Рішення № 29910772, 06.03.2013, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 411/10000/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Козака А.В., при секретарі Нікітенковій М.М., за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за первісним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання припиненим способу забезпечення виконання зобовязання, -

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі банк) звернулось до суду 25.09.2009 року із позовом, в якому зазначило, що банк та ПП «Автотак» в особі директора ОСОБА_2, 11.10.2004 року уклали договір про надання кредиту № 133-04/КР в розмірі 71435 грн. на придбання автомобіля марки «Шкода ОСОБА_3 Комфорт» на строк до 10.10.2009 року згідно графіку погашення кредиту.

У звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором, відповідач станом на 04.03.2009 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 53180,88 грн., яку банк просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати по справі у розмірі 576,13 грн. (а.с.4-6).

19.02.2013 року банк надав уточнений позов, залишивши незмінним позовні вимоги (а.с.142-144).

13.12.2012 року відповідач надала зустрічний позов до банку, в якому у зв'язку із припиненням юридичної особи, шляхом визнання її банкрутом, вважала припиненими її зобовязання за кредитним договором та договором поруки з 18.02.2009 року (а.с.118-119).

В судовому засідання представник позивача підтримав первісний позов та заперечував проти зустрічного позову, з підстав викладених у позові та письмових поясненнях та просив суд застосувати до позовних вимог за зустрічним позовом строки позовної давності, залишивши його без задоволення. Просив задовольнити первісний позов та стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № 133-04/КР від 11.10.2004 року, яка станом на 04.03.2009 року складає 53180,88 грн., а також судові витрати по справі у розмірі 576,13 грн.

Відповідач підтримала зустрічний позов та заперечувала проти первісного позову, з підстав викладених у зустрічному позові та пояснила, що дійсно 11.04.2004 року між банком та ПП «Автотак», директором якого вона була на той час, було укладено кредитний договір за № 133-04/КР, відповідно до умов якого, їй було надано кредит у розмірі 71435 грн. для придбання транспортного засобу, в якості способу забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором. Між нею та банком було укладено договір застави транспортного засобу. Цього ж дня між нею та банком було укладено договір поруки за № 133-04/КР-2. Свої обов'язки, вона, як директор підприємства, припинила виконувати в 2004 році, після укладення договорів із банком. З позовними вимогами за первісним позовом не погодилась та зазначила, що зобов'язання припиняється з ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу. Просила суд взяти до уваги, що господарський суд Дніпропетровської області 09.02.2009 року виніс ухвалу про ліквідацію юридичної особи ПП «Автотак». 08.04.2010 року, відбулася державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку із визнанням її банкрутом, що підтверджується відповідним витягом із Єдиного державного реєстру, відповідно до якого вбачається, що інформація про припинення юридичної особи була занесена державним реєстратором до Державного реєстру 18.02.2009 року. Тому, у зв'язку із припиненням юридичної особи, шляхом визнання її банкрутом, вважає припиненими її зобовязання за кредитним договором та договором поруки з 18.02.2009 року.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази наявні у справі, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що банк та ПП «Автотак» в особі директора ОСОБА_2, 11.10.2004 року уклали договір про надання кредиту № 133-04/КР в розмірі 71435 грн. на придбання автомобіля марки «Шкода ОСОБА_3 Комфорт» на строк до 10.10.2009 року згідно графіку погашення кредиту (а.с.7-12).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, позичальник уклав з банком договір застави № 133-04/КР/1.

ПП «Автотак», в особі директора ОСОБА_2 у відповідності з п.п.2.2.2,2.2.3,2.2.5 кредитного договору зобовязувалось: виплачувати відсотки за весь час користування кредитом; здійснювати погашення кредиту та сплатити винагороду згідно з п.п.4.1-4.3.

Також 11.10.2004 року банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 133-04/КР-2, згідно з п.1 якого остання поручилась перед банком за виконання ПП «Автотак», в своїй особі зобовязань за кредитним договором № 133-04/КР від 11.10.2004 року, відповідно до умов якого, у разі виникнення заборгованості за кредитним договором, у випадку невиконання боржником будь-якого з його обовязків за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.4 договору поруки), причому поручитель відповідає перед кредитором за виконання умов кредитного договору у тому ж розмірі, що й боржник (п.2 договору поруки) (а.с.36).

У випадку несвоєчасного виконання поручителем обовязків за договором поруки, відповідно до п.8 договору, він сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми, зазначеної у вимозі кредитора, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, при цьому, сплата пені не звільняє його від виконання всіх зобов'язань за договором.

ПП «Автотак», в особі директора ОСОБА_2 у порушення ст.ст.526-527,530 ЦК України, умови кредитного договору належним чином не виконала та допустила прострочення у погашенні суми наданого кредиту та відсотків за його користування, у зв'язку з чим станом на 04.03.2009 року її заборгованість за кредитним договором склала 53180,88 грн.

