Ухвала суду № 29909804, 05.03.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2516/1131/2012 Провадження № 22-ц/795/429/2013 Головуючий у I інстанції -Киреєв О.В. Доповідач - Тагієв С. Р.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіТагієва С.Р.,суддів:Євстафіїва О.К., Страшного М.М.,при секретарі:Примачок Ю.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства „Аграрій" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства „Аграрій" про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати,

в с т а н о в и в:

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково; розірвано договір оренди землі, укладений 08 червня 2005 року між ОСОБА_5 та ДП "Аграрій" щодо земельної ділянки загальною площею. У задоволенні вимог в частині стягнення орендної плати відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП "Аграрій" просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд позбавив відповідача права взяти участь у розгляді справи та надати докази в обгрунтування своїх заперечень проти позову, оскільки, незважаючи на поважність неявки представника відповідача у судове засідання та клопотання про його відкладення, 23 жовтня 2012 року розгляд справи було проведено.

Апелянт наголошує на тому, що орендна плата не була виплачена з вини саме позивача, оскільки останній не повідомив про обраний ним спосіб орендної плати. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було порушено приписи ст. 141 ЗК України, за змістом яких право на дострокове припинення дії договору оренди землі виникає лише в разі систематичного невиконання орендарем свого обов'язку зі сплати орендної плати.

Крім того апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був зупинити провадження по даній справі на підставі ст. 201 ЦПК України, оскільки 07 серпня 2012 року загальними зборами учасників ДП "Аграрій" було прийнято рішення про перетворення ДП "Аграрій" в ТОВ "Аграрій".

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Приписами ч.1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем орендну плату позивачу за 2011 рік у строки, встановлені договором, сплачено не було, що свідчить про порушення ДП "Аграрій" істотних умов договору оренди землі і є підставою для його розірвання.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Судом по справі встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,73га, яка розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області і належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.

08 червня 2005 року між ОСОБА_5 та ДП "Аграрій" було укладено договір оренди землі, згідно умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування належну позивачу земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва строком на 10 років (а.с. 7-8).

Згідно п.п. 9, 11 договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 598,86 грн. у натуральній формі продукцією власного виробництва за ринковими цінами у грошовому виразі. Орендна плата вноситься у строки до 30 листопада кожного року.

Пунктом 38 укладеного договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором.

В квітні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ДП "Аграрій" про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачем було допущено істотне порушення укладеного договору, а саме не сплачено орендну плату за 2011 рік.

Згідно ст.96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов"язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Ст. 24 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі", на вимогу однієї з сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умов договору.

Приписами ст.ст. 10 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте, ДП "Аграрій", всупереч вимог вказаних правових приписів, не було надано суду першої інстанції та не пред"явлено апеляційному суду належних та допустимих доказів виплати позивачу орендної плати за користування належної останній земельної ділянки за 2011 рік у строк, визначений договором оренди.

Враховуючи те, що своєчасна сплата орендної плати є обов"язком орендаря і цей обов"язок визначений у розділі „Орендна плата" спірного договору, а за 2011 рік орендар покладені на нього зобов"язання по виплаті позивачу орендної плати не виконав належним чином, виходячи з вимог ст.32 Закону України „Про оренду землі", 96 ЗК України, а також розділу „Орендна плата" та п.31 умов Договору, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність розірвання оспорюваного договору оренди є обгрунтованим.

Слід також врахувати, що орендну плату, котра підлягає виплаті по договору, слід розглядати та розцінювати як одну з структурних одиниць права власності особи.

Вказане, зокрема, закріплено статтею 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка 17 липня 1997 року ратифікована Україною і стала частиною національного законодавства, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Визначаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності, оскільки право розпоряджатися своїм майном - загальний та правовий аспект права власності (АДРЕСА_1).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що місцевий суд необґрунтовано відхилив клопотання ДП "Аграій" про відкладення розгляду справи, чим позбавив відповідача можливості надати докази на спростування заявлених позовних вимог є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи, з яких вбачається, що провадження у справі було відкрито 28 квітня 2012 року, рішення по справі проголошено - 23 жовтня 2012 року, тобто ДП "Аграрій" мало достатньо часу для спростування доводів пред'явленого позову шляхом подання відповідних доказів.

Доводи апелянта про участь представника відповідача в інших судових засіданнях не підтверджуються відповідними доказами.

Також грунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм процесуального права доводи стосовно того, що позивач зобов"язаний був довести обставину невиплати йому орендної плати за 2011 рік, враховуючи слідуюче.

Згідно приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом оспорюваного договору оренди землі, сплата орендної плати за користування земельною ділянкою є обов"язком саме відповідача, а тому, в розумінні ст.ст. 10, 60 ЦПК України, доказування виплати орендної плати позивачу відповідно до умов договору покладається саме на ДП "Аграрій".

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом ст.ст. 612, 613, 614 ЦК України, а саме про прострочення кредитора, є помилковими та грунтуються на хибному розумінні зазначених норм права, оскільки положеннями земельного законодавства та спірним договором не визначено обов'язок орендодавця додатково повідомляти орендаря про форму розрахунків за умовами укладеного між сторонами договору.

Посилання апелянта на порушення судом положень ст. 141 Земельного кодексу України не заслуговують на увагу, оскільки наведена норма матеріального права спірні правовідносини не регулює, так як вона регламентує підстави припинення права користування земельною ділянкою, а не розірвання договору з підстав, передбачених ст. 32 Закону України „Про оренду землі", який для спірних правовідносин є спеціальним.

Крім того, посилання апелянта на те, що у орендодавця право на дострокове припинення договору оренди землі виникає лише у разі систематичного невиконання орендарем свого обов"язку зі сплати орендної плати також є необгрунтованими, оскільки у договорі вказано, що орендна плата вноситься у строки до 30 листопада кожного року, тобто з цього слідує, що орендна плата може бути внесена як частинами напротязі року, так і одним платежом одноразово. Проте, орендар розрахунку по орендній платі з позивачем напротязі року не провів.

Твердження апелянта про необґрунтовану відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про зупинення провадження по даній справі не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Пункт 2 частини 1 статті 201 ЦПК України стосується обов'язку суду під час розгляду справи по першій інстанції зупинити провадження у справі у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі (тобто у зв'язку з припиненням юридичної особи, яка була стороною у справі). Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і на теперішній час запис про припинення ДП "Аграрій" як юридичної особи не внесений, підприємство з реєстру не виключене.

Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аграрій" - відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: