Рішення № 29909427, 05.02.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/7967/12

Провадження № 2/522/3641/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

« 05» лютого 2013 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря - Малини-Муравенко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства охоронно-пошукового агентства «Зубр-1», ОСОБА_2 про стягнення заробітної платні, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з відповідача на його користь 4250,0 гривень заборгованості по заробітній платні, інфляційні нарахування за затримку виплати зарплатні за період з 01.06.2001 року по день розрахунку, а також моральну шкоду у розмірі 3000,0 гривень. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював на підприємстві ПП «Зубр-1» та виконував обов'язки служби охорони на різних об'єктах. Щодо місця роботи, про оплату праці та час відпочинку сторони домовилися в усній формі. Відповідач деякий час виконував свої зобов'язання, втім, з березня 2010 року по час звільнення відповідач відмовився від сплати позивачу заробітної платні, у зв'язку із чим ОСОБА_1 змушений звернутись до суду.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися неодноразово, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Вказане відповідачем Приватне підприємство охоронно-пошукового агентства «Зубр-1» повідомлялося за адресою розташування, вказаною позивачем у своїй заяві, іншу адресу розташування цього відповідача судом не встановлено.

Суд у зв'язку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.

Позивач подав заяву, якою проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних причин. Судом установлені такі фактичні обставини на підставі представлених сторонами письмових доказів.

Як вбачається з трудової книжки, позивач працював на ПП ОА «Зубр 1» з 13.04.2010 року до 01.06.2011 року, на підставі наказу №3к від 01.06.2011 року його звільнено з цього підприємства.

Як зазначив позивач між сторонами існувала усна домовленість щодо місця роботи, про оплату праці та час відпочинку ОСОБА_1

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» встановлено права працівника на оплату праці, зокрема, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про оплату праці», суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що відповідно до статей 21, 22 Закону роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором.

Аналізуючи наведені положення норм закону можна дійти висновку, що підставою виникнення правовідносин з оплати праці між сторонами є укладений трудовий договір.

Згідно наявних в матеріалах справи відповідей на запит щодо місцезнаходження юридичної особи - відповідача встановлено, що вказана позивачем в якості відповідача юридична особа - не зареєстрована та не існує. Зокрема, згідно із відповіддю Відділу державних реєстраторів виконкому Одеської міської ради від 4.02.2013 року - Приватне підприємство охоронно-пошукового агентство «Зубр-1», код 23301520, відсутні відомості про таку юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, також не зазначається про проведену ліквідацію такої юридичної особи.

Відповідно до статті 30 ЦПК України відповідачем, зокрема,може бути юридична особа. При цьому, за частиною 1 статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. За ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Таким чином, судом не встановлено доказів існування зазначеної позивачем організації в якості юридичної особи, це утворення не може бути відповідачем у справі, а тому позову до такого утворення не підлягає задоволенню.

Стосовно вимог до другого відповідача, то позивачем не доведено наявність трудових правовідносин між ним та ОСОБА_2, а, отже, й не доведено, що відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати йому заробітну платню.

Судом додатково враховано, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо розміру оплати труда відповідача, періоди нарахування та розрахунку суми заборгованості з виплати заробітної платні, а отже, невідомо, з яких міркувань виходив позивач, заявляючи вимогу про стягнення саме такої суми.

Вимогами ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.58, ст. 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав саме ОСОБА_2, доказів існування юридичної установи ПП «Зубр-1» також не отримано, з огляду на що визнає його позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 10, 11, 16, 60, 62, 213-215, 224-226 ЦПК України, СУД -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства охоронно-пошукового агентства «Зубр-1», ОСОБА_2 про стягнення заробітної платні - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ С.О. Погрібний

05.02.2013