 2 судом встановлено, що розрахунки між ними проводилися на підставі актів про фактичні витрати, що виникли внаслідок перебування хворих на ліжку, фактично наданих медикаментів та продуктів харчування в обсягах зазначених у Програмах добровільного медичного страхування, як і передбачено укладеним між ними договором, а не за лікування хворих.

З аналізу наведених нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що отримання позивачем коштів від страхової організації за укладеними договорами, згідно яких відшкодовувалися фактично понесені видатки медичної установи, що виникли внаслідок перебування хворих на ліжку, фактично наданих медикаментів та продуктів харчування, є правомірним та таким, що цілком узгоджується із вище наведеними приписами статті 13 Бюджетного кодексу України та пункту 21 Переліку платник послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138.

Необхідно зазначити, як підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивачем від страхових організацій упродовж перевіреного ревізією періоду отримано коштів у розмірі 4 728 408,16 грн. (том 1 арк. справи 124), тобто на 30 000 грн. менше ніж визначено в акті ревізії.

Отже, суд приходить до висновку про помилковість висновків відповідача в акті ревізії про безпідставність отримання позивачем доходу, який підлягає перерахуванню до державного бюджету за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2012 року на суму 4 758 408,16 грн., а тому оскаржувана вимога в означеній частині підлягає скасуванню (пункт 10). Так само підлягає скасування пункт 9 вимоги, який прийнятий відповідачем помилково.

З огляду на встановлені обставини у справі, суд вважає, що позовні вимоги Державного закладу «Дорожня лікарня станції Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пунктів 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/15232 від 26 грудня 2012 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 34,41 гривень (арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Державного закладу «Дорожня лікарня станції Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Донецька залізниця», Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Нафтагазстрах», про скасування пунктів 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/15232 від 26 грудня 2012 року, - задовольнити повністю.

Скасувати пункти 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/15232 від 26 грудня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного закладу «Дорожня лікарня станція Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01112451, адреса: 86000, Донецька область, м. Ясинувата, бульвар Леніна, 3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 04 березня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 07 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.