Господарський суд Дніпропетровської області своєю ухвалою від 09.02.2009 року вирішив ліквідувати юридичну особу - ПП «Автотак», в ході ліквідаційної процедури якого, ліквідатором за згодою банку було реалізовано автомобіль Шкода ОСОБА_3, а отримані від реалізації кошти були направлені на відшкодування витрат та оплату послуг ліквідатора ПП «Автотак» та часткове погашення вимог банку.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Ч.2 ст.1050 цього ж Кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати відсотків, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

В зв'язку з порушенням з боку боржника взятих на себе зобовязань, настали правові наслідки, встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.610 ЦК України зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.625 того ж Кодексу божник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а згідно зі ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач не виконувала взяті на себе зобовязання по погашенню кредиту та сплаті винагороди за користування кредитом, у неї станом на 04.03.2009 року утворилась заборгованість у розмірі 53180,88 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку (а.с.145-149).

Згідно із ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України та Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 (із змінами і доповненнями) «Про державне мито» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» від 21.12.05 № 1258 (із змінами і доповненнями) з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати у розмірі 576,30 грн., які складаються з судового збору у розмірі 546,13 грн. та витрат повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн. (а.с.2).

Разом із тим, зустрічний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ч.2 ст.16 ЦК України наведено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед наведеного переліку не передбачено такого способу захисту, як визнання припиненим договору поруки. Договір поруки може бути припинено за підстав визначених умовами договору (умовами договору поруки визначено, що даний договір діє до повного його виконання) або законом (ст.598 ЦК України), тобто при наявності зазначених в ЦК України підстав, договір поруки припиняється в силу закону і не вимагається визнання його припиненим шляхом звернення до суду з позовом.

У зустрічному позові, позивач посилається на ст.ст.559,598,609 ЦК України, як на законні підстави для своїх позовних вимог, проте суд вважає, що позивачем не вірно застосовані зазначені норми матеріального права, адже жодна з зазначених правових норм не передбачає можливість припинення договору поруки за рішенням суду. Більше того, дані норми є імперативними, адже в них чітко зазначені підстави для припинення «поруки».

Відповідач у зустрічному позові послалась на ст.609 ЦК України, згідно з якою зобовязання припиняється з ліквідацією юридичної особи.

Ст.16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту, як припинення правовідносин, проте такий спосіб захисту не може використовуватися для припинення договірних правовідносин, адже підстави для припинення зобов'язань які виникають з договорів чітко визначені у Главі 50 ЦК України (Особлива частина ЦК), тому суд вважає, що норми ст.16 ЦК України не можуть використовуватися за даних обставин і повинні використовуватися до правовідносин які виникають не на підставах правочинів. Чинним законодавством не передбачено право суду припиняти договір поруки керуючись нормами ЦК України, які припиняють даний договір за наявності визначених обставин, передбачених ст.ст.598-601,604-609 ЦК України, такого способу захисту не існує.

Більш того, позов про визнання договору поруки припиненим, за своєю суттю, є позовом про визнання юридичного факту. Але відповідно до вимог ЦПК України, встановлення юридичних фактів повинно здійснюватися в порядку окремого провадження, за правилами п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Позовні вимоги у зустрічному позові, є ні що інше, як вимоги про визнання припиненим договір поруки, як способу забезпечення виконання зобовязання на підставі ст.609 ЦК України, тобто фактично визнання юридичного факту, з наявністю якого повязується припинення правовідносин.

З огляду на викладене, суд вважає, що у позивача за зустрічним позовом не має правових підстав для звернення до суду з вимогами про припинення договору поруки, тому суд вважає необхідним відмовити в задоволенні зустрічного позову та приймаючи до уваги те, що відповідач за первісним позовом обрала активний спосіб захисту подавши зустрічний позов, більше ні як не заперечуючи проти первісного позов та не довівши факту того, що на момент звернення до суду ПП «АВТОТАК» було ліквідовано, суд у разі відмови в задоволені вимог за зустрічним позовом, вважає необхідним задовольнити вимоги за первісним позовом.

Окрім цього, суд вважає, що зустрічний позов подано з пропуском строків позовної давності, оскільки згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 цього ж Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушує. У відповідності з приписами ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому, згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.16,256-257,267,526,598,610,625,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.10,60,74,76,88,208-210,212-215,218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

первісний позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № 133-04/КР від 11.10.2004 року, яка станом на 04.03.2009 року складає 53180,88 грн. (на рахунок 29092829003111) та судові витрати по справі у розмірі 576,13 грн. (на рахунок 64993919400001).

Зустрічний позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя Козак А.В.

Суддя:

ОСОБА_4